Справа №2-583/07
РІШЕННЯ
Ім'ям України
3 березня 2008 року м. Луганськ
Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого - судді Шембелян B.C. при секретарі - Бітківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до відповідачів в обґрунтування якого зазначив наступне. 25.08.2006 року приблизно о 10 годині по вул. Дзержинського в м. Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок неправомірних дій працівника автомийки ОСОБА_3 автомобіль позивача було ушкоджено, йому завдано матеріальної та моральної шкоди. ДТП сталося за наступних обставин. Позивач під'їхав до автомийки на власному автомобілі ВАЗ-1114, державний номер НОМЕР_1. Він залишив автомобіль для його миття, менеджер автомийки змусив його залишити ключі від автомобіля, мотивуючи тим, що це тіередбачене правилами безпеки та тим, що митися також буде і салон автомобіля, щоб у разі спрацювання центрального замка працівники автомийки мали можливість відімкнути автомобіль. Також, у разі спрацювання сигналізації, була б можливість вимкнути її. Згоди на керування автомобілем позивач не давав, заборонив будь-кому сідати за кермо автомобіля, заводити мотор, та ін., що було обговорене з працівниками мийки. Повернувшись за годину позивач побачив, що його автомобіль знаходиться біля автомийки розбитий. Ушкоджені наступні деталі: диск колісний, авто шини, фара протитуманна, підкрилок, захист двигуна, картер КПП, розтяжка важеля, замок спинки сидіння заднього, стійка стабілізатора, поперечна перекладина, крило праве, задній та передній бампери, крило заднє ліве, лонжерон правий, кронштейн важеля правого, панель передка, бризговик правий, кузов. Позивачем були викликані працівники ДАІ, ними складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідачі відмовилися самостійно здійснювати ремонт та сплатити спричинену шкоду. Позивач був змушений частково самостійно відремонтувати автомобіль, його витрати склали 3150 грн. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 0200 від 04.09.2006 року заподіяна матеріальна шкода складає 7316, 36 грн., крім того витрати на проведення товарознавчого обстеження складають 400 грн., повторного обстеження - 200 грн. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 26.06.2007 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винним в скоєні злочину, передбаченому ст. 289 ч.2 КК України. У судовому засіданні за кримінальною справою він вину визнав у повному обсязі, що підтверджено вироком та протоколом судового засідання. Крім того, позивач вважає, що ОСОБА_2, якому на той час належала автомийка, також винен у заподіянні йому матеріальної та моральної шкоди, оскільки автомобіль позивач залишив на автомийці, що належить йому, однак той не забезпечив належного контролю, не простежив та залишив автомобіль позивача без нагляду. Моральна шкода, заподіяна позивачу відповідачем ОСОБА_2 виражається в тому, що він зазнав моральних страждань через порушення договірних зобов'язань та через погане ставлення ОСОБА_4 до клієнтів - він не вибачився, не став розмовляти з позивачем, не запропонував відремонтувати автомобіль. Вважає, що сума компенсації повинна складати 1700 грн. Моральна шкода, заподіяна позивачу відповідачем ОСОБА_3 виражається в тому, що через порушене право власності та скоєння злочину відповідачем він відчував шок та нервову напругу, в нього погіршилося самопочуття. Позивач хвилювався, втратив можливість використовувати свій транспортний засіб для організації свого побуту, був порушений його нормальний суспільний зв'язок, він частково втратив доход. Вважає, що сума компенсації повинна складати 5 000 грн. просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 7916, 36 грн., та моральну шкоду - з ОСОБА_2 в розмірі 1700 грн., з ОСОБА_3 - 5000 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, до його початку надав суду заяву, де позов підтримав, просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, до його початку надав суду заяву, в якій визнав вимоги позивача в повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, до його початку надав суду заперечення проти позову, де частково визнав позов, просив суд розмір відшкодування матеріальної шкоди визначити в частці з урахуванням ступеню вини відповідачів, у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди відмовити, просив розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що, згідно з вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 26.06.2007 року, визнано, що 25.08.2006 року ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння проник на автомийку, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Дзержинського, 52 та вирішив заволодіти автомобілем НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 Підійшовши до вказаного автомобілю, що знаходився в боксі, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля, скориставшись, що в в замку запалювання знаходились ключі від автомобілю, завів двигун. Виїхавши без відома та згоди власника автомобіля з території автомийки, ОСОБА_3 спрямував до магазина «Софія», що розташована на вул. Совєтській м. Луганська. Під час руху автомобілю ОСОБА_3 не справився з керуванням та здійснив наїзд на бордюр пішохідної доріжки, внаслідок чого автомобілю були спричинені механічні ушкодження, заподіявши ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 7316, 36 грн.
Вартість відновлювального ремонту, згідно з дослідженням спеціаліста № 0200 від 04.09.2006 року, складає 7316, 36 грн., вартість проведених автотоварознавчих досліджень складає 400 грн., що підтверджено відповідною довідкою (а.с. 7).
Таким чином, на підставі вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 26.06.2007 року, суд вважає встановленою вину відповідача ОСОБА_3 в заподіянні позивачу матеріальної шкоди в розмірі 7316, 36 грн.
У зв'язку з ДТП ОСОБА_1 також спричинено моральну шкоду, яка виявилася в порушенні душевної рівноваги, хвилюваннях у зв'язку з пошкодженням автомобілю. Порушився звичний устрій його життя, що вимагає додаткових зусиль для організації його розпорядку. Залишившись без засобу пересування, він частково втратив прибуток.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою яка її завдала.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, фізична особа відшкодовує шкоду, що завдана її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Враховуючи визнання своєї провини ОСОБА_3, визнання його, відповідно до вироку Ленінського районного суду від 26.06.2007 року, винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 7316, 36 грн., що, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи, відповідає вартості матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 400 грн., а всього 7716, 36 грн.
Матеріалами кримінальної справи № 1-530/07 за звинуваченням ОСОБА_33а ст. ст. 289 ч.2 КК України підтверджено, що на час скоєння ним вказаного злочину автомийка за адресою: м. Луганськ, вул. Дзержинського, 52 була арендована СПДФЛ ОСОБА_2, відповідно договору оренди № 27 від 03.07.2006 року, який здійснював відповідну підприємницьку діяльність. У відання його працівників був переданий автомобіль позивачем, чого не заперечував відповідач (а.с. 175-176). Відповідач також не оспорює факт передачі позивачем його працівникам автомобілю для надання послуг автомиття.
Оскільки договір з надання послуг миття транспортного засобу передбачає передання замовником свого транспортного засобу в тимчасове володіння та зберігання виконавцеві послуг для здійснення ним своїх обов'язків, суд вважає, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню за аналогією закону вимоги ч.2 ст. 977 ЦК України, відповідно до яких на зберігача транспортного засобу покладається обов'язок не допускати проникнення в місця його зберігання сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що винними діями обох відповідачів позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, що позбавило його протягом тривалого часу можливості користуватися автомобілем для організації свого побуту, був порушений його нормальний суспільний зв'язок. Однак розмір відшкодування, зазначений у позові суд знаходить завищеним та вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2500 грн., що, на думку суду, відповідає спричиненій позивачу моральній шкоді. Порядок відшкодування слід встановити солідарний, оскільки дії працівників відповідача ОСОБА_2, що допустили незаконне заволодіння автомобілем, що
був ввірений їм позивачем, та відповідача ОСОБА_3 знаходилися у причинно-наслідковому зв'язку зі спричиненням моральної шкоди позивачу.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 слід відмовити за необґрунтованістю.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати, які підтверджені платіжними документами (квитанціями), пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_1 7316 гривень 36 копійок у відшкодування матеріальної шкоди, а також судові витрати: 73 гривні 16 копійок - державне мито, 30 гривень - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 400 гривень - витрати у справі з оплати послуг оцінки розміру завданої матеріальної шкоди, всього 7819 гривень 52 копійки.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 гривень у відшкодування моральної шкоди, судові витрати: 8 гривень 50 копійок - державне мито, 7 гривень 50 копійок - з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього: 2516 гривень.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через суд Ленінського району м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.