Кіровський міський суд Донецької області
Справа № 524/ 607 /2012 (по справі №2а-650/2011)
Провадження № 8а/524/ 376 /2012
У Х В А Л А
про залишення без задоволення заяви про перегляд
судового рішення за нововиявленими обставинами
10 лютого 2012 року Кіровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого – судді Волкової Н.Ю.
при секретарі Мігаліній Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою м. Кіровське, Донецької області, вул. Піонерська 2, в залі суду №4 заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області про перегляд за нововиявленими обставинами
постанови суду від 18 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-650/2011 р. про зобов’язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як дитині війни з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. включно, -
в с т а н о в и в:
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кіровського міського суду від 14 лютого 2011 року по справі №2а-650/2011 року, вказавши у заяві, що
19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14 червня 2011 року №3491-VI про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік. Це ж положення внесено до пункту 4 розділу УП «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 р., який рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 р. визнаний таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
З вказаного відповідач зробив висновок про необхідність із застосуванням аналогії закону та права при вирішенні спорів за адміністративними позовами дітей війни застосовувати раніше діючі постанови Кабінету Міністрів України, які нібито на час виникнення спірних правовідносин встановлювали розміри пенсійних виплат дітям війни та вказує на те, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011р. виникли істотні для справи обставини, що не були та не могли бути йому відомі.
В зв’язку з наведеним відповідач просить прийняти дану заяву до провадження, скасувати постанову суду від 14 лютого 2011 року №650/2011 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Фактично за вказаним номером та змістом постанова суду була винесена 18 лютого 2011 р.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області та позивач в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.
Відповідно до ч.2 ст. 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Суд вважає можливим відповідно до ч.4 ст.252 КАС України не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у постанові суду, яка переглядається за нововиявленими обставинами, оскільки вони не оспорюються.
Відповідно до ч.2 ст. 245 КАС України, однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, на яку саме і посилається відповідач, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Під істотними обставинами справи розуміють по-перше, ті з них, які можуть вплинути на рішення суду, що набрало законної сили; по–друге, не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи; по-третє, факти, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, тобто ті факти, що існували під час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі ні сторонам по справі, ні суду. Йдеться саме про нові обставини, що існували на час розгляду справи, а не нові докази, встановлені раніше та не враховані судом. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, що виникли або змінилися після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі у своїх поясненнях та апеляційних скаргах.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, не допускається перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Для визначення соціальних гарантій дітям війни на період прийняття постанови суду існував та й зараз існує спеціальний Закон, а саме ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року (в редакції даного Закону), що встановлює підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України „Про державний бюджет України на 2010 рік „ №2154-У1 від 27 квітня 2010 року, Законом України „ Про Державний бюджет України на 2011 рік ” №2857-У1 від 23 грудня 2010 р. на час прийняття постанови суду зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не вносилися, розмір законодавчо визначених їм соціальних гарантій не змінювався, в тому числі і в бік зменшення.
Підзаконний нормативний акт, яким є Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки інших постанов КМ України в 2009- 06 липня 2011 р. не приймав (на яку, до речі, посилалось Управління ПФУ в м. Кіровське в своїх запереченнях проти позову, а отже дана обставина не є нововиявленою) не відповідає ні ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року, ні ст. 21 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2011 рік ” №2857-У1 від 23 грудня 2010 р., ні Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік „ №2154-У1 від 27 квітня 2010 року, взагалі не приймалася у відповідності з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік ” , положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік ” та у їх розвиток, оскільки до її п.8 не вносилися зміни у 2010-2011р., а отже суд, керуючись ч.3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був та застосував правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року та ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік ” №2857-У1 від 23 грудня 2010 р. у їх прямій редакції за період до 18 червня 2011 р. включно, тобто до набрання чинності Законом України №3491-У1 від 14 червня 2011 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.», відповідно до ст.7 розділу 1 якого, “Прикінцеві положення” доповнені пунктом 4, який, зокрема, передбачає встановлення того, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, який рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 р. визнаний таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Як вказано в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 р., Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ УП “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законом України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Конституційний Суд України, як вказано в рішенні, дійшов висновку, що пункт 4 розділу УП “Прикінцеві положення” Закону встановлює механізм реалізації положень деяких законів, в тому числі і “Про соціальний захист дітей війни”.
Проте вказаний пункт 4 був внесений до “Прикінцевих положень” Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.»лише 14 червня 2011 р., а набрав чинності 18 червня 2011 р., а отже Верховна Рада України лише 14 червня 2011 р. надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, оскільки саме цей п.4, Закон про внесення якого до “Прикінцевих положень” Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.» набрав чинності 18 червня 2011 р., встановлює механізм реалізації положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” після його прийняття, тобто після набрання постановою суду чинності.
Таким чином, в 2010-2011 р. до 18 червня 2011 р., в тому числі і на день прийняття постанови суду по даній справі, діяла ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року в її прямій редакції, оскільки механізм реалізації вказаних соціально-економічних прав не змінювався в період 2009- 06 липня 2011 р. ніякими постановами КМ України, а оскільки діяв Закон України, то підстави для застосування будь-яких аналогій закону чи права неможливе.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, не допускається перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Закон України від 14 червня 2011 року №3491-VI про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік, яке внесено в червні 2011 р. і до пункту 4 розділу УП «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 р., набули чинності 19 червня 2011 р. та розповсюджуються на спірні відношення після цієї дати, набули вони чинності після набрання законної сили постановою суду, а отже перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами неможливий, оскільки прийняття нових Законів та підзаконних актів (оскільки вони не пом’якшують та не скасовують відповідальність фізичної особи) після прийняття судового рішення не є нововиявленими обставинами та перегляд за ними судових рішень не допустимо.
Вказані обставини , а саме Закон України від 14 червня 2011 року №3491-VI про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік” та внесене в червні 2011 р. доповнення до пункту 4 розділу УП «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 р., на погляд суду, не можна визнати нововиявленими, оскільки вони не існували на час розгляду справи.
І навпаки, про існування Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(єдиною з цього питання, що існувала до липня 2011 р.) не тільки знало Управління УПФУ, що зараз звертається із заявою про перегляд рішення, та на яку посилалось Управління ПФУ в м. Кіровське в своїх запереченнях проти позову; а ще і використовувало дану постанову, нараховуючи дітям війни лише по 49,80 грн. щомісяця без жодних законних підстав, оскільки дана постанова приймалася у розвиток річного бюджету 2008 р. і жодним чином ні одним законодавчим актом не була пролонгована на 2009-2011 р., а саме до 06 липня 2011 р.; знав про вказану постанову і суд, а отже ця обставина досліджувалася судом під час вирішення спору та далеко не є нововиявленою.
Ні один нормативний акт чи його окремі положення, застосовані судом під час винесення постанови, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а отже відсутня будь-яка підстава для перегляду постанови суду незалежно від того виконана вона чи ні.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду є необґрунтованою , а тому її слід залишити без задоволення через відсутність нововиявлених обставин.
Керуючись ст.245,248-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у х в а л и в :
Залишити без задоволення заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду від 18 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-650/2011 р. про зобов’язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як дитині війни з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. включно через відсутність нововиявлених обставин.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кіровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення; у разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали; копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скарга не була подана у строк, встановлений КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: Н.Ю.Волкова