Провадження номер 1-кп/741/80/14

Справа № 741/1244/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Головка В.М.,

за участю секретаря Пасіка О.П.,

прокурорів Сокири Л.І., Харлана Р.П.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка кримінальне провадження №1201427020000157 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2014 року, близько 21 години, ОСОБА_2 знаходячись біля господарського двору гр. ОСОБА_3, по АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_4, яка виникла між ними на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого злочинного діяння, передбачаючи і бажаючи настання наслідків, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар лобною частиною своєї голови в праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_5, після чого наніс один удар ліктем руки в область, грудної клітки ОСОБА_5, а коли потерпілий ОСОБА_5 втратив свідомість та впав па асфальт, в подальшому наніс один удар ногою в область правого боку потерпілого ОСОБА_5 в результаті злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи від 21.08.2014 № 229 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота з позаочеревним розривом дванадцятипалої кишки, травматичного панкреатиту, розповсюдженої заочеревинної біліогематоми, обмежений жовчно- геморагічний перитоніт, які були небезпечними для життя в момент заподіяння, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе не визнав і показав, що він 21.04.2014 року в вечірній час , а саме близько 21-ї години в компанії своїх друзів святкував свій день народження біля господарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_2. Коли вони на капоті автомобіля розставили пляшки з пивом, повз них на велосипеді проїхав ОСОБА_4, а через декілька хвилин ОСОБА_4 вийшов з свого двору, розташованого навпроти господарства ОСОБА_3, з собакою і зробив зауваження відносно того, що компанія дуже галасує і заважає йому спати. На що від ОСОБА_2 отримав зауваження в грубій нецензурній формі щоб він йшов додому. Підійшовши ближче, ОСОБА_4 запитав хто це сказав, на що ОСОБА_2 відповів, що це сказав він. Коли ОСОБА_4 наблизився до нього, ОСОБА_2 вхопив його за руки біля ліктьових суглобів і вдарив два рази головою в його голову, від чого ОСОБА_4 впав на асфальт сідницями і, підводячись, сказав, що все зрозумів і пішов додому. Коли ОСОБА_1 підходив до них, хтось з компанії сказав, що в його в руках ніж, а сам він помітив ножа, коли ОСОБА_4 наблизився до його ближче. Ніж ОСОБА_4 тримав в лівій витягнутій вниз нижче свого поясу руці. Коли тримав його за руки, відчув біль в своїй руці. Ножем ОСОБА_4 не махав, погрози не висловлював, собаку не цькував. Після того як ОСОБА_6 пішов додому, поїхав в лікарню, де йому зашили руку. ОСОБА_4 наніс лише два удари головою в голову, ногами його не бив.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення доведена дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 21 квітня 2014 року в вечірній час, а саме близько 21 години, збирався відпочивати, але на вулиці гучно гавкали собаки, так як по-сусідству з його господарством біля господарства ОСОБА_3 гуляла компанія. Він вирішив зробити їм зауваження, взявши з собою собаку, пішов на вулицю і, підійшовши метрів за п'ять до них, зробив їм зауваження щоб вони поводили себе тихіше. На що отримав відповідь в грубій нецензурній формі. Підійшовши ближче, ОСОБА_2 схопив його за руки та почав бити головою в голову. Коли ОСОБА_2 наніс йому удар, собака вирвалась з його рук, а він витягнув з кармана ніж і вдарив ОСОБА_2 по руці. Потім ОСОБА_2 вдарив рукою в його живіт. А коли він впав, ОСОБА_2 вдарив ногою в його живіт. Підвівшись, пішов додому, де йому стало погано - дуже болів живіт. Побувши деякий час вдома, йому ставало ще гірше, і він зателефонував сусіду ОСОБА_7 та чоловіку сестри ОСОБА_8 щоб вони його відвезли в лікарню, на що останні погодилися і відвезли його до лікарні.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 229 від 21 серпня 2014 року у громадянина ОСОБА_4, 1976 року народження, має місце закрита тупа травма живота з позаочеревним розривом дванадцятипалої кишки, травматичний панкреатит, розповсюджена заочеревинна біліогематома. Обмежений жовчногеморагічний перитоніт.

Ушкодження спричинене дією тупого предмету з обмеженою поверхнею і могло виникнути від одного удару ногою в область живота справа.

Давність спричинення ушкоджень відповідають строку їх спричинення, а саме 21.04.2014 року у вечірній час.

Згідно наданих мед документів ніяких інших ушкоджень, в тому числі в області грудної клітки у ОСОБА_4 не виявлено.

