2/532/102/2012                               

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2012 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючої судді                              Данилюк О.С.

при секретарі                                        Іншаковій О.Г.

за участю позивача                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, треті особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Ленінському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Кіровському районі м. Донецька, Головне Управління охорони здоров’я Донецької області державної адміністрації України, про встановлення права бути визнаним інвалідом внаслідок каліцтва, пов’язаного з нещасним випадком на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про встановлення права бути визнаним інвалідом внаслідок каліцтва, пов’язаного з нещасним випадком на виробництві, мотивуючи вимоги тим, що 11.03.1990р. під час його трудової діяльності в якості гірничого робітника Західного очисного вибою шахти «Кіровська»м. Донецька за його участю стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок обвалу гірської породи йому було травмовано поперековий відділ хребта у вигляді клиновидного компресіонного перелому тіла хребта L-2, що потягло за собою подальші ускладнення стану його здоров'я.

23.11.1990р. йому було встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом з втратою професійної працездатності на 60%.

За рішенням МСЕК 06.05.1999р., за ним збережено третю групу інвалідності зі зниженням до 25 % втрати працездатності.

Рішенням МСЕК від 08.09.2004р. його було визнано інвалідом третьої групи, за загальним захворюванням та встановлено 20% втрати працездатності внаслідок виробничої травми від 11.03.1990р.

З таким висновком МСЕК він не міг погодитися і тому проходив обстеження і лікування в різних медико-соціальних установах за висновками яких втрата його працездатності внаслідок травми є стійкою і він, як інвалід, не може бути реабілітований із-за відсутності ефективних програм.

Вважає, що він, як застрахована особа ФСС від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України, згідно діючого законодавства має право вимагати на всебічну, об'єктивну та справедливу грошову компенсацію виходячи із ступеня втрати його працездатності внаслідок виробничого каліцтва, яке мало місце 11.03.1990р. під час виконання трудових обов'язків, а тому вважає, що відповідач при прийнятті рішень щодо встановлення йому третьої групи інвалідності за загальним захворюванням та 20% втрати працездатності внаслідок трудової травми грубо порушив принцип об'єктивності та неупередженості, у зв’язку з чим просив, встановити право бути визнаним інвалідом внаслідок каліцтва, пов’язаного з нещасним випадком на виробництві.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник Донецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, з наданого до суду заперечення вважають, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, посилаючись на наступне.

11.03.1991 року з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві у результаті якої він отримав виробничу травму хребта, відповідно до наданого акту за формою Н-1 № 36 про нещасний випадок на виробництві, складеного на шахті «Кіровська»23.07.1990 р.

27. 11.1990р., після обстеження міською травматологічною ЛТЕК м. Донецька, внаслідок продовження лікування за листком непрацездатності, 27.11.1990 р., позивачу було встановлено III групу інвалідності за трудовим каліцтвом і 60 % втрати професіональної працездатності на 1 рік.

Повторне переобстеження позивачем було пройдене в обласній спеціалізованій травматологічній ВТЕК № 2 м. Донецька 11.05.1992 р., внаслідок чого, інвалідом його визнано не було, але було визначено регрес у розмірі 25% до 11.05.1994 р.

11.10.1994 р. позивача було переоглянуто Ворошилівською ЛТЕК м. Донецька та визначено регрес у розмірі 15 %.

20.06.1997 р. позивач був обстежений обласною ВТЕК № 1 м. Донецька - визначено регрес у розмірі 15 %.

06.05.1999 р. позивач був оглянутий обласною МСЕК № 4 м. Донецька, у зв'язку зі виявлення супутнього захворювання, не пов'язаним з виробничою травмою хребта, та йому визначена третя група інвалідності по загальному захворюванню і підтверджено регрес у розмірі 15 %

05.05.2000 р. ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 1 м. Донецька та йому була визначена третя група інвалідності за загальним захворюванням і встановлено 15 % регресу до 01.06.2002 р.

12.06.2002 р. позивач знов був оглянутий на міжрайонній МСЕК № 2 м. Донецька та йому визначена третя група інвалідності за загальним захворюванням і також встановлено 15 % регресу до 01.07.2004 р.

22.07.2002 р. позивач був оглянутий обласною МСЕК № 4 м. Донецька по конфлікту з міжрайонною МСЕК № 2 м. Донецька, де було винесено рішення - третя група інвалідності за загальним захворюванням і 20 % регресу до 22.07.2004 р.

У зв'язку з непогодженням із рішенням обласної МСЕК № 4 м. Донецька, за заявою позивача документи було направлено до УкрДерж НДІ МСПІ м. Дніпропетровська, де він знаходився на обстеженні з 08.10.2002 по 22.10.2002 р. Рішення МСЕК було підтверджене та залишена III група інвалідності за загальним захворюванням і 20 % втрати професійної працездатності. З вказаним рішенням позивача було ознайомлено 17.12.2002 р.

08.09.2004р. позивач був оглянутий на міжрайонній МСЕК № 2 м. Донецька, де була встановлена III група інвалідності за загальним захворюванням і 20 % втрати професійної працездатності до 08.09.2006 р.

Так, як позивач з вказаним рішенням міжрайонної МСЕК № 2 м. Донецька не погодився, його було повторно направлено до УкрДержНДІ МСПІ м. Дніпропетровська. Позивач був обстежений з 28.02.2005 р. по 10.03.2005 р. та попереднє рішення було залишено без змін.

У зв'язку з тим, що позивач не погодився з висновками міжрайонної МСЕК № 2 м. Донецька та лікарсько-експертної комісії УкрДержНДІ МСПІ м. Дніпропетровська, головним управлінням медико-соціальної експертизи МЗ України, його було направлено на альтернативну експертизу в травматологічну МСЕК м. Києва.

17.08.2005р. його було оглянуто на обласній МСЕК № 1 м. Києва та винесено рішення - третя група інвалідності за загальним захворюванням і 20% втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою 1990 р.

11.10.2006р. позивач був оглянутий на міжрайонній МСЕК № 2 м. Донецька, її рішенням було встановлено III групу інвалідності за загальним захворюванням і 20 % регресу безстроково за досягненням пенсійного віку.

12.06.2007р. позивача було направлено на міжрайонну МСЕК № 2 м. Донецька для підвищення відсотку працездатності за настоюванням.

27.06.2007р. за направленням ЦЛ № 6 м. Донецька позивач був оглянутий на міжрайонній МСЕК № 2 м. Донецька, де йому було встановлено III групу інвалідності за загальним захворюванням і 20 % регресу безстроково підтверджено.

За заявою ОСОБА_1 про незгоду з рішенням міжрайонної МСЕК № 2 м. Донецька, його було направлено на конфліктну МСЕК.

06.09.2007 р. позивач був оглянутий на обласній МСЕК № 2 м. Донецька, де попереднє рішення залишено без змін, і підтверджено III групу інвалідності за загальним захворюванням та 20 % регресу.

Через оскарження рішення обласної МСЕК № 2 м. Донецька, позивача було знову направлено на обстеження до УкрДерж НДІ МСПІ м. Дніпропетровська, де його було обстежено у неврологічному відділенні з 12.10.2007 р. по 23.10.2007 р. Після обстеження, експертне рішення залишилось без змін, залишилася III група інвалідності за загальним захворюванням і 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою 1990 р.

11.04.2011 р. позивач був оглянутий на обласній МСЕК №4 м. Донецька, де експертне рішення залишилось не змінним - третя група інвалідності за загальним захворюванням та 20% втрати професійної працездатності, що підтверджено безстроково.

Крім того зазначили, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда»було затверджено Положення про медико-соціальну експертизу.

На підставі п. 26 вказаного Положення Медико-соціальні експертні комісії при встановленні інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України.

Вищезазначена Інструкція була затверджена 07.04.2004 р. Наказом Міністерства охорони здоров'я України за № 183 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 р. за № 516/9115, саме нею у своїй діяльності користувався МСЕК.

Відповідно до п. 1.1 цієї Інструкції, інвалідність це соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.

Обмеження життєдіяльності - неможливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об'ємі, звичайних для людини, що створює перешкоди у соціальному середовищі, ставить її в незручне становище порівняно зі здоровими і проявляється частковою або повною втратою здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю за поведінкою, а також значним обмеженням обсягу трудової діяльності, зниженням кваліфікації і призводить до соціальної дезадаптації.

На підставі п. 2.3. зазначеної Інструкції, підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями встановлення III групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування І ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися І ст.; обмеження здатності до навчання І ст.; обмеження здатності до трудової діяльності І ст.; обмеження здатності до орієнтації І ст.; обмеження здатності до спілкування І ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку І ст..

Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні): значне зменшення (більше ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії.

Відповідно до п. 3 вказаної Інструкції, переогляд зокрема, громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.

За викладених обставин вважають, що вказані законодавством вимоги були виконані відповідачем у повному обсязі.

Крім цього вважають, що звернення до суду з даним позовом для ОСОБА_1 є не способом захисту порушеного права у розумінні ст. 11 Цивільного Кодексу України, а є засобом у набутті групи інвалідності поза встановленого чинним законодавством порядку. Адже, жодним діючим нормативно-правовим актом не передбачено встановлення групи інвалідності або встановлення ступеню втрати працездатності на підставі судового рішення.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився надали заперечення в якому з позовом не погодилися, оскільки ОСОБА_1 не знаходиться на обліку у їх відділенні, а знаходиться на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ленінському районі м. Донецька, де отримує належні страхові виплати, у зв’язку з чим просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії відмовити у повному обсязі.

          Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ленінському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали заяву про слухання справи за відсутності їх представника.

Представник Головного Управління охорони здоров’я Донецької області державної адміністрації України у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали заяву про слухання справи за відсутності їх представника

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так,

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, треті особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Ленінському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Кіровському районі м. Донецька, Головне Управління охорони здоров’я Донецької області державної адміністрації України, про встановлення права бути визнаним інвалідом внаслідок каліцтва, пов’язаного з нещасним випадком на виробництві задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, треті особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Ленінському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Кіровському районі м. Донецька, Головне Управління охорони здоров’я Донецької області державної адміністрації України, про встановлення права бути визнаним інвалідом внаслідок каліцтва, пов’язаного з нещасним випадком на виробництві, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя:                                                                      О. С. Данилюк