Справа № 22ц - 807/08 Головуючий у 1 інстанції - Денисюк Р.С.
Категорія - 53 Доповідач - Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2008 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів : Русинчука М.М.., Веремчук Л.М.
при секретарі - Губарик К.А.
за участю:
позивача ОСОБА_1.
представники відповідача- Дзивульська Л.В., Усова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 міста Ковеля Волинської області про стягнення невиплаченої премії за апеляційною скаргою відповідача Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 міста Ковеля на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2008 року ,-
в с т а н о в и л а:
26 червня 2008 року ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 міста Ковеля Волинської області ( далі РЖКП-2 ) про стягнення не нарахованої та не виплаченої премії за період з 01.02.2008 року по 01.06.2008 року, виплату якої відповідач не здійснює, посилаючись на тяжке матеріальне становище підприємства.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області 29 липня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто із РЖКП-2 на користь ОСОБА_1. 30% надбавку, передбачену штатним розписом апарату управління спеціалістів і службовців по підприємству з 01.02.2008 року за лютий-березень 2008 року в сумі 1335грн. В частині позову про стягнення даної надбавки за травень-червень 2008 року відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь держави 51.00 грн. судового збору та 7грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч.7 ст.43 Конституції право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону “ Про оплату праці ” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що 30% премія була передбачена штатним розписом на 2008 рік та колективним договором підприємства. А тому позбавлення цих виплат є погіршенням умов праці позивача, про що він повинен був бути попереджений за 2 місяця до цих змін. Оскільки такого попередження не було, суд стягнув на користь позивача 30% надбавку за 2 місяці відповідно до вимог ст.103 КЗпП України.
З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.
Питання, яке є предметом судового розгляду, стосується оплати праці.
Відповідно до ст.97 КЗпП України умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі.
Згідно з пунктом 4.7 Колективного договору на 2007-2010 р.р., зареєстрованого в управлінні праці та соціального захисту населення дана надбавка за високі досягнення праці до посадових окладів віддана на розсуд керівника підприємства. Ця надбавка визначається керівником самостійно в межах існуючих коштів, керуючись галузевою угодою, тобто надбавка обумовлена наявністю коштів на підприємстві.
Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року “Про практику розгляду судами законодавства про оплату праці ” при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Із пояснень в судовому засіданні сторін вбачається, що жодного рішення про надання позивачці ОСОБА_1. 30% надбавки керівником підприємства не приймалось.
Місцевим судом не вірно було застосоване положення ст.103 КЗпП України, оскільки в даному випадку не були введені нові або змінені діючі умови праці у бік погіршення.
Право встановлювати надбавку за високі досягнення праці Колективний договір надав керівнику підприємства, а відповідачем вона не була передбачена, наказів про призначення надбавки позивачеві, як і іншим працівникам підприємства, не видавалось. Суд не встановив факту порушення відповідачем законодавства щодо оплати праці позивача.
Суд не приймає тверджень позивачки про те, що ці виплати були передбачені кошторисом підприємства, а тому є обов”язковими. Закладення коштів в кошторис підприємства - це планові показники підприємства для заохочень його працівників. Проте вони залежать від наявності коштів на підприємстві. Оскільки підприємство відповідача збиткове, з 1 лютого 2008 року керівник підприємства наказів на виплату їх не видавав.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачці ОСОБА_1. в позові.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316,319 ЦПК України колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 міста Ковеля задовольнити.
Рішення Ковельського районного суду від 29 липня 2008 року в даній справі скасувати та постановити нове.
В задоволені позову ОСОБА_1до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 міста Ковеля Волинської області про стягнення невиплаченої премії відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді