Справа № 22ц -974/08 Головуючий у 1 інстанції - Крупінська С.С.
Категорія - 23 Доповідач -Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ_____________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 грудня 2008 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Веремчук Л.М.
суддів : Мудренко Л.І., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Луцьке РТП” про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2008 року ,
в с т а н о в и л а :
Даним рішенням Луцького міськрайонного суду поновлено позивачеві строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі та задоволено його позов. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 06.09.2004 року, укладений між сторонами по справі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 51 грн. витрат по сплаті державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На це рішення відповідач подав апеляційну скаргу. Вказує, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд дійшов до неправильного висновку про те, що договір оренди землі не містить в собі всіх істотних умов правочину, а також він не зареєстрований у встановленому законом порядку. Просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 Закону України від 6 жовтня 1998 року “Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди - це договір, за яким орендодавець зобов”язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов”язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із ст.ст.14,18,20 Закону вказаний договір укладається у письмовій формі, підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.
Статтею 15 Закону передбачені істотні умови договору оренди землі, а саме: об”єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;…умови повернення земельної ділянки орендарю…
За встановленими в частині 2 названої статті Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статтей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до Закону.
Відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України однією з підстав недійсності правочину є невідповідність його змісту вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Із матеріалів справи вбачається, що 6 вересня 2004 року між сторонами по справі був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Чаруківської сільської ради Луцького району ( а.с.5-6).
При цьому судом встановлено, що відповідно до договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 2,39га, хоч відповідно до акту прийому-передачі від 6 вересня 2004 року до даного договору була передана в оренду земельна ділянка площею 2,91га (а.с.6об.). Крім того, судом встановлено, що в тексті договору містяться не оговорені обома сторонами виправлення щодо строку договору, розміру орендної оплати, умови повернення земельної ділянки орендарю. Ці виправлення з ним погоджені не були.
Встановлено також, що вказаний договір підписувався не вказаним у ньому керівником ВАТ “Луцьке РТП” Клекоцем Л.І., а іншою не уповноваженою на це особою, що є порушенням вимоги абзацу 2 частини 2 статті 207 ЦК України, за якою письмовий правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.
Наявне і матеріалах справи рішення спостережної ради ВАТ “Луцьке РТП” про надання права підпису договорів оренди землі заступнику керівника цього підприємства Шуму М.А. в контексті наведеної норми права не є тим документом, який надавав йому повноваження на підписання оспорюваного договору.
Апелянтом не надані відповідні установчі документи, які б підтверджували повноваження спостережної ради названого товариства передавати право підпису договорів замість керівника його заступнику.
Крім того, всупереч частини 2 ст.125 ЗК України договір оренди земельної ділянки не був належним чином зареєстрований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1088 (1088-2003-п) у Центрі державного земельного кадастру. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Отже, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Саме після такої реєстрації, як зазначено у статті 18 Закону України “Про оренду землі”, цей договір набирає чинності.
Як було встановлено в судовому засіданні, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1. і ВАТ “Луцьке РТП” не пройшов державної реєстрації, а тому і не набув чинності.
Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання договору оренди землі недійсним, оскільки його зміст суперечить наведеним нормам ЦК України, Закону України “Про оренду землі”.
Виходячи з того, що позивач отримав зазначений договір в кінці 2005 року, відколи у нього з”явилась реальна можливість детально вивчити його зміст і оспорити цей договір, суд правильно визнав цю причину пропущення позовної давності поважною і захистив порушене право ( ч.5 ст.267 ЦК України).
Відповідач приймав участь в судовому засіданні до оголошення перерви перед судовими дебатами. А тому доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в зв”язку з не постановленням заочного рішення є безпідставним, таким, що суперечить вимогам ст.224 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду. Рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді