КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
Справа № 679/1415/14-ц
Провадження № 22-ц/792/2141/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Переверзєвої Н.І.,
суддів: Марцинкевича А.М., Харчука В.М.
при секретарі Дубовій М.В.
з участю: представників позивача і відповідача
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії „Ліки України" Аптека №8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21.09.2000 року укладений договір №269 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею забудови 1765,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Вказала, що між нею та відповідачем 28.12.200 року укладений договір купівлі-продажу 9/1000 частини приміщення даного магазину, що складає 15,2 м.кв. торгової площі магазину на першому поверсі, який 12.01.2001 року зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації. На підставі даних, виданих Нетішинським БТІ значно зменшилася частка його майна,чим позивач позбавлений права власності на приватизоване ним майно в розмірі менше на 539,5 кв.м. Тому просила суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу частини магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»,
укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки придбана відповідачем частина приміщення знаходиться на першому поверсі вказаного магазину, а не на першому поверсі цілісного майнового комплексу.
____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Савіцький Л.П. Провадження 22ц/792/2141/14
Доповідач - Марцинкевич А.М. Категорія № 20
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.09.2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії „Ліки України" Аптека №8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про визнання недійсним договору купівлі-продажу
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає дане рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного з'ясування всіх обставин справи та з упередженим ставленням суду до неї, тому просить скасувати його, прийняти нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 28.12.2000 року з моменту його укладення. В обґрунтування вимог апелянт вказав, що сторони при укладені договору вважали, що предметом даного договору купівлі-продажу є 15,2 кв.м. торгової площі магазину на першому поверсі в певному місці, проте, як встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2011 року предметом договору купівлі-продажу є частка в майні, визначеної на підставі довідки-характеристики, яка має обраховуватись від загальної площі будівлі магазину, що не відповідало намірам сторін при укладенні договору, що і призвело до порушення права власності апелянта. Звертає увагу суду, на те, що оплата за договором купівлі-продажу мала проводитись не за частку, а за торговельну площу в розмірі 15,2 кв. м. Судом не взяті до уваги результати будівельно-технічного дослідження, які підтверджуються та узгоджуються поданими до суду листами БТІ, чим і було проігноровано здобуті позивачем докази по справі. Крім того, апелянт зазначає, що оплати за придбану частку відповідачем і досі не здійснено, чим порушено п.3 договору купівлі-продажу за 15,2 кв. м. приміщення магазину, хоча фактично ОСОБА_2володіє 20,6 кв.м. приміщення.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами ), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із змісту ч.1 ст.652 ЦК України слідує, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Ч.3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що 28.12.2000 року між ОСОБА_1.(продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частини магазину, за умовами якого продавець продала за 9716 грн., які були отриманні нею повністю від покупця до підписання цього договору, а покупець купила 9/1000 частини приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 1765,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.Придбана частина приміщення знаходиться на першому поверсі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та складає 20,6 кв.м. з урахуванням проходів до даного магазину. Суд першої інстанції відмовляючи у позові вказав, що позивач просив визнати даний договір недійсним, з моменту його укладення, посилаючись на відсутність вільного волевиявлення сторін щодо предмету договору.
Дослідивши текст спірного договору купівлі-продажу, вбачається, що даний договір було укладено 28.12.2000 року, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2864, згідно якого його сторони обумовили предмет договору - 9/1000 частини приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за 9716 грн., що засвідчили власними підписами, дійсність яких ніким не оспорюється. У такий спосіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили своє вільне волевиявлення, при цьому будучи дієздатними, що посвідчено нотаріально. Про вільне волевиявлення сторін щодо предмету договору та його вартості, яке відповідає їх внутрішній волі, вказує також наявна в матеріалах справи розписка від 11.10.2000 року (а.с.51), згідно якої ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_2 гроші в сумі 9693 грн. за що зобов'язалась надати останній торгівельну площу 20,6 кв.м. з урахуванням проходів в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», не вираховуючи при цьому з неї орендної плати, крім комунальних послуг, з правом переоформлення даної площі для договору купівлі-продажу, за вказану вище суму.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що допущені працівниками БТІ помилки при обрахуванні відчужуваної ОСОБА_1 частки, що призвели до безоплатного заволодіння ОСОБА_2 тією частиною приміщення, яка не була предметом договору, та значного зменшення частки позивачки в майні, і такі обставини не були враховані під час укладення договору, тому дані обставини не є підставою для визнання правочину недійсним, а передбачають зміну договору згідно ст. 652 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2011 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору купівлі-продажу частини приміщення магазину, яке за результатами розгляду касаційної інстанції від 20.10.2011 року залишено без змін, постановлено внести зміни до зазначеного вище договору купівлі-продажу частини приміщення магазину від 28.12.2000 року та п. 1 Договору викладено в наступній редакції: «Продавець продав, а покупець купив 9/1000 частин приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 2 289,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. Частина переданої за цим договором частини магазину знаходиться на першому поверсі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та на плані зазначена під № 15». Крім того, даним рішенням суду встановлено, що станом на час укладення спірного договору, в результаті помилки БТІ при визначені технічних особливостей приміщення, було невірно визначено загальну площу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в розмірі 1765,5 кв.м., яка відповідно до правил визначення загальної площі нерухомого майна, визначається як сума площ усіх поверхів, включаючи технічний, і складала 2289,7 кв.м., з них 2143,3 кв.м.- площа першого та другого поверхів, 146, 4 кв.м.- площа технічного поверху. Також цим це рішенням було встановлено, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об'єктом спільної часткової власності, частки в якому визначені в ідеальних розмірах, зокрема частка позивача становить 9/1000 від загальної площі магазину, та кожен із співвласників на підставі ст.ст. 356, 357 ЦК України має право на пропорційне збільшення належної йому площі у випадку збільшення загальної площі магазину.
Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання апелянта на висновок будівельно-технічного дослідження № 196 від 27.06.2012 року, як на доказ по справі, яким встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу частки відповідача та третіх осіб по справі, які зазначені в угодах купівлі-продажу приміщень магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» - визначені невірно. Зокрема, частка відповідача, виходячи із загальної площі приміщення даного магазину в розмірі 2289,7 кв.м., на день укладення договору купівлі-продажу має складати 7/1000. Оскільки, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2011 року визначено ідеальну частку ОСОБА_1 від загальної площі магазину, і відповідно до вимог п.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням не доказуються.
Враховуючи те, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об'єктом спільної часткової власності, частки в якому визначені в ідеальних розмірах, кожен із співвласників на підставі ст. 356,357 ЦК України, має право на пропорційне збільшення розміру належної йому площі у випадку збільшення загальної площі не пов'язана із діями жодного із співвласників по внесенню поліпшень у вказане майно. Згідно вимог ст. 652 ЦК України передбачено, що зміни договору у зв'язку із істотною зміною обставин, які не були враховані під час укладення договору, але можуть істотно вплинути на інтереси однієї чи обох сторін договору.
Згідно змін, внесених рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2011 року, до договору купівлі-продажу частини магазину від 28.12.2000 року, укладеного між сторонами, було підтверджено волевиявлення сторін такого правочину щодо предмету договору та на підставі даного судового рішення, ОСОБА_2 набула у власність частину приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що становить 20,6 кв.м.
Враховуючи викладені обставини справи, виходячи з інших наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом першої інстанції. Вони фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду по їх оцінці та не впливають на законність рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313,315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.М.Марцинкевич