ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 9104/99466/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Большакової О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пеняківської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Пеняківської сільської ради, третьої особи ОСОБА_2 в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 27.01.2009р. № 111 «Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в межах населеного пункту с. Літовище» та рішення від 08.05.2009р. № 125 «Про доцільність встановлення проїзду до присадибної ділянки гр. ОСОБА_2. в межах населеного пункту с. Літовище».

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає вказану постанову прийнятою за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи внаслідок неправильної їх оцінки, і з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як на підставу відмови у задоволенні позову суд покликався виключно лише на усні пояснення представника відповідача про те, що виділена оскаржуваними рішеннями відповідача спірна земельна ділянка для проїзду до присадибної ділянки третьої особи біля житлового будинку позивачки, нібито ніким не використовується і не може бути приватизованою, так як перебуває в загальному користуванні.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість відповідач, який є суб'єктом владних повноважень не навів в судовому засіданні жодних матеріальних або інших об'єктивного характеру доказів на підтвердження своїх голослівних пояснень в заперечення позову, які однак лягли в підставу винесення оскаржуваної постанови суду. При цьому суд залишив без дослідження та оцінки письмові докази у справі, в т.ч. і попереднє рішення самого відповідача, прийняте до оскаржуваних у справі його рішень.

Рішенням сільської ради від 30 липня 2008 р. № 97 за наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на виконання робіт із землеустрою для розроблення технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку для передачі у власність гр. ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,55 га. При цьому, як слідує з мотивувальної частини вказаного рішення відповідача, воно прийняте відповідно до ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України, тобто, - в порядку безоплатної приватизації громадянами належних у їх користуванні земельних ділянок

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, які в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Таким чином, з вказаної норми закону та виданого на її підставі рішення відповідача слідує належність користування позивачкою земельною ділянкою, зокрема для обслуговування розташованого на ній її житлового будинку до здійснення приватизації цієї ділянки, що спростовує висновки суду про нібито належність частини цієї ділянки до земель загального користування.

Підтвердження даної обставини слідує також з Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, яким визнано безстроковість встановленого Постановою Верховної Ради України від 18.12.1990р. № 563-ХІІ (зі змінами згідно Постанов ВРУ від 17.02.2004р. № 1492-15) терміну оформлення громадянами, які мають у користуванні земельні ділянки, права власності або права користування цими землями.

Викладене спростовує нічим не обґрунтовані висновки суду про нібито належність спірної частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку позивачки до земель загального користування.

Окрім того апелянт зазначає, що належність спірної частини земельної ділянки власне для обслуговування житлового будинку та господарських споруд позивачки слідує зі змісту самих оскаржуваних рішень відповідача, згідно яких проїзд до будинку третьої особи пролягає біля житлового будинку позивачки, а фактично, - на відстані 1 (одного) метра вздовж від будинку та господарських споруд, що в судовому засіданні не спростовано.

Зазначене місце пролягання проїзду вказує на належність земельної ділянки під цим проїздом до земель категорії для обслуговування житлового будинку, відповідно до Державних будівельних норм, Правил планування і забудови міських і сільських поселень, санітарних, протипожежних та ін.. норм житлової забудови.

Окрім того, судом встановлено, що позивачка та третя особа мають свої окремі заїзди до своїх житлових будинків та присадибних ділянок. Зазначене вказує на штучність та протиправність оскаржуваних рішень відповідача щодо виділення додаткового заїзду до житлового будинку та присадибної ділянки третьої особи за рахунок земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивачки для обслуговування її житлового будинку та присадибних споруд.

Крім того судом протиправно залишено без дослідження та оцінки Лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області від 18.03.2009р. № М109-27)1, яким встановлено порушення оскаржуваним рішенням

відповідача від 27.01.2009р. № 111 земельних прав позивачки шляхом протиправного вилучення частини її присадибної ділянки для встановлення проїзду до присадибної ділянки третьої особи.

