Справа № 22ц - 775/08 Головуючий у 1 інстанції - Пушкарчук В.П.
Категорія : 45 Доповідач - Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2008 року вересня 10 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Завидовської-Марчук О.Г.
суддів Антонюк К.І., Данилюк В.А.
при секретарі Тарасюк Ю.А.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника ОСОБА_2.
відповідача ОСОБА_3.
представників третьої особи Груб'як М.М., Павлосюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача - управління земельних ресурсів у Луцькому районі, Липинська сільська Рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Управління земельних ресурсів Луцького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив частину її земельної ділянки, яка належить їй на праві власності відповідно до державного акту про право власності. На самовільно зайнятій земельній ділянці посадив кущові насадження, городні рослини, порушивши її право на користування власністю. Просить зобов'язати відповідача ОСОБА_3. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, та привести її до попереднього стану.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2008 року в позові ОСОБА_1. до ОСОБА_3., третьої особи на стороні позивача управління земельних ресурсів у Луцькому районі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2008 року і ухвалити нове рішення, задоволивши її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в позовній заяві, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони відповідно до Державних актів про право власності на земельну ділянку у приватній власності мають земельні ділянки площею ОСОБА_1. - 0,109 га, ОСОБА_3. - 0,100 га.
Межі землекористування встановлювались в натурі, про що свідчить акт погодження меж з суміжними землекористувачами від 11 грудня 2003 року (а.с.7).
У фактичному землекористуванні сторін є відхилення від меж, визначених у Державних актах на право власності на земельні ділянки, а саме перевищення плану земельних ділянок згідно з правовстановлюючими документами у позивача на 0,0134 га, у відповідача на 0,0035 га. Довжина спільної межі земельної ділянки між позивачем та відповідачем збільшена від визначеної в Державному акті на право власності на земельні ділянку гр.ОСОБА_1. на 2,7м, в гр.ОСОБА_3. на 0,7м.
Згідно кадастрового плану земельної ділянки позивачки відстані від господарської будівлі та житлового будинку ОСОБА_1. до межі ОСОБА_3. складають відповідно 2,1 і 12,3 м. Згідно обмірів під час обстеження земельних ділянок ці відстані співпадають. (а.с. 8, 45, 39)
Встановлені судом обставини підтверджені Державним актом на право власності на земельні ділянку від 18.07.2005 року (а.с. 5), кадастровим планом земельної ділянки (а.с.8), актом погодження меж з суміжними землекористувачами (а.с. 7), висновком судової будівельно-технічної експертизи (а.с.37-45).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в судовому засіданні не встановлено, що відповідач створює перешкоди в землекористуванні ОСОБА_1., тому в позові відмовив.
Висновок суду відповідає обставинам справи та доказам, дослідженим в судовому засіданні.
Доводи апелянта, що судом не взято до уваги генеральний план забудови земельної ділянки ОСОБА_1. затверджений в 1994 році, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України генеральний план забудови земельної ділянки не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку.
Пояснення представника третьої особи - Липинської сільської Ради Груб'яка М.М. про недотримання меж в землекористуванні сторін жодними доказами не підтверджено.
Відповідно до ст.152 ч.2 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків.
Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні не встановлено, що зі сторони відповідача створюються перешкоди ОСОБА_1. як власнику земельної ділянки в користуванні цією земельною ділянкою, тому суд вірно відмовив ОСОБА_1. в позові.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Судді