Справа №2-1551 /12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.,

при секретарі Атуової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму квартири, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із відповідним позовом. В обґрунтування позову позивач зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого держаним нотаріусом ОСОБА_3, позивачка є власницею квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також є єдиною прописаною та зареєстрованою 31 березня 2007 року. З відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір оренди житлового приміщення терміном на 6 місяців, тобто до 31 серпня 2007 року, який був продовження зі зміною умов з 1 вересня 2007 року до 31 грудня 2007 (датований 10.09.2007р.), потім цей договір був продовжений до 31 серпня 2008 року. Після закінчення вказаного терміну договір продовжувався в усній формі. Згідно даного договору оренди відповідачка набула права на користування частиною житла (дві житлові кімнати і технічні приміщення) та мусила вносити орендну плату у розмірі 230 у.о. та сплачувати витрати за користування електроенергією, теплопостачанням та стаціонарним телефоном, підтримувати чистоту і порядок у квартирі й здійснювати ремонт меблів у квартирі у разі її пошкодження. Крім того, орендарці категорично було заборонено утримувати у квартирі будь яких домашніх тварин, для чого передбачався контроль з боку ОСОБА_4. У 2009 році відповідачка почала вносити орендну плату й інші платежі нерегулярно і не у повному обсязі. Крім то, вона поселила у квартирі домашних тварин і попри вимоги позивача (викладені, зокрема, у заявах до Ленінського відділення міліції щодо собаки, яка поводила себе стосовно позивача вкрай агресивно), категорично відмовлялась їх виселити. У лютому 2010 році відповідач остаточно відмовилась погасити заборгованість, натомість вона і поселені нею у квартирі позивача, мешканці почали розповсюджувати негативну інформацію, яка ганьбила гідність та честь позивачки, перешкоджала доступу контролю до орендованого помешкання. Не дозволяли позивачеві зібрати свої речі, що там знаходились. 23.02.2010 року вказані особи у присутності свідків вигнали позивача з квартири, і позивач змогла повернутися до квартири за допомогою міліції. Відповідачка і вищевказані особи створили можливість аварійних ситуації, незабезпечених для позивача і сусідніх квартир та їх мешканців: поставили резиновий шланг на колонку (опломбована і заборонена для користування газовими службами); зняли електричні розетки у кухні і ванній кімнаті, залишивши оголені проводи; несанкціонованою, самотужки, відрізавши і заглушивши трубу, підключили, а потім так само демонтували свою пральну машину, через що відбувалося затоплення ванної кімнати. Відповідно укладеного договору, договір припиняє дію у разі порушення наймодавцем договірні умови.

В ході судового розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, на підставі яких вона просила розірвати договір найму квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 10 вересня 2007 року, стягнути з відповідача борги за комунальні послуги, а саме за теплопостачання –3967, 73, також стягнути борг за орендну плату за 2009-2010 роки у розмірі 18403,00 грн. Компенсувати моральну шкоду, заподіяну внаслідок дії відповідача у розмірі п’яти тисячі.

У судове засідання з’явилась позивачка уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що просить відшкодувати моральну шкоду на ремонт квартири, також зазначила, що не може прати, усюди тече вода, газ відрізали та за квартирою дуже великий борг, який вона не має можливості виплатити. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явилась, причин суду не повідомила, про дату та час повідомлена належним чином.

Суд, вислухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі свідоцтва про права на спадщину за законом позивачка є власницею квартири за адресою : АДРЕСА_1/а.с.5/, також це підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно /а.с.6/.

Відповідно до вимог ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно до вимог ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Між сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди житлового приміщення терміном на 6 місяців 31.03.2007 року /а.с. 7/, тобто до 31 серпня 2007 року, який був продовження зі зміною умов з 1 вересня 2007 року до 31 грудня 2007 ( датований 10.09.2007р.) /а.с.8/, потім цей договір був продовжений до 31 серпня 2008 року. Після закінчення вказаного терміну договір продовжувався в усній формі.

Відповідно до вимог ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до вимог ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Починаючи з 31 серпня 2008 року сторони продовжували виконувати умови укладеного договору. А саме позивачем було надано квартиру, а відповідач сплачувала орендну плату.

Згідно даного договору оренди відповідачка набула права на користування частиною житла (дві житлові кімнати і технічні приміщення) та мусила вносити орендну плату у розмірі 230 у.о. та сплачувати витрати за користування електроенергією, теплопостачанням та стаціонарним телефоном, підтримувати чистоту і порядок у квартирі й здійснювати ремонт меблів у квартирі у разі її пошкодження.

Відповідно до вимог ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

У 2009 році відповідачка почала вносити орендну плату й інші платежі нерегулярно і не у повному обсязі, тому утворився борг за теплопостачання, про що свідчать попередження /а.с.9/. Також позивачкою у судове засідання було надано декларацію від 30.03.2010 року, яка свідчить про то, що дійсно позивачкою було отримано гроші за оренду квартири. Сума заборгованості за тепло забезпечення за період дії договору склала 3967 гривень 73 копійки, що підтверджується довідкою ЛМКП «Теплокомуненерго», сторонами у договорі було обумовлено, що саме орендар сплачує послуги за опалення. Як вбачається з наведеного розрахунку суми заборгованості за орендну плату відповідачем було частково оплачено суму за період 2009 –2010 року, з урахуванням сплаченої суми заборгованість склала 18403,00 гривень.

Крім того, орендарці категорично було заборонено утримувати у квартирі будь яких домашніх тварин, для чого передбачався контроль з боку ОСОБА_4. Не зважаючи на це відповідачка поселила у квартирі домашніх тварин і попри вимоги позивача, категорично відмовлялась їх виселити, на доказ звернення до Ленінського відділення міліції було надано копію постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 24.02.2010 року.

Всі зазначені обставини свідчать про наявність підстав про розірвання договору, у зв’язку з невиконанням його умов, а також стягнення суми заборгованості по орендній платі та послуг тепло забезпечення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода підлягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визнанні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Суд враховує пояснення позивача з приводу того, що вона тривалий час не мала можливості користуватись своєю власністю на свій розсуд, оскільки відповідач чинила перешкоди в цьому, не виконувала вимоги договору, окрім того, внаслідок ситуації що склалась, вона була змушена вносити корективи у своє повсякденне життя, змінювати плани, оскільки вирішувала питання з відповідачем, зверталась до правоохоронних органів. Виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 1000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 759, 762, 763, 764, 782, 783, 785, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити частково.

Розірвати договір найму квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що укладений 10 вересня 2007 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за оренду квартири за період з 01 січня 2009 року по квітень 2010 року в сумі 18 403,00 гривень, заборгованість за послуги теплозабезпечення та гарячого водопостачання в сумі 3967 гривень 73 копійки, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, а також понесені судові витрати щодо оплати державного мита в розмірі 232 гривні 67 копійок та витрати пов’язані із сплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського району м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                     М.В. Антоненко