ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" липня 2006 р. | Справа № 03/77-64А. |
За позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк
До Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Васюти», с. Уховець Ковельського району
Про стягнення 3 025 грн. адміністративно-господарської санкції
Суддя Сініцина Л.М.
при секретарі ПриходайТ.О.
Представники:
Від позивача: Гриценко Н.І.- представник, довіреність №06.108-21 від 26.06.2006 р.;
Від відповідача: Бжезицький Г.Б. –юрисконсульт, довіреність у справі.
Згідно ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.07.2006 р. було оголошено перерву до 17.07.2006 р. для подачі відповідачем доказів по справі.
Права та обов’язки сторонам роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
Суть спору: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення ФСЗІ) просить стягнути з відповідача –Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Васюти»3 025 грн. штрафної санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році. В обґрунтування пред’явлених до відповідача позовних вимог щодо стягнення 3 025 грн. штрафної санкції позивач посилається на те, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” (надалі –Закон) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. Згідно поданого позивачем звіту, середньооблікова чисельність працюючих у СгТзОВ «Васюти»в 2005 році складала 60 чоловік. З урахуванням вимог Закону товариство повинно було працевлаштувати 2-х інвалідів, однак робоче місце відповідачем створено лише для 1-го інваліда (з розрахунку середньооблікової чисельності працевлаштованих інвалідів). Згідно розрахунку, сума штрафної санкції за непрацевлаштування відповідачем у 2005 р. 1-го інваліда складає 3 025 грн.
Відповідач у відзиві на позов від 10.07.2006 р. проти позову заперечував, посилаючись на те, що створив у 2005 р. 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів та працевлаштував інвалідів, про що повідомив належним чином Ковельський центр зайнятості населення. Вважає, що хоча дані інваліди і не пропрацювали на підприємстві повний робочий рік, в даному випадку відповідальність товариства не наступає, оскільки закон не пов'язує настання відповідальності з тривалістю роботи інваліда.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених в позові, а представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві та колективному договорі.
.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 60 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 2 інваліда, фактично у звітному періоді на підприємстві було працевлаштовано 3 інваліда, які пропрацювали на підприємстві 12,3 та 2 місяці (а.с.4,38-39).
Проте, Фондом соціального захисту інвалідів, відповідно до положень Інструкції, не зараховано працевлаштування 2-х інвалідів на підприємстві.
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Таким чином, з розрахунку середньооблікової чисельності працевлаштованих на підприємстві інвалідів їх кількість склала 1 чоловік.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Як вбачається з листа №935/01-23 Ковельського міськрайонного центру зайнятості від 29.05.2006 р. , СгТзОВ «Васюти»подавало 28.03.2005 р. до центру зайнятості 3 вакансії для працевлаштування інвалідів у 2005 році –2 сторожа та 1 –підсобного робітника (а.с. 9,18). Це стверджується і звітами відповідача про наявність вільних робочих місць за 2005 р., поданими до центру зайнятості (а.с.19.42).
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Водночас, з поданого у судове засідання колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Васюти»на 5 років та зареєстрованого управлінням праці та соціального захисту Ковельської райдержадміністрації, реєстраційний №13 від 01.06.2004 р.(а.с.27-37), вбачається, що розділом ІІІ п.13.9 даного договору надано можливість інвалідам працювати на підприємстві неповний робочий день (тиждень), кількість виходів на протязі року повинна становити не менше 20-ти людино-днів та надавати за їх бажанням відпустки за власний рахунок у будь-який час, але за умови, тривалість таких відпусток не повинна перевищувати 10 місяців на рік (а.с.32).
Враховуючи те, що працевлаштовані на підприємстві інваліди Півень С.І., Турчин К.А., Гнатюк Р.А. пропрацювали на СгТзОВ «Васюти»відповідно 3,2 та 12 місяців, суд дійшов висновку, що їх необхідно зарахувати як виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Васюти»штрафної санкції в сумі 3 025 грн. за 1-го непрацевлаштованого у 2005 р. інваліда, тому у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 70,71,86,94,158-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, господарський суд
постановив :
У позові Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Васюти»про стягнення 3 025 грн. адміністративно-господарської санкції відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього 20 денного строку. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М.Сініцина