Справа № 22ц-802 /08 Головуючий у 1 інстанції Кихтюк Р.М.
Категорія - 2 Доповідач Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2008 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Лончука В.Г.
суддів Антонюк К.І., Киці С.І.
при секретарі Масляній С.В.
з участю ОСОБА_1.
представника відповідача Шептицької Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» про стягнення вартості вкладу в майні колективного підприємства за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2007 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» про стягнення вартості вкладу в розмірі 30387 грн. Вимоги обгруновані тим, що вона працювала старшим бухгалтером автобази облміжколгоспбуду, яке було реорганізовано, а на його базі в 1994 році створено колективне міжгосподарське підприємство «МК-1», яке також в дальнійшому реорганізовувалось, відповідач є правонаступником колективного підприємства, в якому вона працювала до 3.07.2001 року. Вважає, що оскільки при виході з членів підприємства її вклад виплачений не був, тому вона має право на стягнення вартості вкладу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 липня 2008 року в позові ОСОБА_1. до Приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» про стягнення вартості вкладу в майні підприємства в розмірі 30387 грн. відмовлено. Стягнуто з позивачки на користь держави 303 грн. 87 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати рішення міськрайонного суду від 29.07.2008 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. з 1972 року працювала на посадах старшого та головного бухгалтера автобази облміжколгоспбуду, яка в 1974 році перейменова в ПМК № 3, в 1986 році в ПМК № 19. 22.03.1994 році було створено колективне міжгосподарське підприємство «ПМК-1», до складу якого увійшли Волинське міжгосподарське об'єднання по агропромисловому будівництву «Волиньагробуд» та КМП «ПМК-1», створене на базі «ПМК-19». В 2003 році підприємство «Волиньагробуд» прийняло рішення про вихід з числа співвласників і свою частину статутного фонду передало ПМК № 1, діяльність якого 7 листопада 2005 року припинена. Правонаступником колективного підприємства стало Приватне підприємство «ПМК № 19».
3 липня 2001 року ОСОБА_1. звільнена з роботи, на момент її звільнення статутний фонд складав 130 млн. 309 тис. крб., в тому числі статутний фонд ПМК № 1 становив - 59 млн. 538 тис. крб., «Волиньагробуду» - 70 млн. 771 тис. крб.
В статуті колективного сільськогосподарського підприємства «ПМК-1», затвердженого загальними зборами трудового колективу 11.03.2005 року визначено, що співвласниками колективного підприємства є члени трудового колективу - працівники підприємства станом на 1 березня 2005 року зі стажем роботи на підприємстві не менше п'ять останніх років.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції в рішенні зазначив, що оскільки на момент звільнення позивачки, в установчих документах не був визначений розмір вкладу працівника, порядок його нарахування, умови виплати, лише в компетенцію трудового колективу входить вирішення зазначених питань, рішення яких в подальшому закріплюються в установчих документах, трудовий колектив прийняв рішення щодо визначення часток, а не вкладів, на момент прийняття рішення ОСОБА_1. не працювала, тому позивача не має права ставити вимогу про стягнення вартості вкладу.
Висновки суду суперечать нормам матеріального права.
В Статуті Колективного міжгосподарського підприємства «Пересувна механізована колона № 1» (нова редакція) зареєстрованого в виконкомі Луцької міської ради від 28.07.1994 року, затвердженого загальними зборами трудового колективу, (протокол від 11.03.2005 року) зазначено, що майно підприємства, сформоване з майна Луцької ПМК-19, створеної за рішенням правління Волинського облміжколгоспбуду від 07.12.1973 року, загальний розмір статутного фонду становить 552500 грн. У майні підприємства визначаються вклади його працівників.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення правовідносин, у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників.
Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.
За наявності розбіжностей між нормами статуту та Закону «Про власність» слід застосовувати положення Закону.
Як роз'яснено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює відповідні правовідносини.
Невизначення розміру вкладу в установчих документах, визначення в Статуті часток працівників підприємства, встановлення права на оприділення часток не є підставою для відмови в позові в стягненні вкладу, оскільки Законом України «Про власність» передбачено право позивача на виплату вкладу в майні колективного підприємства.
Статутом підтверджено, що ПП «ПМК № 19» є власником майна, яке сформоване з майна колективного міжгосподарського підприємства «ПМК-1», в якому працювала позивачка.
В зв'язку з порушенням застосування судом норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
В судовому засіданні встановлено, що в ОСОБА_1. право вимоги виплати вартості вкладу виникло в момент її звільнення, тобто з 03.07.2001 року. Звернулась позивачка з позовом до суду в грудні 2007 року після спливу позовної давності, який згідно ст. 257 ЦК України встановлений тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
До винесення рішення суду в першій інстанції представник відповідача звернувся з заявою про застосування позовної давності, поважні причини пропущення позовної давності відсутні, тому судова колегія приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1. слід відмовити із-за спливу позовної давності.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 ЦПК України, судова колегія , -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2008 року в даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1до Приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» про стягнення вартості вкладу в розмірі 30387 грн. відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: