2/532/118/2012                               

Справа № 2-2227/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючої судді                              Данилюк О.С.

при секретарі                                        Іншаковій О.Г.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача обласного центру МСЕК м. Донецька за довіреністю ОСОБА_2, представника відповідача прокуратури Донецької області за довіреністю ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного центру МСЕК м. Донецька, прокуратури Донецької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТЗТ «ДОТІ», відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька, обласного центру МСЕК м. Донецька, прокуратури Донецької області та Управління державного департаменту України з питань виконання покарань по Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, проведення дорозслідування кримінальної справи та порушення кримінальної справи, з якої вбачається, що позивач, працюючи в АТЗТ «ДОТІ», в 1970 р. отримав виробничу травму. Втім, АТЗТ «ДОТІ»та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька невірно нараховували та виплачували йому шкоду з 1990 року та дотепер, чим йому спричинені моральні страждання. Крім того, за фактом даного нещасного випадку була порушена кримінальна справа, результати розслідування якої йому невідомі. Крім того, прокуратура не порушує та не розслідує , на думку позивача, кримінальну справу за фактом сокриття облМСЕК його діагнозу та медичних документів. Просив стягнути на його користь з належних відповідачів спричинену йому матеріальну та моральну шкоду в загальній сумі 231 792 грн., зобов»язати прокуратуру провести дорозслідування кримінальної справи № 7954 від 18.07.1970р. за фактом нещасного випадку, що стався з ним на виробництві, порушити кримінальну справу за фактом навмисного сокриття відповідачами його повного діагнозу, вимагати від державного департаменту України з питань виконання покарань по Донецькій області виконання виконавчого листа з врахуванням індексації за пограбування квартири з вини підприємства. В подальшому позивач ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги, згідно заяви від 26.10.2011р. просив стягнути з АТЗТ «ДОТІ»моральну шкоду в розмірі 100000 грн., з облМСЕК та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька моральну шкоду в розмірі 100000грн.; згідно заяви від 18.11.2011р. просив стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 636 686 грн.; згідно заяви від 24.11.2011р. просив стягнути з АТЗТ «ДОТІ»борг за несплату йому матеріальної шкоди з 1971 по 2001р.р. у розмірі 221294 грн. та моральну шкоду в розмірі 200000 грн.; з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька просив стягнути суму боргу за несплату йому матеріальної шкоди 15391грн. та моральну шкоду 50000грн., з обласної МСЕК м. Донецька через незаконне встановлення йому 75% втрати професійної працездатності під час огляду 13.11.2001р. спричинену моральну шкоду –50000 грн., з прокуратури Донецької області моральну шкоду 90000 грн. за відсутність прокурорського нагляду за належним станом охорони праці та техніки безпеки на АТЗТ «ДОТІ», через що з ним стався нещасний випадок, за сокриття кримінальної справи, порушеної через даний нещасний випадок та сокриття його медичного діагнозу; з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань по Донецькій області просив стягнути моральну шкоду в 10000 грн. за невиконання функцій з виконання покарань, згідно заяви від 14.12.2011р. через невизнання відповідачами його позовних вимог та подання ними заперечень просив стягнути з відповідачів на його користь подвоєну суму моральної шкоди, в тому числі з облМСЕК –100000 грн., з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька –100000 грн., з АТЗТ «ДОТІ»- 400 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав, також надав заяви, згідно яких ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 02.12.2011р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Управління державного департаменту України з питань виконання покарань по Донецькій області про проведення дорозслідування кримінальної справи та порушення кримінальної справи, а також витребування від Управління державного департаменту України з питань виконання покарань по Донецькій області виконавчого листа № 8/527/9-13 від 01.03.2001р. з урахуванням індексації за пограбування квартири закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України; та ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 12.12.2011р. позовна заява ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань по Донецькій області залишена без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Позивач надав суду пояснення, аналогічній викладеним в позовній заяві, просив його вимоги задовольнити.

Представник відповідача АТЗТ «ДОТІ»за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вважає, що оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16.02.2010р. ОСОБА_1 було відмовлено у стягнення з АТЗТ «ДОТІ»матеріальної шкоди у розмірі недоплати в сумі 202430 грн. за період з 17.09.1990р. по 01.04.2001р. та у стягнення з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька матеріальної шкоди в розмірі 37044 грн. недоплати за період з 01.04.2001р., та вказане рішення в частині стягнення з АТЗТ «ДОТІ»моральної шкоди в розмірі 25000 грн. було скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26.04.2010р. й ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні таких його вимог, а вимоги, викладені даній позовній заяві, повністю повторюють вимоги, що вже розглядались в судовому порядку та щодо яких вже прийнято судове рішення, що набрало законної сили, провадження у справі в частині вимог позивача до АТЗТ «ДОТІ»та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька необхідно закрити.

Представник відповідача обласного центру МСЕК м. Донецька за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, пояснив, що експертне рішення міжрайонної МСЕК № 1 від 13.11.2001р. ОСОБА_1 неодноразово оскаржував, у зв»язку з чим оглядався 14.05.2002р. обласною травматологічною МСЕК, 31.01.2003р. обласною комісією у розширеному складі. Експертне рішення висновками комісії підтверджувалось. У зв»язку з повторним зверненням його медично-експертна справа направлялась на заочну консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності у м. Дніпропетровську. Згідно висновків лікарсько-експертної комісії інституту від 14.09.2004р. № 297 підтверджено рішення МСЕК, яким встановлено ОСОБА_1 2 групу інвалідності та 75% втрати професійної працездатності. У зв»язку з повторним зверненням ОСОБА_1 проходив обстеження в УКР. Держ НДІ МСПІ з 15.11.2007р. по 28.11.2007р., згідно висновку № 6160 підтверджено рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 2 групу інвалідності з причини виробнича травма та 75% втрати професійної працездатності. Стверджував, що експертні висновки щодо наслідків виробничої травми ОСОБА_1 приймались згідно діючого законодавства, відповідають вимогам Інструкції про встановлення груп інвалідності та Критеріям встановлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, огляди ОСОБА_1 проводились згідно вимог діючого законодавства. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині його вимог до обласної МСЕК м. Донецька відмовити.

Представник відповідача прокуратури Донецької області за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вважає, що будь-які докази, що свідчать про незаконні дії або бездіяльність з боку посадових осіб прокуратури Донецької області, наявність причинно-наслідкового зв»язку між будь-якими діями або бездіяльністю посадових осіб прокуратури Донецької області з настанням нещасного випадку з позивачем, травмуванням позивача та спричиненням йому моральної шкоди, відсутні. Тому вважає, що й передбачені законодавством підстави для відшкодування прокуратурою Донецької області ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та травмування, відсутні. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області відмовити.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька за довіреністю ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надала заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно акту про нещасний випадок на виробництві (АТЗТ «ДОТІ») за формою Н-1 ОСОБА_1 12.05.1970р. отримав виробничу травму. Згідно виписки з акту обстеження ВТЕК від 01.10.1971р. 100% і 75% загальної працездатності на строк до 01.10.1972р., та він визнаний інвалідом 2 групи; строк повторного переосвідчення –01.10.1972р. Згідно довідки ВТЕК вперше ОСОБА_1 проведено медичне обстеження 17.09.1970р. і він визнаний інвалідом 2 групи, непрацездатним із строком переосвідчення 17.09.1971р. Відповідно до виписки з акту медичного обстеження ВТЕК від 01.10.1972р. ОСОБА_1 визнаний інвалідом 2 групи з встановленням 90 % втрати професійної працездатності строком на 2 роки до 01.10.1974р. Але 01.10.1974р. МСЕК ОСОБА_1 не пройшов і до 13.11.2001р. процент втрати професійної працездатності в нього підтверджено не було.

Згідно виписки з акту обстеження МСЕК № 042894 від 13.11.2001р. ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності 75% безстроково.

Вказані обставини не заперечувались сторонами, а також підтверджені рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16.02.2010р. за позовом ОСОБА_1 до АТЗТ «ДОТІ», відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26.04.2010р., якими в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (том 1 а.с. 162-169).

На підставі вказаних судових рішень ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2011р. провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТЗТ «ДОТІ»та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Ленінському районі м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –закрито згідно ст. 205 ЦПК України.

Також встановлено, що 15.02.2008 р. позивач був оглянутий на обласній МСЕК № 1 м. Донецька, та згідно акту огляду МСЕК від 22.02.2008р. № 36/4 ОСОБА_1 підтверджена 2 група інвалідності та 75% втрати професійної працездатності, що підтверджено безстроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

При цьому в судовому засіданні не було встановлено, що будь-якими діями або бездіяльністю відповідачів ОСОБА_1 спричинена моральна шкода.

Так, винні у настанні нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем ОСОБА_1, а також причини вказаного нещасного випадку, визначені в акті форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 2 від 12.05.1970р. (том 1 а.с. 29). Причинний зв»язок між будь-якими діями або бездіяльністю посадових осіб прокуратури Донецької області та настанням з позивачем вказаного нещасного випадку на виробництві 12.05.1970р., та його травмуванням, відсутній.

Крім того, доводи позивача щодо неправильного встановлення йому обласною МСЕК відсотка втрати професійної працездатності та спричинення йому через це моральної шкоди також не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 до обласного центру МСЕК м. Донецька, прокуратури Донецької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до обласного центру МСЕК м. Донецька, прокуратури Донецької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя:                                                                      О. С. Данилюк