ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"03" липня 2006 р. Справа № 15/444
За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Рівнегаз"
про стягнення в сумі 7031488 грн. 89 коп.
Суддя Тимошенко О.М.
Представники:
Від позивача : представник Клименко Р.В.
Від відповідача : представник Янкевич Л.Д., Лихольот А.В.
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 7031488,89 грн.- заборгованості за переданий у 2000 році природний газ, інфляційних нарахувань на суму боргу, 3 % річних, пені. В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 8 299 438 грн. 48 коп., у тому числі 5 958 498 грн. 05 коп. заборгованості, 416 731 грн. 40 коп. пені за період прострочення платежу з 02.01.2004 р. по 01.07.2004 р., 1 095 384 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу за період прострочення платежу з січня 2001 року по травень 2004 року, 619 052 грн. 20 коп. річних у розмірі 3 % за період прострочення платежу з 11 січня 2001 року до 01 липня 2004 року, 209 772 грн. 50 коп. відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період прострочення платежу з 01 січня по 01 липня 2004 року.
Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Верховного Суду України від 14.02.2006 року у даній справі частково задоволено касаційну скаргу ВАТ "Рівнегаз". Постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2005 р. № 15/444, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2004 р. скасовано в частині вимог про стягнення 1 095 384 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу, 619 052 грн. 20 коп. річних та 416 731 грн. 40 коп. пені та справу в цій частині вимог передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2005 р. № 15/444 залишено без змін.
При новому розгляді справи, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Суд виходив з такого.
На підставі договору на постачання природного газу від 18.01.2000 року № 10/16-48 у 2000 році дочірня компанія "Торговий дім "Газ України" передала ВАТ "Рівнегаз" 272 692, 22 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 37 165 733 грн. 91 коп., що підтверджується актами прийому-передачі, наявними в матеріалах справи. За поставлений природний газ відповідач розрахувався частково, заборгувавши 5 958 498 грн. 05 коп. Вказана сума боргу відповідачем не заперечується.
На зазначену суму боргу позивач нарахував 416 731 грн. 40 коп. пені за період прострочення платежу з 02.01.2004 р. по 01.07.2004 р., 1 095 384 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу за період прострочення платежу з січня 2001 року по травень 2004 року, 619 052 грн. 20 коп. річних у розмірі 3 % за період прострочення платежу з 11 січня 2001 року до 01 липня 2004 року.
Суми інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 % річних нараховані позивачем у тому числі, за період, що передував набранню чинності ЦК України. У цей період був чинним ЦК УРСР, статтею 214 якого передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 року № 1136-Х1У, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Судами установлено, що предметом договору від 18.01.2000 року № 10/16-48, на якому ґрунтуються позовні вимоги, є постачання природного газу для потреб населення.
Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-IV, передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Зважаючи на викладене, судом було зобов'язано позивача надати уточнений розрахунок втрат вналідок інфляції та 3 % річних з врахуванням прикінцевих положень Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 року № 1136-Х1У.
З наданого розрахунку, перевіреного судом, вбачається, що втрати від інфляції за період з січня 2004 року по травень 2004 року складають 174483 грн. 47 коп., 3 % річних за період з 01 01 2004 р. по 01.07.2004 р. становлять 88924 грн. 62 коп. Зазначені суми підлягають до задоволення відповідно до ст. 625 ЦК України.
Поряд з цим у задоволенні вимог про сплату пені в сумі 416 731 грн. 40 коп. пені за період прострочення платежу з 02.01.2004 р. по 01.07.2004 р. слід відмовити враховуючи таке.
Вимоги позивача щодо стягнення пені заявлені з пропуском строку позовної давності, про що відповідачем зроблено відповідну заяву.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2 статті 258 ЦК України встановлено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Статтею 72 ЦК УРСР, який діяв на той час, встановлено скорочений строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в шість місяців.
Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічна норма передбачалась ст. 76 ЦК УРСР.
Враховуючи, що згідно пункту 5.1 Договору передбачений розрахунок за використаний природний газ до 10 числа наступного за звітним місяця, то строк позовної давності по вимозі про стягнення пені за грудень 2000 року закінчився 10 січня 2002 року, а за попередні місяці 2000 року, ще раніше. Позивач звернувся з позовом до суду 23.10.2003 р.
Пунктом 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заяву про застосування наслідків спливу позовної давності подано відповідачем 30.05.2006 р.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції, 3 % річних та пені підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Рівнегаз" (вул. Білякова 4,Рівне,33027, код ЄДРПОУ 03366701, розрахунковий рахунок № 26005301586528, банк: ПІБ м. Рівне, МФО банку 333335) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Урицького 45,Київ 35,Південна Частина Києва, Київ,03035, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 5 958 498грн. 05коп., збитки від інфляції в сумі 174483грн. 47коп., 3 % річних в сумі 88924грн. 62коп., Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
3. В частині вимог про стягнення пені в сумі 416731 грн. 40 коп. відмовити.
Суддя Тимошенко О.М.
Повний текст рішення суддею підписано "18" липня 2006 р.