2/531/5727/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М 'Я М У К Р А Ї Н И

28.12.2011 року                                                             м. Донецьк

Куйбишевський районний суд міста Донецька в складі:

головуючого –судді:                                                  Добнєва С.С.,

при секретарі:                                                            Власовій О.А.,

за участю представника позивача:                              ОСОБА_1,

представника відповідача :                                        ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», 3-я особа ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 на підставі вимог Закону України «Про захист прав споживачів»звернулася до суду з позовною заявою до АКІБ «УкрСиббанк». Позов обґрунтувала тим, що, 14 квітня 2008 року між нею, ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк»(надалі за текстом —Банк) укладено кредитний Договір № 11333200000, відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк надав їй кредитні кошти сумі 19476.00 доларів США, які вона отримала, що дорівнювало еквіваленту 98353.80 грн. Відповідно до п. 1.3.1 Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13.50% відсотків річних та комісії, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом. У п. 1.3.4 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 01 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу, розмір якого за графіком становить 400.00 доларів США. Станом на 01.03.2011 року нею, - ОСОБА_4 сплачено за кредитним договором 7888 доларів США, що в еквіваленті складає 87183,65грн.

Для забезпечення виконання умов договору кредиту, було укладено договір поруки № 197131 від 14.04.2008 року укладений між –Банком та ОСОБА_5.

Згідно з кредитного договору, кредит надавався на споживчі цілі. На день укладення кредитного договору іноземний курс валюти становить 1 USD = 5,05 грн., згідно з кредитного договору, та на сьогоднішній день становить 1 USD = 7,95 грн. З підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку їй необхідно сплачувати, в зв’язку з чим погіршився її фінансовий стан.

          Вважає що умови кредитного договору є несправедливими, та як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача –споживача кредитних послуг. Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредиту у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача –позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг. Вважає, що вона сплатила у гривньовому еквіваленті суму кредиту.

Просила визнати недійсним кредитний договір на заставу транспортного засобу № 11333200000 від 14.04.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк»та визнати недійсним договір поруки № 197131 від 14.04.2008 року укладений між АКІБ «УкСиббанк»та ОСОБА_5.

ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, просила розглянути справу за її відсутністю, але в присунь ості її представника ОСОБА_1.

          В судовому засіданні представник ОСОБА_4, - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтовуючи їх підставами наведеними в позовній заяві, зустрічний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, оскільки вважає кредитний договір та договір поруки недійсним по підставам наведеними у позовній заяві.

          Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала та надала до суду зустрічний позов, в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 суму заборгованості за кредитним договором, свій позов мотивували тим, що 14 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_7 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11333200000 (далі - Кредитний договір 1), згідно з яким ОСОБА_4 був наданий кредит (кредитні кошти) в іноземній валюті в сумі 19 476 доларів США, які вона отримала на строк з 14 квітня 2008 року по 14 квітня 2015 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 13,5 % річних.

          Вказала, що банк має право на надання кредиту у тому числі в іноземній валюті, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ознайомившись з вимогами договорів добровільно підписали їх, договори відповідають діючому законодавству.

Третя особа ОСОБА_5 просив позов ОСОБА_4 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши сторони, 3-ю особу, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_4 не обґрунтованим і не підлеглим задоволенню. Між тим, зустрічний позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року ОСОБА_7 особисто звернулася до Банку з проханням про надання їй кредиту /а.с.39-42/. В даній заявці ОСОБА_4 власноручно вказала бажану суму отримання кредиту, валюту та строк, на якій вона бажає отримати кредит, а саме, 19 476,00 доларів США на строк 84 місяця.

14 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений Договір /а.с.10-23/ про надання споживчого кредиту № 11333200000 (далі –Кредитний договір 1), згідно з яким ОСОБА_4 був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 19 476,00 доларів США на строк з 14 квітня 2008 року по 14 квітня 2015 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 13,5 % річних.

Згідно вимог договору кредит було надано для особистих потреб, а саме на придбання транспортного засобу, а ОСОБА_4 зобов’язалась щомісячно сплачувати кредит в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору), та сплачувати відсотки з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

ОСОБА_4 з березня 2011 року належним чином не виконує зобов’язання за Кредитним договором. Відповідно до розрахунку наданого Банком, який суд приймає до уваги, станом на 26.10.2011 року загальна сума простроченої заборгованості ОСОБА_4, що підлягає поверненню, складає 2 744,35 долари США 35 центів з яких:

·          прострочена заборгованість за кредитом – 1 624,00 долари США 00 центів,

·          прострочена заборгованість за відсотками – 1 120,35 доларів США 35 центів.

Відповідно до пункту 4.1. Договору станом на 26.10.2011 року загальний розмір нарахованої пені за Кредитним договором складає 117,70 доларів США 70 центів з яких:

·          пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту –74,52 долари США 52 центи;

·          пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 43,18 долари США 18 центів.

До теперішнього часу зазначену заборгованість і пеню ОСОБА_4 не сплачено.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Станом на 26.10.2011 року частина кредиту, що залишилась до виплати ОСОБА_4 за Кредитним договором і яку Банк має право вимагати від ОСОБА_4, відповідно до ч. 2. ст. 1050 ЦКУ, становить 9 964,00 долари США 00 центів.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором 14 квітня 2008 року був укладений Договір поруки № 197131 (далі –Договір поруки ) з громадянином України ОСОБА_5.

Згідно п. п. 1.3 вищевказаного Договору поруки, Сулейманов зобов’язався відповідати перед Банком в тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 за Кредитним договором.

Ст. 554 ЦКУ встановлено, що у випадку порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Пунктом 1.4. Договорів поруки встановлена солідарна відповідальність ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до положень ст. 553 ЦКУ поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ОСОБА_4).

За змістом положень частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов’язань, встановлених договором.

На підставі викладеного, Банк має право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості за Кредитним договором, розмір якої станом на 26.10.2011 року становить 12 826,05 доларів США 05 центів, що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 28.12.2011 р. (100 доларів США=798,95 гривні а.с.150) складає 102 473,73 (сто дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 73 копійки, з яких:

заборгованість за кредитом –9 964,00 долари США 00 центів;

прострочена заборгованість за кредитом – 1 624,00 долари США 00 центів;

прострочена заборгованість за відсотками – 1 120,35 доларів США 35 центів;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту –74,52 долари США 52 центи;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 43,18 долари США 18 центів.

Вказані суми підлягають стягненню в солідарному порядку на користь Банку.

Відповідно до ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміні або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин –є актом вільного волевиявлення особи, тобто ОСОБА_7, та Сулейманов свідомо брали на себе зобов’язання по поверненню кредиту та процентів Банку саме у іноземній валюті.

          Згідно зі:

          ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          ст. 627 ЦКУ закріплено свободу договору, відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Жоден законодавчий акт України не містить прямої заборони на укладення договору споживчого кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору, підписанням даного договору Позичальник засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору; повністю розуміє всі умови цього Договору, свої права та обов’язки за цим Договором і погоджується з ними і вважає їх справедливими по відношенню до нього; підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору

          Зі змісту ст. 1046 ЦК України вбачається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також обов’язок Позичальника повернути кредит та сплатити проценти передбачено ст. 1054 ЦК України.

ОСОБА_7 та ОСОБА_5, заздалегідь були відомі усі умови договору, з якими вони погодилася шляхом підписання Кредитного договору № 11333200000 від 14.04.2008 року, крім того ОСОБА_7, деякий час виконувала зобов’язання по сплаті грошових коштів, що свідчить про її згоду з усіма пунктами договору.

ОСОБА_7, у своїй позовній заяві посилається на положення ст.ст. 99, 524, 533 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні, а також на ту обставину, що використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, на його думку, суперечить вимогам законодавства.

Вказані доводи судом не приймаються, оскільки ст.. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Аргумент відносно гривні, яка є єдиним законним засобом платежу на території України (ст. 99 КУ) не може бути покладений в основу визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним, бо операція з видачі банком кредиту та його повернення не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу. Виходячи з цього недоречним є посилання Позивача на п. “г” ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб’єктів: банкам, фін. установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб’єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки Відповідач отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Таким чином, Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 524 ЦКУ сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно довідки банку курс гривні відносно долара США на 28.12.2011 року складає: 100 доларів США дорівнює 798,95 грн. 12826,05 х 798,95 : 100 = 102473,73 грн., - взакана сума підлягає стягненню.

На підставі викладено, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 553, 554, 610, 625, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ст..ст. 57, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», 3-я особа ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, вдмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором в сумі 12 826,05 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять шість) доларів США 05 центів в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату постановлення рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рахунок № 29090000000113 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 в розмірі –102473,73 грн.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_4, ОСОБА_5 cплачений судовий збір за подання заяв про забезпечення позову в сумі 1,98 (одна) гривня 98 копійок на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рахунок № 29090000000113 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, - по 0,99 грн. з кожного.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_4, ОСОБА_5 cплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 023,03 (одна тисяча двадцять три) гривні 03 копійки на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рахунок № 29090000000113 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, - по 511,52 грн. з кожного.

Повне рішення виготовлено 3 січня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області на протягом десятьох днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -