Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Василевич В.С., Оніпко О.В.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

за участю представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, переданих як аванс,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Березнівського районного суду від 29 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 19 410 гривень сплаченого авансу.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність і необґрунтованість через порушення норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що згідно з розписками від 08.10.2012 року та від 22.11.2012 року отримав від позивача 1 500 доларів США як завдаток з наступним придбанням на підставі договору купівлі-продажу приміщення. У розписках не зазначено строк їх дії та до якої дати буде укладено договір купівлі-продажу. На його письмову пропозицію укласти договір купівлі-продажу позивач відмовився, хоча за умовами розписки зобов'язувався укласти правочин. Письмової відмови від укладання договору на його адресу не надсилав.

Задовольнивши позов, суд порушив вимоги ч.3 ст. 635 ЦК України щодо умов попереднього договору. Вважав, що грошові кошти, які були передані йому позивачем, є завдатком, а не авансом, представлені розписки є дійсними, реєстрація права власності на приміщення виконана, а тому не втрачена можливість укласти основний договір.

З цих підстав просив рішення Березнівського районного суду від 29 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту розписок від 08.10.2012 року та 22.11.2012 року вбачається факт укладення між сторонами попередніх договорів, за умовами яких ОСОБА_2 в рахунок укладення майбутнього договору купівлі-продажу виробничого приміщення по АДРЕСА_1 передав з обумовлених ними 20 000 доларів США, що визнано вартістю об'єкта нерухомості, кошти відповідачу в розмірі 1 500 доларів США (а.с. 5,6 ).

Ці обставини сторонами не заперечуються.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки основний договір між сторонами укладений не був, а передані відповідачу кошти є авансом, тому стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача еквівалентну на момент подання позову 1 500 доларів США грошову суму в національній валюті.

Проте з такими висновками не може погодитися колегія суддів.

Згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у - письмовій формі.

Частина 2 ст. 215, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 220 ЦК України передбачають недійсність правочину, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Тобто попередній договір повинен бути укладений сторонами у тій самій формі, що й основний договір.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомості вимагає складної письмової форми з обов'язковим нотаріальним посвідченням, тому попередні договори від 08.10.2012 року та 22.11.2012 року, які укладалися в простій письмовій формі, є нікчемними.

Частина 5 ст. 216 ЦК України вказує про право будь-якої заінтересованої особи пред'явити вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Закон передбачає застосування глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 119 ЦПК України підставами позову, які згідно зі ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

За таких обставин правовою підставою до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 спірних грошових коштів є повернення виконаного позивачем за нікчемними договорами.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. другому п. 14 своєї постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", вбачається, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З урахуванням того, що станом на день ухвалення рішення апеляційним судом офіційний курс держави визначає еквівалент 1 долара США як 14, 96 гривень, спірна сума вираховується у спосіб множення 14, 96 гривень на 1 500 доларів США, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 22 440 гривень.

З наведених міркувань доводи апеляційної скарги про неврахування судом тих обставин, що ОСОБА_2 відмовився укласти основний договір, а передані спірні кошти є завдатком, а не авансом, не заслуговують на увагу.

Норми ч. 3 ст. 303 ЦПК України передбачають право апеляційного суду вийти за межі доводів апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Мотивами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - про часткове задоволення позову є відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

На підставі ч. 1 ст. 635, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 220, ст. 657, ч. 5 ст. 216, ч. 3 ст. 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду від 29 жовтня 2014 року скасувати.

Вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22 440 (двадцять дві тисячі чотириста сорок) гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: