Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4503/14 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів : Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19 вересня 2014 року про визнання неподаною та повернення заявнику позовної заяви ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільнені та середньомісячного заробітку за весь час затримки,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільнені та середньомісячного заробітку за весь час затримки.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28 серпня 2014 р. зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 119, 120 ЦПК України.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19 вересня 2014 року визнано неподаною та повернено заявнику позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільнені та середньомісячного заробітку за весь час затримки.

ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу повернути для подальшого розгляду до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у новому складі суддів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

У відповідності до ст.121 ЦПК України суддя , встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не оплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє угоду, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня о тримання позивачем ухвали. .

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 121 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Не погоджуючись з ухвалою судді про залишення позовної заяви без розгляду апелянт послався на те, що обставини щодо перебування у трудових відносинах з відповідачем з 14 квітня 2004 р . по 14 квітня 2009 року підтверджені посиланням у тексті позову на відповідний контракт на роботу на посаді Генерального директора ЗАТ ТМО «Запоріжжя», копія якого була додана ним до позовної заяви. Ці обставини також підтверджені ксерокопією витягу з його трудової книжки, яка також додана до позову.

Обставини порушення відповідачем положень ст. 116 КЗпП України щодо повідомлення його про нараховані суми, належні йому при звільненні, як і про те, що належного йому розрахунку при звільненні він не отримав, наведені у тексті позову. Зазначено, що ці обставини підтверджуються листом від 23 червня 2014 року за № 1/58 за підписом директора Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя» (копія листа додана до позову), довідкою ЗАТ «ТМО «Запоріжжя» про кількість невикористаних ним днів щорічної відпустки за період роботи у відповідача (копія довідки додана до позову) та його твердженнями, наведеними у позові, що розрахункових сум він не отримував і їх виплата не підтверджена відповідними розрахунковими документами.

Згідно визначень ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані і вони встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів. Отже, окрім відсутності належних розрахункових документів, а також зазначених у позові листа відповідача від 23 червня 2014 року за № 1/58 та довідки, ці обставини підтверджуються і його зазначеннями у позові щодо наявності (чи відсутності) тих, чи інших обставин. І ці зазначення є джерелом інформації про докази, які будуть здобуті під час розгляду справи шляхом надання мною пояснень у судовому засіданні щодо змісту та обґрунтованості моїх позовних вимог.

Щодо його вимог за ст.117 КЗпП України, то здійснений ним у позові розрахунок середнього заробітку та сум, які належать йому за час затримки по день фактичного розрахунку, спирається на дані розрахункового листка ЗАТ «ТМО «Запоріжжя» за березень 2009 р. Посилання на нього зроблено у тексті позову та його копія додана до позовної заяви.

Окрім цього, у позові зазначено, що усі викладені у ньому обставини можуть бути підтверджені свідком ОСОБА_4, яка обіймала посаду заступника генерального директора - головного бухгалтера ЗАТ ТМО «Запоріжжя» у 2009 році.

Отже, текст його позовної заяви повністю відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України і у суду не було законних підстав визнавати його таким, що не відповідає цим вимогам.

У трудових спорах працівника з підприємством працівник завжди знаходиться у невигідному становищі щодо реальних можливостей надання письмових доказів, оскільки документування діяльності юридичної особи діючим законодавством покладено саме на неї. Тим більше, коли питання стосується нарахувань та виплати заробітної плати, ведення бухгалтерського обліку. Усі ці документи знаходяться у підприємства і їх надання цілком залежить від його керівників. За таких умов позивачеві не можна закидати до провини відсутність або обмежену кількість письмових доказів на обгрунтування своїх позовних вимог. Такі вимоги до позивача не повинні виходити за межі розумності та прийнятності.

Ухвали суду від 28.08.2014 р. про залишення заяви без руху та від 19.09.2014 р. про визнання неподаною і повернення заяви не містять зазначень того, які конкретно обставини, на які позивач посилається в обгрунтування своїх вимог, не підтверджені посиланням на докази. Висновки суду про невідповідність тексту позовної заяви вимогам закону носять загальний характер. Відтак, позивач був позбавлений реальної можливості усунути недоліки позову, якщо вони мали місце.

Ці твердження апелянта відповідає дійсності, воно узгоджується з вимогами закону та матеріалами справи .

За таких обставин, судова колегія приходить висновку, що ухвала судді районного суду, як постановлена з порушенням процесуальних норм, підлягає скасуванню, а справа поверненню для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19 вересня 2014 року про визнання неподаною та повернення заявнику позовної заяви ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільнені та середньомісячного заробітку за весь час затримки скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

судді: