АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-789 2008р. Головуючий по 1 інстанції
Шарко О.П.
Категорія: 45 Доповідач в апеляційній
інстанції Скіць М.І.
УХВАЛА
Іменем України
07 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2008 року по справі за позовомОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Звенигородської міської ради Черкаської області таОСОБА_3 про вирішення земельного спору, -
встановила:
25 вересня 2007 рокуОСОБА_1ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Звенигородської міської Ради Черкаської області, ОСОБА_3про вирішення земельного спору, в обгрунтування своїх вимог зазначаючи, що вони являються співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_2 яке межує з будинковолодінням АДРЕСА_1 09 серпня 2001 рокуОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю. Проте, ОСОБА_4. неправильно встановив межу між будинковолодіннями АДРЕСА_2 іАДРЕСА_1, захопив частину земельної ділянки позивачів та користується нею. На прохання позивачів встановити межу відповідно до державного акта на право приватної власності ОСОБА_4., останній не дав позитивної відповіді. Тому для вирішення вказаного спору, позивачі звернулися до Звенигородської міської ради. Комісія Звенигородської міської ради, розглянувши їхнє звернення, не вирішила спір по суті, обмежилася формальною відпискою, що позивачам необхідно звернутися для вирішення спору до судового виконавця та дільничного інспектора. Просили вирішити земельний спір між ними та ОСОБА_4. з приводу проходження межі між земельними ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2. таОСОБА_3
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування норм матеріального права. Вказують, що посилання суду першої інстанції, як на відмову в задоволенні позову, на рішення Звенигородського районного суду від 29 грудня 2002 року, на рішення Звенигородського районного суду від 28 грудня 2006 року не можуть бути підставою для відмови їм у позові, оскільки мова йде про різні питання.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі районний суд послався на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2002 року по справі за позовом проОСОБА_1 та ОСОБА_2 доОСОБА_3 про вирішення земельного спору. Даним рішення було вирішено спір про межу між земельними ділянками позивачів та відповідача.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.
Судом встановлено, що на час виникнення спору, тобто на 2002 рік огорожа по периметру земельної ділянкиОСОБА_3 вже існувала і встановлена вона була по межі між земельними ділянками і до цього часу вона не переносилася, а відповідність встановлення огорожі по межі між земельними ділянками підтверджена рішенням Звенигородського районного суду від 29 грудня 2002 року.
Твердження апелянтів про те, що вищезазначене рішення не має ніякого відношення до спору, що виник з приводу суміжного землекористування не ґрунтуються на матеріалах справи і апелянтами не доведені та спростовуються наявними у справі доказами.
Таким чином , судова колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, обґрунтоване на зібраних та перевірених по справі доказах, в межах пред'явленого позивачами позову, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апелянтів не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
ухвалила:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року по справі за позовомОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Звенигородської міської ради Черкаської області таОСОБА_3 про вирішення земельного спору - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.