У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Буцяка З.І., Боймиструка С.В.,

секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів відмовлено за безпідставністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що він не спроможний сплачувати аліменти, так як не працює, на його утриманні знаходиться неповнолітній син від другого шлюбу, дружина інвалід 3-ї групи і потребує три рази на рік лікування.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що його матеріальний стан змінився, він не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, яка є інвалідом 2-ї групи, а тому просить про припинення стягнення аліментів за рішенням Дубровицького районного суду від 01 жовтня 2013 року на підставі ст. 192, 198 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.198 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується доказами у справі, що рішенням Дубровицького районного суду від 01 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка є інвалідом 2-ї групи у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 05.09.2013 року.

Згідно з ч.1 ст.188 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю їх потреби.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 2-ї групи з дитинства та потребує матеріальної допомоги.

Однак, позивачем не надано доказів про наявність доходу у дитини, який би набагато перевищував дохід кожного з батьків і забезпечував повністю потреби доньки.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Однак із зазначеними вимогами позивач до суду не звертався.

За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши та надавши у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України оцінку наданим позивачем доказам стосовно предмету та підстав позову, враховуючи положення вищезазначених норм закону, обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів.

Покликання на положення ст..198 СК України, як на підставу припинення стягнення аліментів на повнолітню доньку безпідставні, оскільки дана норма права не регулює дані правовідносини та не передбачає підстав звільнення від сплати аліментів.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд дав їм належну оцінку в своєму рішенні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді :