Справа № 22ц-752/08                           Головуючий у 1 інстанції - Крупінська С.С.

Категорія  19                                                                      Доповідач  -  Антонюк К.І.

 

 

 

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

2 вересня 2008 року                                                                           місто Луцьк

 

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого  Завидовської-Марчук О.Г.

суддів  Данилюк В.А., Антонюк К.І.

при секретарі  Тарасюк Ю.А.

з участю позивачів Грибовської С.С., Волкова І.М.

відповідача ОСОБА_1.

представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» до ОСОБА_1про визнання недійсним договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку під житловий будинок  за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 8 липня 2008 року,

           Колегія суддів -

В С Т А Н О В И Л А :

 26  жовтня 2007 року Державний професійно-технічний навчальний заклад «Луцьке вище професійне училище» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1про визнання недійсним договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок. Покликалось на те, що укладений між ВПУ № 9 і ОСОБА_1. договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), не дотримані вимоги ст. 47 ЦК України про нотаріальне посвідчення угоди. ВПУ № 9 не є власником майна гуртожитку, тому не вправі ним розпоряджатись. ОСОБА_1. не була працівником училища, тому також не мала права на укладення угоди. Позивач просить визнати недійсним договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку між ВПУ № 9 м. Луцька і ОСОБА_1. 

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 8 липня 2008 року позов  задоволено.

Постановлено визнати недійсним договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ № 9 м. Луцька під житловий будинок укладеного між Вищим професійним училищем № 9 і ОСОБА_1 (без дати укладення). Стягнуто з Луцького вищого професійного училища в користь ОСОБА_1. 29 934,17 грн. сплачених коштів на реконструкцію будівлі гуртожитку в АДРЕСА_1. Поновлені строки звернення до суду. Стягнуто з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 189,18 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка посилаючись на незаконність та необгрунтовність рішення просить його скасувати і передати справу на новий розгляд. При цьому зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, не доведені обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Неправильний висновок суду щодо відсутності дати укладення угоди, оскільки договір укладений 3.06.2002 року. Не залучено до участі в справі власника майна - Міністерство освіти і науки України, яке є розпорядником коштів і судом вирішені питання про його права та обов'язки. Судом безпідставно поновлені строки звернення до суду, які пропущені позивачем без поважних причин.

Заслухавши пояснення відповідача, його представника, які апеляційну скаргу підтримали, представників позивача, які заперечили апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1. без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.    

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ № 9 під житловий будинок. За умовами договору Вище професійне училище № 9 зобов'язувалось надати ОСОБА_1. в порядку дольової участі під реконструкцію квартиру № 26 площею 52 м.кв. з подальшою передачею її у власність. Відповідачка ОСОБА_1. зобов'язувалась сплатити вартість приміщення.

Відповідно до довідки Луцького вищого професійного училища за період з 4.06.2002 року по 11 листопада 2004 року ОСОБА_1. сплачено пайових внесків на реконструкцію гуртожитку в сумі 29 934 грн. 17 коп. (а.с. 63). 

Будівля, в якій знаходиться спірне житлове приміщення, є гуртожитком, про що свідчить акт приймання-передачі майна від Державного підшипникового заводу до Управління освіти Волинської обласної державної адміністрації         (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. в трудових відносинах з ВПУ № 9 не перебувала, жила площа в гуртожитку для проживання їй не надавалась.

Відповідно до Статуту Вищого професійного училища № 9 м. Луцька, училище є юридичною особою. Майно ВПУ є державною власністю, перебуває в користуванні училища. Функції управління майном, контроль за його використанням і збереженням здійснює Міністерство освіти і науки України.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про власність» майно вищих і середніх навчальних закладів перебуває у загальнодержавній власності.

Із листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-3509 від 10 серпня 2007 року вбачається, що училищу було надано згоду на перепланування гуртожитку під житлові квартири для працівників училища. Згоди на відчуження квартир Міністерство освіти і науки України училищу не надавало.

Ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу майна належить власнику. Відповідно до ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зміст договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку укладений між сторонами свідчить, що фактично має місце відчуження житлового приміщення особою, яка не є власником майна, і яка не мала повноважень на укладення оспорюваного договору.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не мав права укладати договір про відчуження майна загальнодержавної власності.

Судом вірно на підставі ст. 215 ЦК України визнано даний договір недійсним. Стягуючи з ДПТ навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» в користь ОСОБА_1. сплачених коштів  на реконструкцію гуртожитку в сумі 29 934 грн. 17 коп. суд діяв в межах чинного законодавства, оскільки ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними   причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.  

Висновки суду щодо поважності причин пропущення строків позовної давності є обґрунтованими та відповідають закону.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Однак, з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання суду на норми ЦК України в редакції 1963 року, оскільки відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року п. 4 - щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 8 липня 2008 року в даній справі залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини покликання суду на ст.ст. 47, 48, 225 ЦК України в редакції 1963 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.

 

Головуючий :

 

Судді :

 

 

 

 

 

 

Головуючий: /-/ Завидовська-Марчук О.Г.

Судді: /-/ /-/ Данилюк В.А., Антонюк К.І.

      Оригіналу відповідає

Суддя апеляційного суду

      Волинської області                                                                         К.І.Антонюк

 

Друк. зма