Справа №2-418/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                                                                 м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді    Жилки О.М.,

при секретарі Каленіченко В.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Литовченко Ю.В., третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального обслуговування населення Полтавського міськвиконкому, третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_2, колективне підприємство Полтавського БТІ „Інвентаризатор", про визнання приватизації житла частково недійсною та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, третіх осіб, про визнання приватизації квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 частково недійсною, посилаючись на те, що він, під час приватизації вказаної квартири його батьком та старшим братом, фактично не проживав в ній.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивач зазначив, що в період з 1986 по 1996 рік, він разом із своїми батьками та братом проживали в АДРЕСА_2. Проте, у 1991 році батьки розлучились, ще деякий час проживали разом, і у 1996 році, коли батько отримав ордер на квартиру НОМЕР_1по АДРЕСА_1, та стали мешкати окремо. Батько зі старшим братом залишились проживати у квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, а він з матір'ю у квартирі АДРЕСА_2, де і по цей час проживає. Після цього, зазначив позивач, у 1997 році квартира, в якій залишився проживати його батько зі старшим братом, була останніми приватизова і при цьому, його також було включено в приватизацію. Приймаючи до уваги те, що він, позивач, на той час був неповнолітнім, нічого про приватизацію квартири не знав і з 1996 року в ній не проживав, останній просив суд визнати розпорядження НОМЕР_2 від 8 серпня 1997 року, видане відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів, щодо приватизації квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 1/3 частини не дійсним та визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 8 серпня 1997 року, видане відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 в частині права власності 1/3 частини вказаної квартири за ОСОБА_1.

Третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду із самостійними вимогами про визнання права власності на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та зобов'язання Колективного підприємства Полтавського БТІ „Інвентаризатор" анулювати право власності згідно свідоцтва від 8 серпня 1997 року, виданого відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_1 1/3 частини на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та зареєструвати право власності на зазначену квартиру за ним, посилаючись на обставини, викладені вище позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог позивача та третьої особи із самостійними вимогами заперечувала та пояснила, що житло останніми було приватизоване у відповідності до вимог Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 проти позовних вимог позивача ОСОБА_1 та самостійних вимог ОСОБА_2 не заперечував та пояснив, що позивач дійсно, із 1996 року і по цей час проживає в іншій квартирі із матір'ю, а він, у 2000 році подарував належну йому частину квартири НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 своєму батькові.

Представник третьої особи - Колективного підприємства Полтавського БТІ „Інвентаризатор" який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився і про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши клопотання сторін, справу розглянув без участі третьої особи, яка не з'явилась, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, представлені докази, та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та самостійні вимоги третьої особи - ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими.

Так, судом встановлено, що 8 серпня 1997 року на підставі розпорядження НОМЕР_2, виданого відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, була приватизована квартира НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 загальною площею 66, 4 кв. м, яка у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, належить їм на праві приватної, спільної сумісної власності.

Крім того, судом встановлено, що у 1996 році шлюб між батьками позивача розірвано, останній з цього часу проживає в квартирі АДРЕСА_2 в м. Полтаві, а у 2000 році, відповідно до договору дарування, ОСОБА_3 подарував батькові належну йому частину квартири.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", право на приватизацію квартир державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. А відповідно до ч. 1 цієї ж статті вказаного закону, до членів сім'ї наймача житла включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

У відповідності до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ст. 370 цього ж кодексу, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позивач на момент приватизації квартири його батьком та братом, проживав в іншій квартирі, ОСОБА_3 подарував належну йому частину квартири своєму батькові, суд приходить до висновку, що права у позивача на приватизацію зазначеної квартири не виникало, а ОСОБА_2 має право власності на всю квартиру НОМЕР_1по АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 369, 370 Цивільного Кодексу України, ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та самостійні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати розпорядження НОМЕР_2 від 8 серпня 1997 року, видане відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів в частині приватизації квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 недійсним.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 8 серпня 1997 року, видане відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 в частині права приватної сумісної власності за ОСОБА_1.

Визнання за ОСОБА_2 право власності на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1.

Зобов'язати Колективне підприємство Полтавського БТІ „Інвентаризатор" анулювати право власності згідно свідоцтва від 8 серпня 1997 року, виданого відділом приватизації житла фонду міського майна Полтавської міської ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_1 в праві приватної спільної сумісної власності на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та зареєструвати право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.