Ушкодження у вигляді закритої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів, як небезпечні для життя , належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтвердила висновок експерта від 21.08.2014 року № 229 та роз'яснила, що для отримання такої травми, яка була у ОСОБА_4, достатньо було отримати лише один удар.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що 21.04.2014 року приблизно о 23 год.20 хв. йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що йому дуже погано. Прийшовши до його з своєю дружиною ОСОБА_10 побачив, що ОСОБА_4 сидів на дивані і скаржився на болі в животі, та повідомив, що болі можливо від удару. Вони зателефонували сусіду ОСОБА_7 та попрохали його відвезти ОСОБА_4 в лікарню, на що він погодився, приїхав до ОСОБА_4 і вони відвезли його в лікарню, де ОСОБА_4 обстежили і залишили на лікування.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_10 показала, що 21.04.2014 року близько 23 год.20 хв. ОСОБА_4 зателефонував її чоловіку ОСОБА_8 та повідомив, що йому дуже погано, вона разом з чоловіком прийшла до ОСОБА_6 він сидів зігнутий на дивані і тримався за живіт. Вони зателефонували сусіду ОСОБА_7 та попрохали його відвезти ОСОБА_6 до лікарні, на що останній погодився. Пізніше в лікарні ОСОБА_4 розповідав, що він отримав травму на вулиці, ногою в живіт, а також сказав, що потім розберемось.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що приблизно в кінці квітня 2014 року в який саме день точно не пам'ятає, в нічний час йому зателефонував сусід ОСОБА_4 і попрохав відвезти його в лікарню, на що він погодився. Коли приїхав до ОСОБА_6, там був ОСОБА_8 зі своєю дружиною. Він разом з ОСОБА_8 забрали ОСОБА_4 та повезли до лікарні, по дорозі в лікарню ОСОБА_6 скаржився на болі в животі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що 22.04.2014 року була на роботі. Близько 01 год. 30 хв. їй зателефонувала її матір і повідомила, що ОСОБА_4 поклали в лікарню на операцію. Наступного дня вона пішла в лікарню до свого чоловіка, але її до його не пустили, так як він був в реанімації. Потрапила вона до його лише на третій день після цих подій, він їй розповів, що його побила компанія сусіда ОСОБА_3 коли він вийшов зробити їм зауваження.

При цьому судом не приймаються до уваги покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, та ОСОБА_14, які начебто підтверджують на думку самого обвинуваченого правомірність його дій . Вони, являючись друзями та цивільною дружиною останнього, описуючи події того дня, принижують активну роль ОСОБА_2, який ініціював бійку, вказують на його дії, нібито направлені на захист від посягань ОСОБА_4, але, в той же час, про обставини нанесення ОСОБА_2 ударів ОСОБА_4 нічого пояснити не можуть.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.1ст.121 КК України, як умисне заподіяння ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 таким чином суд вважає, що він діяв з прямим умислом, коли усвідомлював, що може спричинити потерпілому тяжке тілесне ушкодження, і бажав настання такої шкоди.

При таких обставинах ОСОБА_2 не діяв в межах необхідної оборони, оскільки у обстановці, яка склалася, посягання на його життя чи здоров'я з боку потерпілого ОСОБА_4 не мало місце, тілесні ушкодження були йому спричинені при припиненні хуліганських дій, а не визнання ОСОБА_2 своєї вини, висвітлення обставин справи у вигідному для себе світлі, розцінюється судом як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив злочин, не притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, за місцем проживання характеризується задовільно, що є обставинами, які пом'якшують його відповідальність.

Обставини, які обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_2, відсутні.

На підставі викладеного, а також керуючись власним переконанням, суд вважає, за необхідне ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді позбавлення волі. Разом з тим суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і тому суд вважає можливим застосувати правила ст..75 та 76 КК України призначивши йому покарання з іспитовим строком.

Розглянувши в межах позовних вимог та на підставі наявних доказів, позовні вимоги прокурора Носівського району про відшкодування збитків ОСОБА_2 за стаціонарне лікування в Носівській ЦРЛ потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1ст.. 1206 ЦК України особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину .

Відповідно до довідки № 01-05/575 від 11.06.2014р. Носівської Центральної районної лікарні, ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в Носівській Центральній районній лікарні з 22.04.2014 року по 06.05.2014 року , вартість лікування хворого становить 2490 грн. 53 коп. (а.с.50)

Отже враховуючи вищевикладене саме з обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають стягненню суми за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4.

Цивільний позов потерпілим заявлено не було.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, відсутні.

Керуючись ст.ст.129,485,369,370,374,376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять ) років.

На підставі ст..75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст..76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з дня проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в силу ОСОБА_2 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь фінансового управління Носівської районної державної адміністрації - розрахунковий рахунок 31411544700361, МФО 853592 , код 37382880 в ГУДКСУ у Чернігівській області грошові кошти в сумі 2490 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто грн..) 53 коп. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4

Копії вироку вручити прокурору та засудженому негайно.

На вирок може бути подана апеляція протягом тридцяти діб з моменту проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Носівський районний суд.

Суддя В.М. Головко