ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 р. справа № 914/3357/14

за позовом: приватного підприємства «Кластер-плюс», м. Боярка Київська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід»,

с. Смільне Львівської області

про стягнення 78 786,42 грн.

Суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бірова Н.М. - представник

від відповідача: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява приватного підприємства «Кластер-плюс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» про стягнення 40 000,00 грн. основного боргу, 30 630,05 грн. неустойки, 2 517,54 грн. 3% річних та 5 638,83 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 07.10.2014р., 16.10.2014р., 21.10.2014р., 04.11.2014р.

07.10.2014р. від позивача поступила заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд збільшити позовні вимоги на 275,96 грн. з урахуванням витрат пов'язаних із забезпеченням явки свого уповноваженого представника в судове засідання.

Господарський суд, в порядку ст. 22 ГПК України, розглянувши подану заяву, дійшов висновку розглядати позов з урахуванням збільшених позовних вимог.

В судових засіданнях представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в засіданні 04.11.2014р. в усному вигляді проти позову заперечував, однак доказів в обгрунтування заперечення суду не надав. Крім того, відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в останнє судове засідання, вимог ухвал суду не виконав.

Виходячи з того, що відповідач ухиляється від виконання вимог ухвал суду, не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, а в силу приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, судом з'ясовано:

10.10.2012 року між приватним підприємством «Кластер-Плюс» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (відповідачем) було укладено договір №KL-27092012-132, за умовами якого позивач зобов'язався виконати комплекс робіт з впровадження інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури на об'єкті, який знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 6, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

В п.2.1. договору сторони погодили, що вартість робіт, що здійснюються виконавцем на користь замовника визначається додатковими угодами до цього договору.

У відповідності до п. 2 договору сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 10.10.2012р. на суму 102 224,70 грн. та додаткову угоду №2 від 31.10.2012р. на суму 18 829,20 грн.

З моменту підписання додаткової угоди та на протязі зазначеного в угоді терміну замовник сплачує виконавцю передоплату, в розмірі 50% вартості робіт та 50% - залишок вартості робіт, протягом 3 банківських днів після підписання актів приймання-передачі. (п.2.4.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував лише 17 000,00 грн. передоплати, однак незважаючи на це позивачем були виконані роботи обумовлені договором, про що свідчать долучені до матеріалів справи акти здачі - приймання виконаних робіт: №0002444/1 від 20.12.2012р. на суму 98 660,70 грн. та №0002399/1 від 27.11.2012 на суму 17 950,80 грн.

Відтак, загальна сума виконаних робіт склала 116 611,50 грн.

За твердженням позивача, відповідач всупереч умовам договору, несвоєчасно та в невповному розмірі сплачував кошти за виконані роботи. Зокрема, всього за договором станом на час розгляду справи відповідач сплатив 76 611,50 грн., неоплаченими залишились роботи на суму 40 000,00 грн.

26.08.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №11205 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла в ТОВ «Будова-Захід» перед ПП «Кластер-плюс», однак жодної відповіді на претензію відповідач не надав.

Отже, з огляду на вищенаведене, а також на те, що відповідачем залишилась неоплаченою сума заборгованості в розмірі 40 000,00грн., позивач просить стягнути її в судовому порядку з урахуванням 30 630,05 грн. неустойки, 2 517,54 грн. 3% річних, 5 638,83 грн. інфляційних втрат та 275, 96 грн. витрат пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Як обумовлено приписами статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, сторони уклали договір №KL-27092012-132 від 10.10.2012р. про виконання комплексу робіт з впровадження інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, який є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що сторонами було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт №0002444/1 від 20.12.2012р. на суму 98 660,70 грн. та №0002399/1 від 27.11.2012 на суму 17 950,80 грн., які підтверджують виконання обов'язків виконавцем та прийняття робіт замовником і є підставою для оплати вартості робіт замовником відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.3 договору, роботи вважаються виконані виконавцем в повному обсязі та належної якості, якщо протягом п'яти робочих днів з дати надання виконавцем замовнику акту приймання-передачі виконаних робіт для його належного завірення, не висловлено мотивованих претензій у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних претензій щодо якості робіт чи комплектності використаних матеріалів від відповідача не надходило.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на загальну суму 40 000,00 грн. Виконані роботи прийняті відповідачем без застережень. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про проведення ним розрахунків за виконані позивачем роботи.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку затримки оплати замовник несе відповідальність у формі сплати неустойки розміром 0,1% від суми затриманого платежу за кожний день такої затримки, протягом всього строку такої прострочки.

На підставі вищенаведених норм, позивач здійснив нарахування відповідачу 2 517,54 грн. 3% річних, 5 638,83 грн. інфляційних втрат та 30 630,05 грн. неустойки.

В той же час з наданого позивачем розрахунку неустойки та 3 % річних вбачається, що до суми заборгованості - 950,80 грн. позивач застосував період прострочення з 01.11.2012р. до 23.12.2012р.(53 дні). Однак, вказана сума не охоплюється зазначеним періодом, оскільки право вимоги оплати за виконані роботи виникло у позивача лише з 03.12.2012р. (протягом трьох банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт). Відтак, прострочення оплати відповідачем суми боргу в розмірі 950,80 грн. становить з 03.12.2012р. до 23.12.2012р. (21 дні).

З огляду на вищенаведене, господарський суд, здійснивши перевірку вказаних сум, вважає їх такими, що підлягають до задоволення частково, зокрема, 2 515,04 грн. 3% річних, 5 638,83 грн. інфляційних втрат та 30 599,67 грн. неустойки.

Крім того, суд, розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат, дійшов висновку його задоволити, виходячи з наступних мотивів:

Як зазначено у постанові Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Так, ухвалою від 29.09.2014р. суд визнав явку представників сторін обов'язковою. Відтак, представник позивача на підтвердження витрат в сумі

275, 96 грн., пов'язаних із явкою в судове засідання, пред'явив копії проїзних документів, зокрема - №П44-Е1-0752319-2609 на суму 131,66 грн. та №ЛЛ4-Е1-0731241-2609 на суму 144,30 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,44,49,75,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного підприємства «Кластер-плюс» задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (80643, Львівська область, Бродівський район, с. Смільне, вул. Привокзальна,1, код ЄДРПОУ 34938625 на користь приватного підприємства «Кластер-плюс» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Молодіжна, 77/12, код ЄДРПОУ 33794837) 40 000,00 грн. основного боргу, 2 515,04 грн. 3% річних, 5 638,83 грн. інфляційних втрат, 30 599,67 грн. неустойки, 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору та 275, 96 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання.

3. В задоволенні вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» 19,97 грн. неустойки та 2,50 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.11.2014р.

Суддя Юркевич М. В.