Суд протиправно залишив без дослідження та правової оцінки оскаржуване рішення відповідача від 27.01.2009р. № 111, яким затверджено Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від цього ж 27.01.2009р., призначеної, згідно цього рішення, для проїзду до присадибної ділянки третьої особи. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб. Що передбачені Конституцією та законами України. Натомість, чинне законодавство не передбачає норм щодо затвердження Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки органом місцевого самоврядування. Такий акт підлягає підписанню членами комісії за обов'язкової участі набувача земельної ділянки та суміжних землекористувачів, які своїми підписами погоджують межі виділеної ділянки. У випадку незгоди когось із землекористувачів з межами та недосягнення згоди, питання вирішується в судовому порядку.

Натомість, відповідач своїм рішенням про затвердження такого акту у невстановлений законом спосіб вирішив права позивачки, яка не погодила суміжні з її земельною ділянкою межі.

Викладеним підтверджується, що оскаржувані рішення відповідача прийняті в задоволення інтересів третьої особи за рахунок порушення законних прав позивачки на приватизацію земель, що перебувають у її власності в розмірі площ, що не перевищують встановлених ст. 121 Земельного кодексу України і що не дістало належного дослідження та оцінки судом першої інстанції.

Виходячи з наведеного просить скасувати постанову Бродівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2011 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив лише з того, що з пояснень сільського голови Гавришка М.Б. вбачається, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3. знаходиться земельна ділянка, яка ніким не використовується (раніше був проїзд для підвод). Громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3. мають окремі заїзди до своїх житлових будинків та присадибних ділянок. Земельна ділянка ОСОБА_2 є приватизованою, а земля ОСОБА_1 не приватизована. Спірна земельна ділянка, яка ніким не використовується, не приватизована і не може бути приватизованою, так як перебуває в загальному користуванні.

Однак такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на наступне.

З Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 27 січня 2009 року вбачається, що комісією сільської ради за участю представників суміжних землекористувань та володінь, проведено встановлення та узгодження меж ділянки та опис її на місцевості. Відповідно рішенням Пеняківської сільської ради Бродівського району Львівської області від 27.01.2009 року № 111 «Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в межах населеного пункту с. Літовище» затверджено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки площею 0,0086 га для проїзду до присадиби ОСОБА_2 біля житлового будинку ОСОБА_1, а рішенням від 08.05.2009р. № 125 «Про доцільність встановлення проїзду до присадибної ділянки гр. ОСОБА_2. в межах населеного пункту с. Літовище» визнано доцільним встановлення проїзду до присадибної ділянки ОСОБА_2 біля житлового будинку ОСОБА_1 там встановити його згідно згаданого вище акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки площею 0,0086 га, затвердженого рішенням Пеняківської сільської ради від 27.01.2009 року № 111.

Приймаючи оскаржувані рішення сільська рада не звернула увагу на ту обставину, що межі земельних ділянок не узгоджені суміжними землекористувачами.

Крім того з листів Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області від 18.03.2009р. № М109-27)1 та управління Держкомзему у Бродівському районі від 13.03.2009 р. №01-10/М-3 вбачається, що спірна земельна ділянка для заїзду до господарства ОСОБА_2 проходить через земельну ділянку, яку використовує позивач.

Дана обставина судом першої інстанції взагалі не досліджувалась.

Оскільки сільською радою не з'ясовано, якою саме користується земельною ділянкою позивач, іі розміри та конфігурація, то відповідно у суб'єкта владних повноважень не було достатньо правових підстав для прийняття оскаржуваних у судовому порядку рішень.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати,бо висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати постанову Бродівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2011 року по справі № 2а-161/11.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення Пеняківської сільської ради від 27.01.2009 року № 111 «Про встановлення акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в межах населеного пункту с. Літовище» та від 08.05.2009 року № 125 «Про доцільність встановлення проїзду до присадибної земельної ділянки гр.. ОСОБА_2 в межах населеного пункту с. Літовище».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

О.О.Большакова