2/0525/679/12

2-3433/11

2/0525/679/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 р. Кіровський районний суд м. Донецька

в складі: судді –Анісімової Н.Д.

при секретарі –Боженової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ТОВ Текстильник -2005 «про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням», суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача «про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням». Свої позовні вимоги вони мотивують наступним: у відповідності до свідоцтва про право власності на квартиру від 2 жовтня 2002 року вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 18 листопада 2002 року вищевказане свідоцтво зареєстроване у КП БТІ м. Донецька. Квартира загальною площею 48,31 кв.м, в тому числі житловою площею 28 кв.м, що складається з двох ізольованих житлових кімнат 16,1 кв.м та 11,9 кв.м, кухні площею 7,3 кв.м, ванній кімнаті площею 2,6 кв.м та 2,6 кв.м, туалету, коридору, встроєнної шафи. У теперішній час крім них у вищевказаній квартирі зареєстрована відповідачка по справі та їх неповнолітні діти ОСОБА_4О, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак відповідачка з дітьми не мешкає у вищевказаній квартирі з 04 квітня 2010 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 20.06.2010 року, актами обстеження від 12.10.2010 року, 04 квітня 2011 року, а також підтверджується позовною заявою відповідачки про стягнення аліментів на утримування дітей. Оскільки відповідачка понад 6 місяців не мешкає у вищевказаній квартирі з 2010 року вважає, що вона втратила право користування житловим приміщенням разом з неповнолітніми дітьми у зв’язку з чим просить суд визнати відповідачку разом з неповнолітніми дітьми втративши право користування житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, надав аналогічні пояснення викладеним у позовній заяві. Крім того пояснив, що шлюб між ним та відповідачкою не розірваний, та вона уїхала мешкати до своєї матері, оскільки вона не бажає мешкати разом зі його матір’ю позивачкою по справі, оскільки між ними виникали сварки та скандали.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, погодилась з поясненнями позивача ОСОБА_1 та пояснила, що вона не заперечує проти того, щоб відповідачка разом з дітьми мешкала у спірній квартирі.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та пояснила, що між нею та позивачкою ОСОБА_2 виникали сварки та скандали, тому вона не має можливості мешкати з цього приводу зі своєю свекров?ю. Позивачу ОСОБА_1 було запропоновано мешкати окремо від його матері, однак він відмовився. Крім того, вона мешкає у Криму, оскільки там навчаються їх сумісні діти, по закінченню їх навчання вона має намір повернутися та мешкати разом з чоловіком, шлюб між ними не розірваний та вона не має намір подавати позовну заяву про розірвання шлюбу.

Представник третьої особи ТОВ Текстильник 2005 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законному порядку.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази сторонами по справі, суд знаходить позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Ст. 47 Конституції України передбачає право громадян на житло.

Так, у судовому засіданні судом було встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на квартиру від 2 жовтня 2002 року позивача кожному належить по Ѕ частини квартири АДРЕСА_2. 18 листопада 2002 року вищевказане свідоцтво зареєстроване у КП БТІ м. Донецька. Квартира загальною площею 48,31 кв.м, в тому числі житловою площею 28 кв.м, що складається з двох ізольованих житлових кімнат 16,1 кв.м та 11,9 кв.м, кухні площею 7,3 кв.м, ванній кімнаті площею 2,6 кв.м та 2,6 кв.м, туалету, коридору, встроєнної шафи. У теперішній час крім позивачів у вищевказаній квартирі зареєстрована відповідачка по справі та їх неповнолітні діти ОСОБА_4О, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. Однак відповідачка з дітьми не мешкає у вищевказаній квартирі з 04 квітня 2010 року по теперішній час.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 12.10.2010 року та 04.04.2012 року відповідачка ОСОБА_3 разом зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_4О, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, 27 вересня 2006 року народженні в квартирі АДРЕСА_3 прописані, але не мешкають.

Згідно витягу з особового рахунку в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_3 зареєстрована з 22.08.2003 року.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до правил ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог, а позивач ніяких обставин щодо визнання відповідачки втративши право на житло у спірній квартирі не навів. Крім того, позивачі в своїх вільних поясненнях в судовому засіданні не заперечували щодо мешкання відповідачки та неповнолітніх дітей у спірній квартирі. За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити позивачам у позовних вимогах про визнання відповідача ОСОБА_3 втративши право на житло у квартирі АДРЕСА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.405 ч.2 ЦК України, ст.ст.60,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ТОВ Текстильник -2005 «про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням»- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                    Н.Д. Анісімова