Справа № 22ц-1200/08 Головуючий в 1 інстанції Іщук Л.П.
Категорія 19 Доповідач Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
25 грудня 2008 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лончука В.Г.,
суддів Киці С.І., Антонюк К.І.,
при секретарі Масляній С.В.,
з участю
представників позивача Волокова І.М., Грабовської С.С.,
відповідача ОСОБА_1.,
представника відповідача ОСОБА_2.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного професійно-технічного закладу «Луцьке вище професійне училище» до ОСОБА_1про визнання недійсним договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року.
в с т а н о в и л а :
Відповідач ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року, в якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року позов Державного професійно-технічного закладу «Луцьке вище професійне училище» задовольнено.
Постановлено визнати недійсним договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок, укладений 17 квітня 2003 року між Вищим професійним училищем № 9 міста Луцька та ОСОБА_1.
Зобов'язано Державний професійно-технічний заклад «Луцьке вище професійне училище» повернути ОСОБА_1одержані за договором кошти в розмірі 28931 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1на користь Державного професійно-технічного закладу «Луцьке вище професійне училище» 219 грн. 19 коп. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1в дохід держави судовий збір в розмірі 100 грн. 12 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1., покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Судом першої інстанції встановлено, що будинокАДРЕСА_1 має статус гуртожитку і повинен використовуватися для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання.
Гуртожиток є державною власністю, право розпоряджатись яким має Міністерство освіти і науки України, а Державному професійно-технічному закладу «Луцьке вище професійне училище» (далі - ДТПЗ «Луцьке ВПУ») надано право користування приміщенням гуртожитку.
Таким чином ДТПЗ «Луцьке ВПУ» не вправі розпоряджатися цим майном та укладати будь-які угоди про його відчуження, так як не являється власником.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що між вищим професійним училищем № 9 м.Луцька (далі - ВПУ № 9) і ОСОБА_1. 17 квітня 2003 року укладено договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ № 9 під жилий будинок, за умовами якого ВПУ № 9 зобов'язувалось надати ОСОБА_1. під реконструкцію приміщення гуртожитку загальною площею 59 м.кв. з подальшою передачею у власність, а ОСОБА_1. зобов'язувалася оплатити вартість приміщення в сумі 18919 грн. (а.с. 5).
Судом першої інстанції встановлено, що гуртожиток було передано на баланс ПТУ № 9 в серпні 1993 року з балансу ДПЗ-28 Мінмашпрому України (а.с. 14 - 20).
Згідно наказу Міністерства освіти і науки № 566 від 27.07.2006 року ВПУ № 9 було перейменовано у державний професійно-технічний заклад «Луцьке вище професійне училище».
Відповідно до п.6.10 Статуту ДТПЗ «Луцьке ВПУ» майно училища, в тому числі і гуртожиток, є державною власністю і закріплене за Міністерством освіти і науки України, а ВПУ користується цим майном.
Отже, ДТПЗ «Луцьке ВПУ» вправі користуватись майном, яке знаходиться на балансі училища і належить державі.
Із листа Міністерства освіти і науки України №1/1 1-3509 від 10 серпня 2001 року вбачається, що училищу було надано згоду на перепланування половини приміщення гуртожитку під житлові квартири для працівників училища. Однак, згоди на відчудження квартир Міністерство освіти і науки ВПУ № 9 не надавало (а.с. 6).
Згідно ст.225 ЦК УРСР (в ред.1963 року) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не мав права укладати договір про відчуження майна загальнодержавної власності.
Договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок від 17 квітня 2003 року укладений між сторонами в письмовій формі, однак нотаріально не посвідчений. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 ЦК УРСР (в ред.1963 року).
Також, згідно із ст. 127 ЖК України приміщення гуртожитків можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання і не можуть бути об'єктами відчуження.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним укладеного сторонами договору.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір виконаний відповідачем, оскільки ОСОБА_1., фактично сплатив позивачу за договором 28931 грн. (а.с.72).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (в ред.1963 року).
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ДТПЗ «Луцьке ВПУ» звернулося до суду з даним позовом із пропущенням встановленого законом строку позовної давності є безпідставними, оскільки судом першої інстанції встановлено, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи та підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді