Справа №2-179/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2007 року                                                                                 м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді    Жилки О.М.,

при секретарі Каленіченко В.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Телегазій В.І., третьої особи ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Статутного територіально-галузевого обє'днання „Південна залізниця", третя особа на стороні відповідача начальник Полтавського Локомотивного депо Південної залізниці ОСОБА_3, про визнання переводу на іншу роботу незаконним, стягнення різниці заробітної плати та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, третьої особи, про визнання переведення його з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконною, поновлення його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення різниці в заробітній платі в розмірі 1700 грн. за кожний місяць роботи на іншій посаді та стягнення 5000 грн. моральної шкоди.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивач вказав, що в період з серпня 2006 року, по усному розпорядженню заступника начальника Полтавського Локомотивного депо Південної залізниці, він, без його згоди, був переведений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 локомотивів без попередження та видання відповідного наказу. В зв'язку з цим, зазначив позивач, його заробіток зменшився з 3700 грн. до 2200 грн., а відповідно зменшиться його розмір пенсії та одноразової допомоги при звільненні. Вважаючи, що переведення його на іншу, менш оплачувану роботу, відбулося незаконно, позивач просив суд: визнати переведення його з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконною та поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з відповідача на його користь різницю в заробітній платні в розмірі 1700 грн. за кожний місяць за час перебування на іншій посаді та 5000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1а підтримав та пояснив суду, що не дивлячись на те, що останній був хоч і не переведений, а переміщений на на інше робоче місце, власник повинен був повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці, оскільки, відбулась зміна істотних умов праці, а саме, зменшився розмір оплати праці, що потягне за собою, зменшення розміру пенсії позивача.

Представник відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1а заперечував, та пояснив, що останній був не переведений на іншу роботу, а переміщений на інше робоче місце, що не потребує згоди працівника, а в перші два місяці після переміщення, позивачу здійснювалась доплата різниці заробітної плати. Крім того, пояснив представник відповідача, позивач був переміщений на інше робоче місце, в зв'язку з тим, що він допускав перевитрати палива, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1.

Третя особа по справі ОСОБА_3 пояснив суду, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки він був переміщений на інше робоче місце в межах підприємства, в зв'язку з чим, його згода не потрібна.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, разом з тим, позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, 1.08.2006 року позивач, без його згоди та без попереднього повідомлення, був переміщений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 локомотивів, в зв'язку з чим, відбулась зміна істотних умов його праці, а саме, суттєво зменшився розмір оплати праці.

Так, дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпПУ, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Разом з тим, частиною 3 цієї ж статті, передбачено, що зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, допускається лише у зв'язку із змінами в організації виробництва.

В судовому засіданні було встановлено, що змін в організації виробництва зазначеного вище підприємства не відбулося, а ОСОБА_1 належним чином про його переміщення із зменшенням оплати праці не був попереджений. Більш того, зазначеною частиною ст. 32 КЗпПУ передбачено, що працівник, не пізніше ніж за два місяці, повинен був бути повідомлений про зміну істотних умов праці.

В судовому засіданні позивач, в частині позовних вимог, щодо поновлення його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовився, посилаючись на те, що 16.01.2007 року він звільнився з роботи за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію. В цій частині позову, відмова позивача прийнята судом.

Представником відповідача не надано суду достатньо доказів стосовно перевитрат позивачем палива. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, перевитрати дизельного палива дійсно трапляються в роботі ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з тим, вину позивача не було встановлено, оскільки з цього приводу відповідачем не проводились ніякі розслідування і позивача до будь-якої відповідальності не притягували.

Зазначеними вище доказами, спростовуються твердження представника відповідача про те, що причиною переміщення позивача на менш оплачувану роботу були систематичні перевитрати останнім палива, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідачем, в підтвердження цього, не надано суду достатньо доказів, а тому, зазначені вище факти та обставини справи, дають підстави суду вважати, що ОСОБА_1 був переведений на іншу, менш оплачувану роботу не законно, з грубим порушенням трудового законодавства, а останній має право на виплату йому різниці втраченого заробітку.

У відповідності до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 (3461 грн. 49 коп.) та розрахункових листків про отриманням ним заробітної плати, різниця втраченого заробітку складає за п'ять місяців і 15 днів складає 5854 грн. 05 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, то вона, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, підлягає стягненню, оскільки, в судовому засіданні було встановлено, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, так як він був позбавлений заробітної плати, яку отримував раніше, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, разом з тим, з урахуванням викладеного та обставин справи, у меншому розмірі, а саме, 2000 грн.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми боргу різниці середнього заробітку .

Керуючись ст. ст. 43 Конституції України, ст. ст. 32, 232, 233, 237-1 Кодексу Законів про Працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215, 218, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Статутного територіально-галузевого обє'днання „Південна залізниця" - задовільнити.

Визнати переведення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконною.

Стягнути зі Статутного територіально-галузевого обє'днання „Південна залізниця" на користь ОСОБА_1 5854 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 05 коп. - різниці середнього заробітку та 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди, а всього, 7854 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 05 коп.

В цій частині, рішення підлягає негайному виконанню.

Стягнути зі Статутного територіально-галузевого обє'днання „Південна залізниця" на користь держави 67 грн. 04 коп. державного мита та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.