Справа № 22ц-1181/08                               Головуючий в 1 інстанції - Панасюк С.П.

Категорія - 21                                                                  Доповідач - Здрилюк О.І.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

                                                    У Х В А Л А

                                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 грудня 2008 року                                                                   

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

при секретарі - Савчук О.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1.,

відповідача - ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на рішення Рожищенського районного суду від 22 жовтня 2008 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рожищенського районного суду від 22 жовтня 2008 року в позові ОСОБА_1. про визнання недійсним укладеного 19 серпня 2003 року договору дарування - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення і постановити нове - про задоволення позову.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

  Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору позивач був власником будинку. Договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, нотаріально посвідчений. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України позивач не довів, що при укладенні договору його волевиявлення не було вільним, що угода укладалась під впливом психічного тиску з боку відповідача, внаслідок тяжкої для позивача обставини та що він помилявся щодо обставин укладеного договору.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 діючого станом на 2003 рік Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до вимог ч.1 ст.243 ЦК України в редакції 1963 року за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Із нотаріально посвідченого договору вбачається, що 19.08.2003 року ОСОБА_1. подарував, а ОСОБА_2. прийняла в дар цілий житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. (а.с.8).

Згоду на укладення вказаного договору дарування дала і дружина позивача - ОСОБА_3., про що свідчить її заява, подана в нотаріальну контору цього ж числа.

Із позовних вимог вбачається, що позивач вважає, що договір дарування має бути визнаний недійсним тому, що його вільного волевиявлення на укладення договору не було, угода укладалась під психічним тиском зі сторони відповідача, внаслідок тяжкої для позивача обставини, пов'язаної із захворюванням та тому, що він помилявся щодо обставин укладеного договору, вважаючи, що це фактично має бути договір довічного утримання.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних належних та допустимих доказів про те, що оспорюваний договір укладено при наявності зазначених у позові підстав - позивач суду не надав.

Навпаки, в апеляційному суді позивач ствердив, що на момент укладення договору дарування він знав і розумів, що це за угода і жодної із зазначених у позовній заяві обставин для визнання угоди недійсною на той час не існувало. Фактично у нього з чоловіком відповідача виникли неприязні відносини з 2007 року, в зв'язку з чим він і бажає повернути будинок у свою власність.

Аналогічні пояснення дала в апеляційному суді відповідач ОСОБА_2..

Про те, що позивач мав намір саме подарувати будинок свідчить і текст його замовлення № Л-8626 від 21.07.2003 року, в якому він просив Волинське обласне бюро технічної інвентаризації видати витяг з Реєстру прав власності для договору дарування (інвентаризаційна справа - а.с.22).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами прийшов до вірного висновку, що відповідачем правомірно набуто право власності на спірний житловий будинок, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним.

В апеляційній скарзі не наведено доводів для спростування висновків суду.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1відхилити, а рішення Рожищенського районного суду від 22 жовтня 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді