Справа № 524/521/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року м. Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Артеменко Л.І.
при секретарі Хроменковій В.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу»про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2012 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, просив відшкодувати на його користь моральну шкоду в сумі 40000 грн. В обґрунтування вимог послався на те, що протягом 6 років 4 місяців працював на підземних роботах на підприємстві вугільної промисловості - у відповідача, в тяжких умовах праці, що призвело до виникнення та розвинення професійного захворювання –хронічної вертеброгенної попереко-крижової радікулопатії, яка перше встановлена в 2011 році. За наслідками розслідування захворювання відповідачем 24 листопада 2011 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання. За висновком МСЕК від 8 грудня 2011 року вперше встановлено втрату працездатності за профзахворюванням 40%, визнано інвалідом 3 групи, встановлені обмеження умов та характеру праці. Оскільки втрата працездатності спричиняє позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв’язків, зміни образу життя, втрати роботи, необхідності додавати додаткові зусилля для організації побуту, йому завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю, просив задовольнити. Суду пояснив, що протягом 6 років працював на підземних роботах, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем. Перед працевлаштуванням проходив медичну комісію, яка не виявила у нього протипоказань до роботи, і протягом 5 років до працевлаштування з приводу радикуліту по медичну допомогу не звертався. Професійне захворювання виникло внаслідок порушення трудових прав відповідачем –незабезпечення нешкідливих умов праці. В обґрунтування розміру грошової компенсації послався на те, що з вини відповідача внаслідок втрати здоров’я почуває себе постійно в хворобливому стані, змушений для відновлення здоров’я лікуватися, що змінило звичний ритм його життя, вимагає додаткових зусиль для його організації, він не може допомагати вдома дружині по господарству, займатися фізичною працею в побуті, працювати на високооплачуваних підземних роботах, активно відпочивати.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що ПАТ «ДТЕК ОСОБА_3 «ОСОБА_3 Донбасу»є підприємством вугільної промисловості з підземного видобутку вугілля, умови праці позивача дійсно відносяться до категорії важких, тобто, наявність важких та шкідливих умов праці є об’єктивним явищем, не залежним від бажання та діяльності власника і адміністрації підприємства, а тому не може бути підставою для відповідальності підприємства. Підприємство вживало заходи щодо нейтралізації впливу на працівників шкідливих умов праці, забезпечило позивача протирадикулітним поясом. Позивач сам обрав працю в шкідливих та важких умовах, при погіршенні стану здоров’я міг припинити трудові відносини, але не зробив цього, свідомо піддаючи себе ризику виникнення стійкої втрати працездатності. За висновком МСЕК позивачу не встановлено наявність моральної шкоди. Відсутній матеріальний закон, який передбачає обов’язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду працівнику у випадку втрати працездатності, підприємство не порушувало трудові права позивача і не завдало йому моральної шкоди, заявлений розмір якої він не довів в суді.
На підставі наявних у справі доказів судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, має загальний трудовий стаж 31 рік 2 місяці, з яких в умовах впливу шкідливих факторів виробництва грозом, проходчиком –24 роки 11 місяців, у тому числі у відповідача грозом -6 років 3 місяці. Звільнений за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію за стажем 24 жовтня 2011 року.
Перебував на лікуванні з захворюванням попереку в 1998, 1999, 2000, 2006, 2007,2008, 2009,2010,2011 роках (виписка з амбулаторної карти позивача).
Згідно виписці з історії хвороби № 6442/1055 за 2011 рік Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань, вперше професійне захворювання позивача –хронічна вертеброгенна попереко-крижова радікулопатія - виявлені в жовтні 2011 року.
За висновком ОСОБА_4 від 21 жовтня 2011 року № 2168 відповідальними за виникнення професійного захворювання слід вважати професії горно робочого підземного очисного вибою та проходчик.
Згідно повідомлення ДОКЛП від 21.10.2011 причиною захворювання стала важка фізична праця.
За актом розслідування хронічного професійного захворювання від 24 листопада 2011 року професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, проходження гірничих виробіток, тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва; причиною його є: разовий та сумарний за зміну підйом вантажу вище нормативних значень протягом 43 % робочої зміни, несприятливий мікроклімат, що свідчить про недотримання відповідачем вимог нормативних актів з охорони праці.
За висновком МСЕК від 8 грудня 2011 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності за професійним захворюванням, за трудовими рекомендаціями протипоказаний тяжкий фізичний труд, робота в підземних умовах, тривале змушене положення тіла, переохолодження; може виконувати роботу на поверхні без зазначених протипоказань, що спростовує пояснення позивача про неможливість його виконувати звичну роботу в побуті, яка не відноситься до тяжкої фізичної праці.
Після встановлення групи інвалідності позивач в 2012 році перебував на лікуванні за професійним захворюванням, що підтверджує його пояснення щодо суттєвого погіршення стану здоров’я.
За медичними рекомендаціями МСЕК та ОКЛП він потребує санаторно-курортного, медикаментозного лікування.
Крім професійного, позивач страждає на інші загальні захворювання (висновок ЛЕК № 2168 від 21.10.2011), що, беззаперечно, впливає на його життя, можливість виконувати роботу в побуті.
Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом установлено, що позивач працював на підприємстві відповідача, яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов’язків, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, довідками МСЕК, виписками з амбулаторної карти, історій хвороби.
При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров»я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в реабілітаційному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, стан здоров’я на час працевлаштування до відповідача, час його роботи у відповідача в умовах дії шкідливих факторів виробництва, наявність інших загальних захворювань.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 12000 гривень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 107,30 гривень.
Керуючись ст. ст. 153, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 12 000 гривень.
В задоволенні іншої частини вимог –відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу»судовий збір на користь держави в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Л.І. Артеменко