РІШЕННЯ

ІМ,ЯМ   УКРАЇНИ

                                                                                             Справа 2-110 / 2009 р.

19 січня 2009 року

            Рубіжанський міський суд Луганської області в складі :

                головуючого- судді  Буйкіна М.І.

                при секретарі -         Замудрякової О.С

            розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу .

 

                                       В С Т А Н О В И В .

 

            Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказавши  наступне.

            10 жовтня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір позики, згідно якої він передав відповідачу  суму грошей еквівалентну 2800 ( дві тисячі вісімсот ) доларів США, що складає за курсом Національного банку України -

  20 580 грн., про що відповідач написала власноручно письмову розписку.

            Згідно їх договору відповідач зобов.язалась повернути гроші в повному обсязі до 25 жовтня 2008 року.

            У встановлений договором строк відповідач суму боргу не повернула і відмовляється його повертати.

            Згідно розрахунку наданого позивачем сума боргу  з урахуванням процентів складає - 20862 грн.30 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

            У судовому засіданні позивач змінив  позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 21 560 гривень  в взв,язку з тим, що сума позики визначена в доларах США , і  відповідно  вимог ст.533 ЦК України щодо   визначення суми сплати у гривнях за офіційним курсом на день платежу, а  станом на 19.01.2009 року офіційний курс Національного банку України  складає 770 грн. за 100 доларів США.  Відповідач позовні  вимоги визнала .

      Дослідивши всі обставини справи, суд вважає  позов  обгрунтованим і

таким, що  підлягає задоволенню з наступних підстав .

      Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у

письмовій формі , якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

      На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути

представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

      Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від

 суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

      Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, що

передбачено ст. 1048 ЦК України.

      Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов,язами

повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти ) у такій самій сумі, у строк   та в порядку, що встановлені договором.

      У разі порушення договору позичальником, він зобов,язаний сплатити 

грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, що передбачено ст. 1050 цього Кодексу, тобто, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що

грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця  або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, що передбачено вимогами ст.1051 ЦК України.

     Згідно з вимогами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона

 ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов,язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

      Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших

речей, визначених родовими ознаками.

      Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов,язання має виконуватися

 належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.533 ЦК України грошове зобов.язання має бути

виконане у гривнях.

      Якщо у зобов,язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,

 сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

      Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній

валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов,язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

      Згідно ст. 536 ЦК України  за використання чужими грошовими  коштами

 боржник зобов.язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

      Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами

встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

      Відповідно до ст. 545 ЦК України  прийнявши виконання зобов.язання,

 кредитор повинен на вимогу боржника  видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

      Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор,

приймаючи виконання зобов,язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

      Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним

свого обов,язку.

      У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати

розписку боржник має право затримати виконання  зобов.язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

            Судом встановлено, що сторони уклали 10 жовтня 2008 року договір позики , відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 2800 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України   становить 21 560 грн. ,  які відповідач зобов.язалася повернути в строк до 25 жовтня 2008 року ,що підтверджується розпискою відповідача від 10.10.2008 року ( а. с.5) .

      До теперішнього часу позика не повернута, що визнається сторонами та

підтверджується наявністю письмової розписки позичальника у позивача (а.с.5).

      Згідно з розрахунком позивача сума  боргу складає - 21 560 гривен, що є

грошовим еквівалентом 2800 доларів США х 770 грн.(курс гривні на 19.01.2009р)   за розпискою від 10.10.2008 року, що підтверджується довідкою ЗАТ комерційного банку України « ПриватБанк» від 19.01.2009 року ( а.с.21).

       За таких обставин , суд вважає можливим стягнути на користь позивача всю суму боргу за договором позики.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України відносяться

на відповідача .

      Керуючись вимогами ст.3,10,60,209,212-215  ЦПК України         ст.ст.526,533,536,545,625,1046,1047,1048,1049,1050 ЦК України ,-

 

                                      В И Р І Ш И В :

 

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу  задовольнити.

      Стягнути   з   ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 21 560 грн., що є грошовим еквівалентом 2800 доларів США  за офіційним  курсом Національного банку України на день платежу та судові витрати у розмірі 242 грн.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження ,якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо таку заяву було подано, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

      Заява про апеляційне оскарження може бути подано до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду -  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

             СУДДЯ :