11-кп/775/317/2014(м)
264/1361/13-к
У Х В А Л А
Іменем України
19,25 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Котиша О.П.
суддів Шиг1рта Ф.с.. Гр1шина Г.А.
за участю прокурора Попудько Г.А.
потерп1лого - ОСОБА_6
захисника ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 23 червня 2014 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполь Донецькорї області, росіяніна, без громадянства, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст.89 КК Україгни, який мешкає в АДРЕСА_1,
було визнано невинуватим у пред»явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку ОСОБА_5 21 листопада 2012 року приблизно о 21 годині, будучі в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кухні будинку АДРЕСА_1, в ході сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_6, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_6 численні удари рукою по голові та тулубу, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виразилась в крововиливах на повіках правого ока, в скуловій області справа, в лобній області зліва з переходом на повіку лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливу в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобній області зліва, в тім'яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім'яно- потиличну область зліва з переходом на основу, під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку у скроневій області зліва, перелому 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, крововиливу в тканину нижньої долі лівої легені, крововиливу під капсулу з діафрагмальної поверхні лівої долі печінки з субкапсулярним дефектом, чисельні синці верхніх і нижніх кінцівок, тулубу, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_6 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, як необгрунтований у зв»язку з неповнотою судового розгляду, з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним оставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України про кримінальну відповідальність, оск1льки суд не проанал1зував належним чином надан1 докази та не нав1в 1х належним чином у вироку.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить вирок суду 1-ї інстанції скасувати, як нев1дпов1дний фактичним обставинам справи, та допущеною неповнотою судового сл1дства, ДОПУЩЕННЯМ 1стотних порушень УПК Укра1ни.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, п1дтримавшого апеляц1ю, ОСОБА_5 та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляці1 прокурора та потерп1лого п1длягають задоволенню частково, а вирок скасуванню з наступних п1дстав.
Зг1дно ст.370 КПК Укра1ни судове р1шення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим.
Суд першо1 1нстанц11 при розгляд1 справи не прийняв ус1 передбачен1 законом м1ри для повного, усестороннього та объективного розгляду справи з урахуванням як обвинувачених, так 1 виправдувальних
доказ1в . Тому залишились недосл1дженими так1 обставини, як1 можуть бути важливими для объективного розгляду справи.
Зг1дно з ст.91 КПК Укра1ни у крим1нальноу проводженн1 п1длягають доказуванню под1я крим1нального правопорушення час, м1сце,спос1б, та 1нш1, ВИНУВАТ1СТЬ ОБВИНУВАЧЕНОГО У ВЧИНЕНН1 правопорушення, форма вини, мотив 1 мета його вчинення , вид та розм1р шкоди та 1нше.
Як вбачаэться з вироку та матер1ал1в справи вказан1 вимоги Закону судом не врахован1.
ТАК, Вирок суду є не законним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не доведено що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 КПК України, як відсутність події кримінального правопорушення та відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
Так, суд першої інстанції в резолютивній частині вироку незаконно вказав, що ОСОБА_5 слід визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог кримінального кодексу, суд ухвалює виправдувальний вирок у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального проступку або злочину, коли дії обвинуваченого відповідно до кримінального закону: не є злочином; дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки( ч.2 ст.11); не є злочинними в силу прямої вказівки закону ( наприклад, вчинені в стані необхідної оборони ( ст.36 КК), крайньої необхідності (ст.39 КК) або затримання особи, що вчинила злочин (ст.38 КК) ).
Таким чино, з вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції мало місце неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Крім того, в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України не доведена та він підлягає виправданню з цієї підстави.
Тобто мотивувальна частина вироку прямо суперечить резолютивній частині вироку, з якого не можна зробити однозначний висновок про те, за яких саме підстав передбачених законом, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_5, у зв'язку з недоведеністю вини чи у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, з журналу судових засідань від 17.06.2014 та від 20.06.2014 року, а також технічного фіксування судового процесу в зазначені дні вбачається, що суд взагалі не перевірив явку учасників судового провадження та не поставив на обговорення питання про можливість проведення судового розгляду без участі потерпілого ОСОБА_4, який у судові засідання в зазначені вище дні не з'явився з невідомих суду причин, відомості про те що потерпілий був належним чином повідомлений про день та час розгляду кримінального провадження в матеріалах відсутні, чим грубо порушив права потерпілого передбачені ч.3 ст.56 КПК України, а також вимоги ст.325 КПК України. ( том 3 а.с. 60, 63 та технічна запис від 17.06 та 20.06.14 р. )
Кр1м того, крим1нальне проваждення призначалось судом на 24,28.02.14 р., 5,17.03.14р., 28.04.14., 22,26.05.14 р., однак судов1 зас1дання у ц1 дн1 не троводились 1 не ф1ксувались техн1чними засобами про що потерп1лому нев1домо.
Також, з ухвали суду про привід свідків від 17.03.2014 року вбачається, що свідків: ОСОБА_33, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно піддати приваду у судове засідання на 07.04.14 року ( т. 3 л.д.43 \ Крім того, з Жовтневого РВ надійшли матеріали про виконання ухвали суду про привід вищевказаних свідків на вказану дату ( т. 3 а.с. 48-52), але суд у порушенні вимог ст. ст. 107, 108 КПК України взагалі не провів судове засідання, про що свідчить відсутність в матеріалах кримінального провадження журналу судового засідання від 07.04.2014 року, а також відсутність технічного засобу фіксування кримінального провадження у суді в зазначену дату.
Аналогічні порушення вищевказаних вимог закону були допущені судом першої інстанції 05.03.2014 року, про що свідчать матеріали про виконання постанови суду про привід свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_35, які надійшли з Іллічівського РВ, а також з Жовтневого РВ про привід свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на 05.03.2014 ( т.3 а.с. 33-41) . Журнал судового засідання в зазначену дату відсутній, фіксування кримінального провадження у суді також не відбувалось.
Згідно ухвали суду про привід свідків від 28.04.2014 також вбачається, що свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_33, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно піддати приваду у судове засідання на 22.05.14 року ( т. 3 а.с. 56). але суд у порушенні вимог ст. ст. 107, 108 КПК України також не провів судове засідання, про що свідчить відсутність в матеріалах кримінального провадження журналу судового засідання від 22.05.2014 року, а також відсутність технічного засобу фіксування кримінального провадження у суді в зазначену дату.
Вищезазначені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки суду про те, що стороною обвинувачення нібито не надано суду жодного прямого або непрямого доказу вини ОСОБА_5, а ті докази, які були досліджені судом, нібито не є достатніми для доведення його винуватості у скоєнні інкримінованого злочину є надуманими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам встановленим під час розгляду кримінального провадження судом .
Суд першої інстанції не тільки не проаналізував належним чином надані стороною обвинувачення докази, які безумовно підтверджують вину ОСОБА_5 в інкримінованому злочині, а навіть не навів їх у вироку суду у повному обсязі.
Викладаючи показання потерпілого ОСОБА_4 та показання всіх без виключення свідків, допитаних безпосередньо у судовому засіданні, суд виклав у вироку їх показання вибірково, а не в повному обсязі.
Так, допитаний у якості потерпілого ОСОБА_4 пояснив у судовому засіданні, що ОСОБА_6 була його рідною сестрою та останнім часом проживала у свого співмешканця ОСОБА_5. Останній раз він бачив свою сестру 21.11.12 року, коли вона приходила у період часу з 17 до 21 години. Приблизно за 2-3 дні до 21.11.12. року йому зателефонувала ОСОБА_6 та розказала, що посварилась з ОСОБА_5 і просила приїхати, щоб залишитись у них. Коли ОСОБА_6 приїхала, то залишила свій телефон у будинку на підзарядки і сказала йому, якщо буде телефонувати ОСОБА_5, щоб він відповів йому про те, що вона пішла від нього, а сама в цей час пішла до ОСОБА_13 у гості. Після цього на телефон ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_5 і він підняв телефон та в розмові з ОСОБА_5 став з'ясовувати, чому він не впускає ОСОБА_6 до дому. При розмові по голосу він чув, що ОСОБА_5 знаходився у нетверезому стані і сказав, щоб йому зателефонувала сама ОСОБА_6. Коли ОСОБА_6 повернулась, він розповів їй про телефонну розмову з ОСОБА_5. Вона взяла свій телефон і зателефонувала ОСОБА_5, але про, що вони говорили він не чув, оскільки ОСОБА_6 під час розмови, вийшла з телефоном з дому і розмовляла на вулиці. Коли вона повернулась в будинок, то він їй порадив забрати свої речі у ОСОБА_5 і піти від нього, якщо у них часто виникають сварки і він ніде не працює та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_6 забрала свою куртку і сказала, що пішла до ОСОБА_5 за речами, і якщо він її не вб'є, то вона повернеться.
У вироку, суд взагалі не навів показання потерпілого у той частині, що останнім часом зі слів своєї сестри йому було відомо про стосунки ОСОБА_6 з ОСОБА_5 і що вона збиралася покинути його.
Допитана у якості свідка ОСОБА_15 пояснила, що потерпілий ОСОБА_4 є її співмешканцем, з яким вона проживає на протязі 2-х років. Їй відомо, що ОСОБА_6, яка була рідною сестрою ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5 і була його співмешканкою. ОСОБА_6 приходила до неї в гості та скаржилась, що ОСОБА_5 без будь-яких підстав міг вдарити її по обличчю, в живіт та по голові і вона бачила у неї синці на обличчі та у неї була розбита губа. До цього випадку, ОСОБА_6 також скаржилась, що ОСОБА_5 її б'є, що вони живуть разом з її матір'ю, яка ніде не працювала і зловживала спиртними напоями. Також вона казала, що мати ОСОБА_5 викрадала у неї речі, а саме: нові склянки шампуню, кремів, після цього зникала на 2-3 дні, продавала їх та пропивала гроші. ОСОБА_6 з ОСОБА_5 вели окреме господарство від матері ОСОБА_5, якій продуктами допомагала донька. 21.11.2012 року вона в останній день бачила ОСОБА_6, яка приблизно у 18 годині, у стані алкогольного сп'яніння, босоніж, без куртки прийшла до них та просила ОСОБА_4 набрати номер її мобільного телефону, скаржилась, що десь його втратила. Їй відомо, що у ОСОБА_6 був телефон «Нокіа» чорного кольору з розбитим екраном. ОСОБА_4 неодноразово телефонував на номер ОСОБА_6, але ніхто на дзвінки не відповідав. Також вона просила ОСОБА_4, щоб він переговорив з їх братом ОСОБА_17, який не пускав ОСОБА_6 до їхньої половини будинку. Після чого ОСОБА_6 пішла і згодом знов повернулась і знову просила ОСОБА_4 набрати номер її телефону, але знову дзвінки ніхто не відповів. 23.11.2012 року приїхали працівники міліції від яких їм стало відомо, що ОСОБА_6 знайшли у будинку ОСОБА_5 померлою з тілесними ушкодженнями. Похованням ОСОБА_6 займався ОСОБА_4 та їх сусід ОСОБА_13, з яким ОСОБА_6 раніше співмешкала на протязі 7 роки. Зі слів ОСОБА_13, їй стало відомо, що 21.11.2012 року ОСОБА_6 приходила до нього у гості, а коли покинула його будинок, то скала йому, що піде до ОСОБА_5 за своїми речами і якщо він її не вб'є, то повернеться з речами назад. 21.11.2012 року коли вона бачила ОСОБА_6 в останній раз на її обличчі та шиї вона бачила старі садни та сінці, які вже мали жовтий не свіжий кольори і було видно, що вони вже проходять.
Не зважаючи саме на такі показання свідка у судовому засіданні, суд не проаналізував їх належним чином та взагалі не навів їх у повному обсязі у вироку, чим допустив істотні порушення вимог процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_6 він знав, так як, вона проживала по сусідству. А з 2003 року по 2010 рік вона була його співмешканкою. Коли вони розлучились, у них залишились дружні стосунки. Коли він звільнився з міст позбавлення волі (17.08.2012 року) він дізнався, що ОСОБА_6 є співмешканкою ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 17-18 годині ОСОБА_6 прийшла до нього до дому і в цей день була річниця з дня смерті його тітки та його родина сиділа за столом та справляла поминки. Його мати запросила ОСОБА_6 до столу, яка вже знаходилась в стані легкого сп'яніння, вона присіла до столу та випила з ними пару чарок горілки. Потім він з ОСОБА_6 вийшов на вулицю поговорити про життя і вона пішла до брата. Згодом повернулась босоніж та сказала йому, що брат ОСОБА_17 не пускає її додому. Він з ОСОБА_6 пішов до її брата ОСОБА_17 і примусив його впустити ОСОБА_6 в будинок, а сам пішов до себе до дому. Через деякий час ОСОБА_6 знов прийшла до нього та попросила зателефонувати на її номер мобільного телефону, так як вона втратила свій телефон та не може його знайти. Він телефонував зі свого телефону, а також з телефону ОСОБА_8 на телефон ОСОБА_6, але йому ніхто не відповів. Коли він спитав у ОСОБА_6, куди вона іде, то вона відповіла, що йде до ОСОБА_5 за своїми речами і якщо він її не вб'є, то повернеться. Після цього він її більше не бачив. На той час у них вдома проживав його друг ОСОБА_8 і він також бачив, коли приходила ОСОБА_6. ОСОБА_6 була дуже засмучена, на обличчі він бачив старі садни жовтого кольору. Він вважає, що ОСОБА_6 була засмучена, так як посварилась з ОСОБА_5. Також він пояснив, що коли ОСОБА_6 пішла до ОСОБА_5 то просила його і надалі набирати номер її мобільного телефону, він декілька разів намагався зателефонувати зі свого номеру телефону:НОМЕР_1 на номер мобільного телефону ОСОБА_6, а також телефонував із мобільного телефону ОСОБА_8, однак телефон був вимкнений. Йому достовірно відомо, що у ОСОБА_6 був мобільний телефон «Нокія» чорного кольору. Коли він бачив ОСОБА_6 в останнє, вона була одягнена у джинси синього кольору, куртка коричневого кольору та кросівки. Одяг ОСОБА_6 був не забруднений, чистий. 23.11.2012 року він дізнався про смерть ОСОБА_6. Він допомагав в організації поховання ОСОБА_6 і на похоронах розповів родичам, про те, що коли 21.11.2012 року він провів ОСОБА_6 і та пішла до ОСОБА_5, то вона казала, що повернеться зі своїми речами, якщо він її не вб'є.
Не зважаючи саме на такі показання і цього свідка у судовому засіданні, суд не проаналізував їх належним чином та взагалі не навів їх у повному обсязі у вироку. Саме цей свідок наголошував на тому, що ОСОБА_6 була дуже засмучена,коли прийшла до нього і на обличчі він бачив старі садни жовтого кольору. Він вважає, що ОСОБА_6 була засмучена, так як посварилась з ОСОБА_5. Коли він спитав у ОСОБА_6, куди вона іде, то вона відповіла, що йде до ОСОБА_5 за своїми речами і якщо він її не вб'є, то повернеться.
Допитана у якості свідка ОСОБА_21 пояснила, що потерпілий ОСОБА_4 є її сусідом, з обвинуваченим вона не знайома, вона проживає зі своїми синами ОСОБА_13 та ОСОБА_22 і своїм чоловіком. Навпроти них проживає ОСОБА_4. Вона добре знала ОСОБА_6, так як раніше вона була співмешканкою її сина ОСОБА_13 та на протязі 7 років вони проживали у її будинку. Після того, як вони розлучились то продовжували підтримувати дружні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_2 року була річниця з дня смерті дружини брата її чоловіка і вони родиною справляли поминки. Приблизно 18-19 годин прийшла до них в гості ОСОБА_6, яка була у стані алкогольного сп'яніння і вона запросила її до столу пом'януть померлу. Коли ОСОБА_6 зібралася піти, то вона спитала у неї: «Як її справи і чому у неї на обличчі є синці?» У відповідь ОСОБА_6 махнула рукою і сказала, що трапляється. Синці були не свіжі з жовтуватим відтінком. Їй було відомо, що на той час ОСОБА_6 співмешкала з хлопцем та проживала у нього. Коли ОСОБА_13 провів ОСОБА_6 і повернувся приблизно через 10 хвилин, то сказав їй, що ОСОБА_6 пішла до свого хлопця за своїми речами і повернеться, якщо буде жива. У них вдома ОСОБА_6 знаходилась на протязі однієї години, але точну годину, коли вона від них пішла, згадати не може. Також вона пояснила, що станом на 21.11.2012 року у них вдома проживав друг її сина ОСОБА_13 - ОСОБА_8, який також був присутній на поминках та спілкувався з ОСОБА_6.
Не зважаючи саме на такі показання і цього свідка у судовому засіданні, суд не проаналізував їх належним чином та взагалі не навів їх у повному обсязі у вироку.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що з жовтня 12 року до середини січня 13 року він проживав у ОСОБА_13. ІНФОРМАЦІЯ_2 року він з родиною ОСОБА_13 справляв річницю з дня смерті тітки ОСОБА_13. Приблизно у 17-18 годині до них прийшла ОСОБА_6, яка поскаржилась ОСОБА_13 на свого брата ОСОБА_17, який не впускав її до дому. ОСОБА_13 пішов з ОСОБА_6 до її брата ОСОБА_17 та приблизно через 5-10 хвилин повернувся один. Потім, приблизно через 30 хвилин до них знов прийшла ОСОБА_6 і мати ОСОБА_13 запросила її до столу. Вона разом з ними випила приблизно 2 чарки горілки. Він виходив з ОСОБА_6 на балкон покурити сигарети і вона просила у нього телефон, щоб комусь зателефонувати. Він дав їй свій телефон, але додзвонилася вона чи ні, йому не відомо. Через деякий час ОСОБА_13 провів ОСОБА_6 і більше він її не бачив. ОСОБА_6 була одягнена в сині джинси та коричневу куртку. Одяг був чистим, не забрудненим, на обличчі ОСОБА_6 він бачив не свіжі садни. Номер його телефону, з якого дзвонила ОСОБА_6:НОМЕР_2. Також він пояснив, що з його телефону на телефон ОСОБА_6, коли вона пішла телефонував ОСОБА_13.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що 07.11.2012 року приблизно у третій годині ночі поступив виклик так як спрацювала «тривожна кнопка» торгівельного кіоску розташованого на АС-2 господаркою якого була ОСОБА_7. Він з водієм ОСОБА_34 виїхали на вказаний об'єкт. По приїзду там вже знаходилась господарка, її син ОСОБА_27 і змінниця ОСОБА_10. У кіоску знаходились раніше не відомі йому ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходились в стані сильного алкогольного сп'яніння. Від господарки йому стало відомо про нестачу у касі. Товар був перерахований в його присутності і сума нестачі складала приблизно 1000 гривень. ОСОБА_6 казала, що гроші не брала, але хто їх міг взяти, їй не відомо. Після цього ОСОБА_6 написала розписку, у якій забов'язалась повернути гроші. Він склав рапорт, після чого, узяв у ОСОБА_6 її номер мобільного телефону. 18.11.2012 року він зателефонував ОСОБА_6 так як хотів з нею зустрітися, але вона не відповіла на його дзвінок. Потім вона сама зателефонувала і вони домовились про зустріч в районі Кірова. Коли вони з нею зустрілися і пили кофе, ОСОБА_6 поцікавилась у нього, чи не має знайомих, які б здавали у найм житлове приміщення. Коли він спитав, для чого їй потрібно житло, вона розповіла, що в неї проблеми з ОСОБА_5 і вона збирається від нього піти. Він пообіцяв допомогти вирішити її проблему з житлом. 21.11.12 року йому зателефонувала ОСОБА_6 та запропонувала знов зустрітися на площі Кирова. Для того, щоб він допоміг їй розібратися з ОСОБА_5, але він відмовив їй у зустрічі. Потім він зателефонував ОСОБА_6 22.11.12 року, але на дзвінок ніхто не відповів. Він тоді користувався телефоном, номер якого:НОМЕР_3. Також він пояснив, що на прохання ОСОБА_6 він підібрав декілька варіантів житла і говорив їй про це за телефоном. Останній раз він бачив ОСОБА_6 18.11.2012 року. А коли бачив її уперше, то на руках в області шиї у ОСОБА_6 він бачив синці.
Саме на таких показаннях наголошував і цей свідок у судовому засіданні, але чомусь з невідомих причин суд не навів показання і цього свідка у повному обсязі та не проаналізував їх належним чином.
З вищевказаних показань потерпілого та свідків було безумовно встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово бив свою співмешканку ОСОБА_6 і вона вирішила піти від нього, навіть шукала собі житло і в цьому їй допомагав свідок ОСОБА_9. Саме 21.11.2012 року коли вона пішла до ОСОБА_5 за своїми речами, щоб забрати їх і повернутись до будинку своїх братів, більше її ніхто не бачив живою.
Висновки суду, про те, що у ОСОБА_6 з ОСОБА_5 під час їх спільного життя не було конфліктів і він її не бив, є надуманими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам встановленим під час судового розгляду і повністю спростовуються показаннями у цій частині свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та потерпілого ОСОБА_4
Допитаний у якості свідка ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_6 була його сестрою . ОСОБА_5 знає, так як він був співмешканцем ОСОБА_6. 21.11.12 року приблизно 0 17 годині ОСОБА_6 прийшла до нього додому, так як сказала, що пішла від ОСОБА_5. Вона була в стані алкогольного сп'яніння і він її не впустив в хату. Будинок поділено на 2 частини, в одній живе він, а в другій брат ОСОБА_4. Через декілька хвилин до нього прийшов ОСОБА_4 і просив впустити ОСОБА_6 в хату. Також пам'ятає, що приходив ОСОБА_13 також з ОСОБА_6 і просив також впустити її в хату, тоді він її впустив. У зв'язку з тим, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння то заснув, приблизно через 40 хвилин ОСОБА_6 пішла до ОСОБА_13 і більше не поверталась.23.11.2012 йому стало відомо, що ОСОБА_6 померла. Потім він потрапив до лікарні, а в січні 13 року коли виписався з лікарні і повернувся до дому, то під ліжком знайшов мобільний телефон «Нокия», який продав за 15 грн. в магазин по ремонту та продажу мобільних телефонів розташований на Іллічівському ринку. Коли здавав телефон, то власноруч вніс в журнал відомості про телефони, а саме їх марки, моделі, серійні номери та свої паспортні данні та поставив свою підпис та дату. В той день він продав 2 телефони «Нокия» та «Сіменс» Він не пам'ятає, щоб ОСОБА_6 21.11.12 коли була у нього вдома, шукала свій телефон.
Саме цей свідок підтвердив у судовому засіданні, що коли сестра ОСОБА_6 21.11.2012 прийшла до нього додому, то казала що пішла від ОСОБА_5, показання цього свідка також з невідомих причин суд взагалі не навів у вироку та не дав їм ніякої правової оцінки.
Допитана у якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що приблизно на початку жовтня 2012 року вона поверталась з роботи до дому і зателефонувала чоловіку Квєткіну та попросила зустріти її тому що у неї були важкі сумки. Коли її зустрів чоловік з малолітнім сином, то вони показали їй мобільний телефон «Самсунг» білого кольору та розповіли, що їх син ОСОБА_28 знайшов цей телефон по вулиці Васнєцова, біля гаражу сусіда ОСОБА_29. Знаходячись вдома, чоловік поставив знайдений мобільний телефон на зарядку, після включення, він запрацював. Потім чоловік дістав сім-картку і викинув її. Цим телефоном вони не користувались і він увесь час знаходився у них вдома. Наприкінці листопада 2012 року, у їх доньки ОСОБА_10 зламався мобільний телефон і вона почала користуватись знайденим мобільним телефоном «Самсунг» та встановила до нього свою сім-картку, номер: НОМЕР_4 і користувалась ним 2-3 дні поки вони не придбали їй новий телефон. Після цього, знайденим телефоном вони не користувались і він знаходився у них вдома. Наприкінці грудня 2012 року, перед Новим роком, вона розбила свій телефон, у зв'язку з чим почала користуватися знайденим телефоном «Самсунг» та вставила в нього свою сім-картку: НОМЕР_5 і користувалася ним до 14.02.2012 року. На День закоханих, чоловік подарував їй новий мобільний телефон, а з 17.02.2012 року знайденим телефоном став користуватися її чоловік та вставив в нього свою сім-картку: НОМЕР_6. 19.02.2012 року на цей телефон зателефонували співробітники міліції та розповіли кому саме належить цей телефон. За рішенням суду вказаний телефон був вилучений у її чоловіка. Також вона стверджувала, що телефон знайшли саме на початку жовтня 2012 року. Тому що у 10-тих числах жовтня до них приїхав їх кум з Росії на День народження її чоловіка і знайдений телефон вони показували своєму куму і цей телефон знаходився у них з початку жовтня 2012 року до 19.02.2013 року.
Ці свідки у повному обсязі спростували версію ОСОБА_5 про те, що коли ОСОБА_6 пішла з дому приблизно о 16 годині 21.11.2012, то у неї нібито було 2 мобільних телефони, а саме: мобільний телефон «Нокия-2330» чорного кольору, який належав їй і нібито мобільним телефоном «Самсунг моделі GT-T1200M білого кольору, який належав йому і в якому нібито стояла сім-картка за НОМЕР_7, яка також нібито налажела йому, та повернулася побита, без вказаних телефонів.
Зі свідчень свідків подружжя ОСОБА_35 та ОСОБА_12 безперечно було встановлено, що телефон «Самсунг моделі GT-T1200M білого кольору, який належав раніше ОСОБА_5, вони знайшли у перших числах жовтня 2012 року, що також підтверджується деталізацією вхідних та вихідних дзвінків вилучених за ухвалою слідчого судді в ПрАт «Київстар» по імею НОМЕР_8 мобільного телефоном «Самсунг моделі GT-T1200M , який належав ОСОБА_5 і який йому подарувала на день народження його сестра, та яким він користувався з 13.09.2012 до початку жовтня 2012 року, тобто поки його не втратив. Так як, безспірно встановлено, що вказаний телефон у перших числах жовтня місяця 2012 року був знайдений малолітньою дитиною подружжя ОСОБА_35 та ОСОБА_12 та який згідно ухвали слідчого судді у них був вилучений і долучений до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_30 пояснив, що він їхав з роботи і вийшов на зупинці громадського транспорту «Школа №45». Коли він знаходився біля магазину, до нього підійшла дівчина та попросила про допомогу, так як у неї хлопець відібрав мобільний телефон. Він підійшов до хлопця і попросив його віддати дівчині телефон, однак він відмовився та став тикати їм в його обличчя, він рукою вибив з руки хлопця телефон, після чого дівчина підібрала телефон і убігла в сторону школи №45, а він з хлопцем стали товкатися, а потім хлопець сів на лавочку розташовану біля зупинки, а він пішов до дому. Також пояснив, що хлопець був у нетверезому стані, а дівчина була сумна та заплакана коли просила його забрати телефон. Все відбувалося приблизно о 17 годині на теперішній час він дату не пам'ятає, але коли його допитували у Іллічівському РВ, він називав точну дату, якщо в протоколі вказано, що це було саме 21.11.12, то він цю дату підтверджує. ОСОБА_30 впевнений, що цим хлопцем був обвинувачений.
Саме цей свідок наголошував на тому, що дівчина була засмучена та заплакана, коли звернулася до нього за допомогою забрати у ОСОБА_5 телефон приблизно о 17 годині 21.11.2012. І саме з показань цього свідка вбачається, що коли ОСОБА_6 підібрала свій телефон то побігла в сторону школи №45, тобто по направленню до місця мешкання своїх братів. Мало того, саме цей свідок спростував версію ОСОБА_5 про те, що ці обставини нібито мали місце 19.11.2012 року, в чому ОСОБА_5 намагався запевнити суд під час судового розгляду, а саме 21.11.2012, так як цей свідок був встановлений з показань самого ОСОБА_5 в яких він сам пояснював, що наздогнав ОСОБА_6 саме 21.11.2012 на зупинці громадського транспорту «Школа №45» та відібрав у неї телефон, щоб подивитись, хто саме їй телефонував.
Свідок ОСОБА_7 також підтвердив у судовому засіданні, що вона, а також за її проханням ОСОБА_10 телефонували ОСОБА_6 за борг 20,21,22.11.2012 року, але з нею в ці дні не зустрічались і дізнались про її смерть в міліції, що також підтверджується деталізацією вилученою за ухвалою слідчого судді.
Суд першої інстанції не законно не прийняв як джерело доказів - слідчий експеримент і вказав, що нібито він не містить у собі достовірної інформації про механізм нанесення ОСОБА_5 ударів ОСОБА_6.
Такі висновки суду є необґрунтованими та спростовуються електронним носієм на який було зафіксовано слідчий експеримент і який було досліджено під час судового розгляду. Саме під час слідчого експерименту в присутності понятих та судово-медичного експерту ОСОБА_36, ОСОБА_5. показав на статисті механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, як він лівою рукою узяв її за одяг, а правою рукою став наносити чисельні удари по голові, обличчю та по тулубу, а коли ОСОБА_6 стала прикривати своє обличчя руками, то він продовжив наносити їй удари по тулубу та обличчю, утримуючи її за одяг лівою рукою. Також він пояснював, що удари приходились по обличчю та різним частинам тулубу, так як вона поверталася до нього різними частинами свого тулубу в момент нанесення її ударів. Він зупинив наносити удари ОСОБА_6, коли побачив кров на її губі та на лівої ніздрі.
Посилання суду на те, що ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту не міг вказати точну кількість нанесених ОСОБА_6. ударів, не може бути підставою для виключення судом з числа джерела доказу вини, слідчого експерименту, тому що, згідно обвинувачення, ОСОБА_5. інкриміновано умисне нанесення чисельних ударів рукою, по голові та тулубу, а не конкретну кількість ударі, кількість яких під час спричинення їх ОСОБА_6. не рахував ОСОБА_5. та не пам'ятав, у зв'язку з тим, що під час скоєння злочину знаходився у стані алкогольного сп'яніння . Саме на слідчому експерименті було встановлено куди і чим ОСОБА_5 наносив ОСОБА_6 удари по голові, обличчю і тулубу і вказував, що ударів було багато, але точну кількість він не пам'ятає.
Більш того, механізм нанесення тілесних ушкоджень, а також їх локалізація, на який вказував ОСОБА_5 під час слідчого експерименту повністю підтверджується висновком судово-медичної експертизи №2818 від 31.12.2012 року та №2818/3 від 31.01.2013 року. Смерть ОСОБА_6 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку.
Приймаючи до уваги протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 та з урахуванням тілесних ушкоджень, які були виявлено на трупі ОСОБА_6, експерт прийшов до висновку, що вони могли утворитися при обставинах , вказаних в протоколі проведення слідчого експерименту з ОСОБА_5, та не могли утворитися при паданні з висоти власного зросту.
Таким чином, з яких саме підстав суд не прийняв як джерело доказу вини ОСОБА_5 висновок судово-медичної експертизи та поставив його під сумнів, взагалі не зрозуміло.
Крім того, суд не наддав оц1нки речовими доказами вилученими на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів і які були долучені до обвинувального акту та досліджені судом у ході судового розгляду, не дав належної правової оцінки, та необґрунтовано їх не прийняв до уваги .
Так, 15.02.2013 року в ПрАт «Київстар» було вилучено деталізацію вхідних та вихідних дзвінків абоненту НОМЕР_7. З вилученої деталізації було достовірно встановлено, що ОСОБА_6 користувалась мобільним телефоном «Нокия-2330» номер імею якого - НОМЕР_9 та в якому у весь час знаходилась саме сім-картка НОМЕР_7, при цьому в період часу з 20.11.2012 року по час втрати ОСОБА_6 зазначеного телефону, тобто до 21.11.2012 приблизно до 19.30 годин, було встановлено з ким саме зв'язувалась ОСОБА_6 в цей період, а також були встановлені та допитані у якості свідків, всі особи з ким вона розмовляла по телефону та з ким, при яких обставинах, де і в котру годину, вона зустрічалась саме 21.11.2012 та з'ясовано хто саме, в який час, де та при яких обставинах, в якому саме стані, бачив ОСОБА_6 живою перед тим, як вона пішла до ОСОБА_5 за своїми речами.
Суд необґрунтовано зробив висновок про те, що деталізації розмов нібито не містять у собі ні якого доказового значення.
Саме по деталізації був встановлений по хвилино весь шлях руху ОСОБА_6 та спростована версія ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 21.11.2012 року о 16 годині пішла з дому нібито з двома телефонами та повернулась додому о 21 годині без телефонів, побита, але де і при яких обставинах і хто саме її побив нібито пояснити не змогла, як не змогла пояснити куди поділись мобільні телефони.
Також слід зазначити, що у судовому засіданні була досліджена карта-схема зроблена по деталізації мобільного телефону ОСОБА_6 якою підтверджується де і в який час вона знаходилась по хвилинно.
Крім того, згідно ухвали суду про тимчасовий доступ до речей, було знайдено та вилучено мобільним телефоном «Нокия-2330» імей НОМЕР_9 чорного кольору який належав потерпілій ОСОБА_6 та в якому знаходилась сім картка НОМЕР_7, та який 21.11.2012 року вона втратила приблизно після 19 годин, знаходячись вдома у свого брата ОСОБА_17, який у січні 2013 року за місцем свого мешкання під ліжком знайшов цей телефон, після чого витягнув з нього сім-картку оператора мобільного зв'язку «Київстар», яку втратив, а телефон продав за 15 грн. на Іллічівському ринку в магазин по ремонту та продажу мобільних телефонів.
При цьому з зазначеної деталізації були встановлені та допитані у якості свідків всі особи з якими ОСОБА_6 спілкувалась по телефону, а також встановлено, де з ким та при яких обставинах, у котрій годині зустрічалась саме 21.11.2012 року. Слід також зазначити, що показання вище перелічених свідків повністю співпадають з деталізацією.
Тому висновки суду, про те, що деталізації телефонних розмов з мобільного телефону ОСОБА_6. та ОСОБА_5 нібито не доводять вину останнього є необґрунтованими.
Суд першої інстанції взагалі не проаналізував їх у вироку не зважаючи на те, що ці докази прямо спростовують версію ОСОБА_5, яка була спростована стороною обвинувачення у тому числі і за допомогою деталізацій вилучених на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до документів та речей і долучених до обвинувального акта державним обвинувачем.
Більш того, суд першої інстанції викладаючи у вироку показання у якості обвинуваченого ОСОБА_5, які він давав під час судового розгляду, взагалі не виклав їх у повному обсязі, а виклав їх лише вибірково, навіть не навів у вироку його версії з яких він не визнав свою вину.
При обранні запобіжного заходу у суді він дійсно визнавав свою провину і пояснював, що саме він побив свою співмешканку, так як не хотів повернутися в РВ. Він обмовив себе у злочині, який він не скоював під психічним впливом працівників міліції, які погрожували йому, що вивезуть у посадку де його ніхто не знайде, чим він був переляканий, фізичного впливу до нього не застосовували, його доглядав судовий експерт, однак тілесних ушкоджень на ньому не було.
Суд з невідомих причин, вибірково виклав у вироку його показаня, тим самим не проаналізував їх у повному обсязі і взагалі не дав їм ніякої оцінки, не зважаючи на те, що ці показання обвинуваченого були повністю спростовані вище переліченими показаннями свідків, потерпілого та речовими доказами.
Висновки суду про те, що показання ОСОБА_5 про його не причетність до скоєння злочину нібито повністю співпадають з показання свідка ОСОБА_32, яка є його матір'ю не відповідають дійсності.
Так, допитана у якості свідка ОСОБА_32, пояснила, що коли вона 21.11.2012 року приблизно о 21 годині вийшла в коридор свого будинку, то в цей час в будинок зайшла ОСОБА_6, яка була співмешканкою її сина ОСОБА_5. Вона була у нетверезому стані та обличчя у неї було червоного кольору, але яких не будь тілесних ушкоджень, вона на її обличчі не бачила. Після чого вийшов її син, а вона пішла у свою кімнату та лягла відпочивати. Що робили син і ОСОБА_6 вона не бачила та не чула. У ранці, коли вона прокинулась та проходила через кімнату сина та ОСОБА_6 то бачила, що вони у двох лежачі на ліжку розмовляли. Після чого вона поїхала на ринок та повернулась через деякий час. З 21.11.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 не вставала з ліжка і коли син їй сказав, що ОСОБА_6 хрипить, то вона йому запропонувала викликати швидку допомогу. Коли приїхала швидка то ОСОБА_6 була вже мертва.
Таким чином, з показань зазначеного свідка вбачається, що коли ОСОБА_6 прийшла 21.11.2012 приблизно о 21 годині то на її обличчі вона не бачила ніяких тілесних ушкоджень. Допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні наголошував на тому, що коли ОСОБА_6 прийшла до дому, то на її обличчі були тілесні ушкодження, була розбита губа та ніс, які кровоточили.
З вказаних показань прямо вбачаються розбіжності в показаннях свідка та обвинуваченого і не зрозуміло з урахуванням чого, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що їх показання співпадають.
Крім того суд не врахував та не дав не якої правової оцінки і тим обставинам, що коли ОСОБА_6 приблизно о 20 годині пішла від ОСОБА_13 до дому ОСОБА_5 без будь яких тілесних ушкоджень, крім застарілих, пожовклих на які вказували свідки, і прийшла до дому, то першою її побачила свідок ОСОБА_32, яка пояснювала, що не бачила на обличчі ОСОБА_6 яких не будь тілесних ушкоджень, а також і те що після того, як ОСОБА_6 прийшла до дому 21.11.2012 року та по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто по день, коли було зафіксовано її смерть, вона з дому нікуди не виходила та навіть не вставала з ліжка. Ці обставини підтвердила свідок ОСОБА_32 а також обвинувачений не заперечував проти того, що після повернення ОСОБА_6 до дому вона не вставала у весь цей час з ліжка.
Також, суд не проаналізував та не надав відповіді у вироку на ті обставини, а саме: чому ОСОБА_5 не викликав одразу швидку допомогу та працівників міліції, коли ОСОБА_6 нібито прийшла до дому вже з явними тілесними ушкодженнями, щоб відразу з'ясувати у неї де саме, та при яких обставинах і хто саме їх заподіяв?
Суд не надав відповіді на це питання, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 так і не зміг пояснити, чому він не викликав одразу швидку допомогу та працівників міліції.
Електронним носієм на якому міститься інформація по деталізації ПрАТ «Київстар» вилученої за ухвалами слідчого судді про тимчасовий доступ до документів та відео запис слідчого експерименту.
Крім того, у судовому засіданні були досліджені речі в яких знаходилась ОСОБА_6 21.11.2012 під час заподіяння їй тілесних ушкоджень. Суд, необґрунтовано зробив висновок про те, що не якої доказової бази вони в собі не містять, оскільки не оспорюють ся стороною захисту, що саме в цих речах була одягнута ОСОБА_6
Але суд не врахував та не спростував у вироку ті обставини, що сторона обвинувачення звертала увагу суду на те, що куртка та джинси які були одягнуті на потерпілій та в яких її бачили потерпілий та свідки перед тим як вона пішла до дому ОСОБА_5 були чисті, без слідів бруду та крові. Під час огляду в судовому засіданні куртки було встановлено, що ніяких слідів крові чи бруду вона не має. Цей речовий доказ, також спростовує версію ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 прийшла до дому нібито побита та в неї була розбита губа та ніс, які кровоточили. Суд не звернув увагу на те, що сам ОСОБА_5 пояснював, що коли ОСОБА_6 прийшла приблизно о 21 годині додому одяг на неї був чистий не забруднений, без будь яких слідів і коли вона зайшла в кімнату, то він допоміг їй зняти куртку і вона залишилась в пайті та джинсах. Також суд вказує, що під час огляду джинсів та пайти встановлено, що вони мають плями коричневого кольору невідомого погодження, але суд також не взяв до уваги показання ОСОБА_5, які він давав під час слідчого експерименту та вказував, як він лівою рукою узяв її за одяг, а правою рукою став наносити чисельні удари по голові, обличчю та по тулубу, а коли ОСОБА_6 стала прикривати своє обличчя руками, то він продовжив наносити їй удари по тулубу та обличчю, утримуючи її за одяг лівою рукою. Також він пояснював, що удари приходились по обличчю та різним частинам тулубу, так як вона поверталася до нього різними частинами свого тулубу в момент нанесення її ударів. Він зупинив наносити удари ОСОБА_6, коли побачив кров на її губі та на лівої ніздрі.
Вищевказані обставини суд також безпідставно не врахував та взагалі не навів їх у вироку.
Таким чином, з урахуванням викладеного, колег1я судд1в вважаэ, що суд прийшов до посп1шного висновку , що до виправдання ОСОБА_5, а вирок суду як постановлений на недостатьно перев1рених та суперечливих доказах, п1длягаэ скасуванню.
При новому розгляд1 справи суду необх1дно б1льш ретельно перев1рити ус1 докази по справ1, дати 1м належну оц1нку, усунути ус1 недол1ки та порушення крим1нально-процесуального закону, перев1рити ус1 доводи потерп1лого, прокурора, та постановити законний та обгрунтований вирок.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.405, 409 - 412, КПК Украины,
Ухвалив:
1.Вирок Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 23.06.2014 року по кримінальному провадженню № 12012050800000081 згідно з яким ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч.2 ст. 121 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в 1ншому склад1 судд1в.
М1ру запоб1жного заходу що до ОСОБА_5 залишити без зм1н.
Судд1: