Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають вимогам закону.

Вказує, що судом не прийнято до уваги як докази по справі укладений кредитний договір, факт видачі кредитних коштів та сплати комісій за надання кредиту, посвідчений нотаріально договір застави транспортного засобу та інші письмові документи, які засвідчують видачу банком та отримання позичальником кредитних коштів.

Вважає, що суд безпідставно оцінив як належний доказ довідку сільської ради щодо малозабезпеченості позичальника, а тому висновки суду щодо непідписання ним кредитного договору та неотримання коштів є безпідставні.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки на внутрішнє переконання суду договір підписаний іншими особами, а не відповідачем.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» як доказ підтвердження своїх позовних вимог надав суду кредитний договір №К-5563038 від 12.12.2013 року, згідно якого ОСОБА_1 надавався кредит в сумі 298420 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 11.12.2020 року під 0,99% річних. Кредит надавався на придбання транспортного засобу за договором купівлі-продажу №19/11/2013 від 19.11.2013 року, укладеного між ТОВ «МЕГА МОТОРС Україна» та позичальником. Дані обставини стверджуються оригіналами укладених правочинів, які були оглянуті апеляційним судом.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором згідно п.1.5.1 кредитного договору даний договір забезпечується договором застави транспортного засобу марки «NISSAN» модель ТEANA, 2013 року випуску, СЕДАН-В, білого кольору, що належить позичальнику.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позичальник сплатив авансовий платіж в розмірі 44000 грн. на користь продавця, що стверджується квитанцією №889174604 від 12 грудня 2013 року (а.с.71).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Із наданої прокуратурою Рівненської області інформації вбачається, що 17 листопада 2014 року під час проведення перевірки факту укладення кредитного договору, ОСОБА_1 пояснив, що він особисто підписав надані йому невстановленими особами кредитні документи за що отримав грошову винагороду.

В судовому порядку відповідач кредитний договір не оспорив, а тому відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань, утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 311 435,52 грн. Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором наданим позивачем.

Таким чином, позовна заява обґрунтована і підлягає до задоволення відповідно до ст.ст. 526, 527, 1048, 1049, 1050 ЦК України шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки рішення винесене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 599, ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2014 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № К-5563038 від 12 грудня 2013 року у розмірі в сумі 311435 грн. 36 коп., з яких 294987,59 грн. -тіло кредиту, 752,89 грн.-відсотки, 8863,08 грн.-комісія за ведення кредиту,6831,96 - пеня, а також судовий збір в розмірі 4671,27грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :