Справа № 2-2060/12

Р І Ш Е Н Н Я

           И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне/

27 січня 2012 року           м. Луганськ

Жовтневий районний суд м. Луганська

у складі:

головуючого судді Дідоренко А.Е.,

при секретарі Болотовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

03.12.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, на обґрунтування якого вказала, що 25.08.2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики у простій письмовій формі шляхом написання розписки, за умовами якого вона передала відповідачу грошову суму у розмірі 2700 грн., а відповідач зобов’язався повернути зазначену суму до 25.09.2010 року. У оговорений термін ОСОБА_2 суму боргу не повернув. Заборгованість становить 2700 грн. Позивач зазначає у своєму позові, що своїми діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 250 грн. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь суму боргу у розмірі 2700 грн., моральну шкоду у розмірі 250 грн., понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 29,50 грн., витрати на інформаціно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., витрати на отримання правової допомоги у розмірі 500 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням думки позивача, який просив ухвалити заочне рішення, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено наступне.

Як вбачається з розписки / а. с. 6/, 25.08.2010 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 2700 грн., зобов’язався повернути суму боргу до 25.09.2010 року.

Доказів, що ОСОБА_2 виконав свої зобов»язання за договором позики у повному обсязі, суду протягом розгляду справи надано не було.

          Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян та на підтвердження укладання цього договору може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 в частині стягнення суми бооргу, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини, підставою для виникнення яких став договір позики від 25.08.2010 року, котрий було оформлено в простій письмовій формі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв та зобов’язався повернути у строк до 25.09.2010 року грошові кошти у розмірі 2700 грн. Враховуючи, що у добровільному порядку відповідач свої зобов»язання перед позивачем не виконав, суд вважає за доцільне стягнути суму позики у розмірі 2700 грн. з відповідача на користь позивача шляхом ухвалення судового рішення.

Стосовно вимог Дехтяр в частині відшкодування моральної шкоди, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки договором позики не передбачено такого роду відшкодування за прострочення виконання договірних зобов»язань.

          Що стосується позову в частині стягнення судових витрат, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

З квитанцій / а. с. 2, 3, 12/ вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на користь держави судовий збір у розмірі 29,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 120 грн. та за отримання юридичних послуг –500 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останньою судові витрати у розмірі 594,46 грн. (/29,50 грн. + 120 грн. + 500 грн. / : 2950 грн. х 2700 грн. = 594,46 грн.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 174, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 25.08.2010 року у розмірі 2700 грн., а також понесені при зверненні до суду судові витрати у розмірі 594,46 грн., а всього стягнути 3294,46 грн. / три тисячі двісті дев»яносто чотири гривні 46 копійок/.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - відмовити через їх необґрунтованість.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий райсуд м. Луганська.

Заочне рішення може бути переглянуто Жовтневим райсудом м. Луганська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: