ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2014 року м. Львів № 876/5492/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Савицької Н.В.
суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.
представника апелянта ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, зобов'язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
18.11.2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та змінити дату звільнення з 29.07.2013 на 04.10.2013 р.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо затримки у видачі при звільненні трудової книжки ОСОБА_3
Крім того, суд змінив дату звільнення майора податкової міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального управління оперативного документування Управління податкової міліції Державної податкової служби у Львівській області ОСОБА_3 з 29.07.2013 р. на 04 жовтня 2013 р. Суд стягнув з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період затримки у видачі ОСОБА_3 трудової книжки в розмірі 13579 грн. 68 коп. В решті позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись із даним рішення, апелянт Міністерство доходів і зборів України подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.
Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній зазначених.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно та з порушенням норм ст.47 КЗпП України не видав позивачу трудову книжку в день його звільнення з роботи.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступних підстав.
Згідно наказу Державної податкової служби України від 12.07.2013 року № 0072-о/д ОСОБА_3 звільнено з посади майора податкової міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального управління оперативного документування та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) з 29.07.2013 р.
Як видно із матеріалів справи, 29.07.2013 року в трудову книжку позивача внесено запис № 4: звільнена зі служби в податковій міліції органів Державної податкової служби на підставі наказу ДПС України № 0072-о/д від 12.07.2013 року.
Відповідно до ч.1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Абзацами 5, 6, 7 п.п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї запису про звільнення.
Тобто, обов'язок видати трудову книжку покладено саме на роботодавця, в нашому випадку на відповідача Міністерство доходів і зборів України.
Проте, трудову книжку серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримав 04.10.2013 року, що підтверджується письмовою розпискою останньої.
Тобто, позивач отримала трудову книжку через 2 місяці 5 днів після звільнення.
В матеріалах справи відсутні докази які свідчать про те, що відповідач з поважних причин не видав позивачу вчасно трудову книжку при звільнення.
ч. 4 ст. 235 Кодексу України законів про працю України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що днем звільнення при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, вважається день видачі трудової книжки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявна вина відповідача Міністерства доходів і зборі України у затримці видачі трудової книжки позивачу оскільки, в порушення вимог ст. 47 Кодексу законів про працю України не була отримана останньою в день звільнення.
Також, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що днем звільнення позивача слід вважати день видачі трудової книжки, а саме - 04.10.2013 р. виходячи з вищезгаданого.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов в частині вимог про визнання дій Міністерства доходів і зборів України протиправними та законно стягнув з останнього в користь позивача середній заробіток за період затримки у видачі трудової книжки в розмірі - 13579 грн. 68 коп. В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги за безпідставністю покликання апелянта на ту обставину, що до правовідносин які виникли між сторонами Кодекс законів про працю України не застосовується виходячи з наступних підстав.
Аналіз норм Закону України «Про міліцію», Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. за № 8-рп/2002 р., аналітичної довідки Вищого адміністративного суду України від 01.02.2009 р. вказує на те, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Крім того, не заслуговує на увагу покликання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_3 без поважних причин пропустила строк звернення з позовом до суду оскільки, як видно з матеріалів справи, наказ про звільнення від 12.07.2013 року позивач отримала лише 24.10.2013 р. Тобто, про порушення своїх прав остання дізналась лише 24.10.2013 р. а в суд з позовом звернулась в місячний строк 18.11.2013 р. відповідно до вимог ст. 99 КАС України.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі за № 813/8675/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання постанови законної сили.
Головуючий: Н.В. Савицька
Судді: А.М. Ліщинський
Р.М. Шавель