Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, про стягнення боргу за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №196-08 від 24.04.2008 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 118 918 гривень 37 копійок та судові витрати по справі в сумі 1 189 гривень 18 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають вимогам закону.

Вказує, що судом неповно досліджені письмові докази по справі: кредитний договір №196-08 від 24.04.2008 року, вимога про дострокове повернення кредиту, що призвело до невірного встановлення правовідносин, які існували між сторонами, та незастосування до них відповідних норм матеріального права.

Зазначає, що судом невірно визначена сума заборгованості, оскільки не було враховано умови кредитного договору, згідно яких відповідач зобов'язаний сплачувати не лише по 167 доларів США основного боргу щомісячно, а й проценти та комісії за користування кредитними коштами.

Вважає, що судом було допущене довільне тлумачення умов кредитного договору, що призвело до визнання його безпроцентним.

Наголошує, що відповідачем не було дотримано графіку проведення проплат, щомісячні обов'язкові платежі вносились з порушеннями термінів.

Вважає, що висновки суду є необґрунтовані в частині необхідності зарахування надлишкових сум внесених відповідачем на погашення основної суми заборгованості по кредиту.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове яким позов задовольнити.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване та просить залишити його без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 повернув частину кредиту, тому згідно умов кредитного договору та в контексті ст. 202, 526 ЦК України, він належно виконує взяті на себе зобов'язання, чим не порушує умови кредитного договору.

Проте погодитись з такими висновками суду апеляційний суд не може.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.04.2008 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 196-08 згідно якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 40 000 доларів США на термін до 23.04.2028 року.

Згідно п. 4.1. кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами згідно графіку, починаючи з травня 2008 року по 167 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим Договором та/ або додатками до нього. Відповідно до п. 3.2. договору за користування кредитними коштами сплачуються проценти.

За період з 19.05.2008 року по 26.12.2013 року відповідач сплатив банку кошти в сумі 30 331,84 доларів США. Згідно додатку до кредитного договору та встановленого графіку погашення кредиту сплачена сума була зарахована таким чином:

- 8 253,23 доларів США на погашення кредиту (тіло);

- 22 472,26 доларів США на відсотків за користування кредитом.

Пунктом 5.3. кредитного договору визначено, що за невиконання взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п.3.2. цього договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочень.

Судом встановлено, що з червня 2012 року ОСОБА_1 перестав вносити щомісячні обов'язкові платежі на погашення тіла кредиту, а з листопада 2013 року перестав вносити і інші обов'язкові платежі та не звертався до банку для проведення перерахунку по достроково сплачених платежах.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань, утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 11.06.2014 року складає 32 687,08 доларів США з них: -3 436,77 доларів США прострочена заборгованість по кредиту (тіло); -28 310 доларів США неповернута сума кредиту (тіло); -940,31 доларів США відсотки за користування кредитом та 862, 27 долара США пеня.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором наданим позивачем.

Таким чином, сукупністю достовірно наведених доказів підтверджується, що позовна заява обґрунтована і підлягає до задоволення відповідно до ст.ст. 526, 527, 1048, 1049, 1050 ЦК України шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу та встановлених судом обставин, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Оскільки рішення винесене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 599, ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 32 687,08 доларів США, що еквівалентно 390 220,51 грн. (по курсу долара США, встановленого НБУ на день звернення до суду), з них: прострочена заборгованість по основному боргу - 3 436,77 доларів США; залишок по кредиту - 28 310,00 доларів США; прострочена заборгованість по процентам - 940,31 доларів США; нарахована пеня - 862,27 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства 5 481,00 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :