ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
08.06.06 Справа № 162/2-2006
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж “Рокитнетепломережа”, смт. Рокитне
про стягнення 88 011,37 грн.
Суддя Шевчук С. Р.
Представники:
від позивача Левченко О. Є.
від відповідачів Бондар І. Г.
Обставини справи:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач) звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж “Рокитнетепломережа” (відповідач) 88 011,37 грн. з яких: 54 224,89 грн. основного боргу, 10 171,99 грн. пені, 3 795,74 грн. штрафу, 15 322,16 грн. інфляційних втрат, 4 496,59 грн. –3 річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3535 ТЕ –17 від 31.12.2003 року.
Відповідач у відзиві на позов № 193 від 05.06.2006 р. вимоги в частині основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних визнає повністю, а відносно пені та штрафу просить застосувати позовну давність і в цій частині в позові відмовити.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, яке судом задоволене.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
встановив
Правовідносини сторін були врегульовані договором купівлі - продажу природного газу № 06/03-3535 ТЕ-17 від 31 грудня 2003 року у відповідності до умов якого, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю в 2004 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити за газ на умовах даного договору.
Відповідно до умов зазначеного договору та додаткової угоди до договору від 30.09.2004 р. позивач поставив відповідачу протягом січня –квітня, жовтня –грудня 2004 року природний газ в об’ємі 2 242,288 тисяч куб. м. на загальну суму 470 880, 48 грн., що підтверджується актами прийому –передачі природного газу, які додані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати своєчасно не виконав, лише частково сплатив борг в розмірі 416 655,59 грн. і станом на час розгляду справи залишок боргу становить 54 224,89 грн.
Залишок основного боргу в сумі 54 224,89 грн. відповідач в судовому засіданні 08.06.2006 р. визнає повністю.
У відповідності до п. 2 частини 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
За таких обставин, борг в сумі 54 224,89 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За несвоєчасну оплату отриманого природного газу, позивач відповідно до п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача за період з 10.05.2005 р. по 10.05.2006 р. (365 днів) пеню в розмірі 10 171,99 грн., а за прострочку оплати газу понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості в сумі 3 795,74 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
В силу ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько –правової відповідальності учасників господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Однак, сторони в п. 7.5 зазначеного договору передбачили, що штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Зазначений пункт договору, як і сам договір на час розгляду спору є чинні.
Разом з тим, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач –Комунальне підприємство теплових мереж “Рокитнетепломережа” є державним комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природний газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, станом на 01.05.2006 року заборгованість населення перед відповідачем за комунальні послуги становить 580 000 грн., в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. Відповідач не займається комерційною діяльністю і фінансується з бюджету територіальної громади, на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, часткову реструктуризацію боргу населенню, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 300 грн., та зменшити штраф в розмірі 7% і стягнути з відповідача штраф в сумі 200 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому позивачем правомірно нараховані інфляційні та 3% річних за весь час прострочення, зокрема: інфляційні втрати в розмірі - 15 322,16 грн. та 3% річних в сумі –4 496,59 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається держмито у справі –пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 745,44 грн. та згідно ст. 44 ГПК України на відповідача покладаються витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. ст. 218, 230, 232, 233 ГК України, ст. ст. 44, 49, п. 3 ст. 83, 82-84 ГПК України, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж “Рокитнетепломережа” (09600, Київська обл., смт. Рокитно, вул. Першотравнева, 15 а, код ЄДРПОУ 24885304) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) –54 244 (п’ятдесят чотири тисячі двісті сорок чотири) грн. 89 коп. основного боргу, 300 (триста) грн. пені, 200 (двісті) грн. штрафу, 15 322 (п’ятнадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 4 496 (чотири тисячі чотириста дев’яносто шість) грн. 59 грн. –3% річних, 745 (сімсот сорок п’ять) грн. 44 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті вимог відмовити.
Суддя Шевчук С.Р.