Справа № 2-157/12/1231

Провадження №2/1231/215/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р.Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кузнецової М.Л.

при секретарі Власовій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

          Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою позивач зазначив, що з 13.05.2005р. він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають, проте розірвання шлюбу через органи РАЦС неможливе через неприязні відносини між сторонами, які перешкоджають обоюдній явці в РАЦС та поданню відповідних заяв. Протягом подружнього життя відносини між подружжям змінились, виникли розбіжності у поглядах на подружнє життя, стали виникати сварки, що врешті зробило спільне життя неможливим. Раніше, 11.07.2006р. позивачем вже подавався до суду позов про розірвання шлюбу, проте внаслідок примирення він був залишений без розгляду. Сторонами були знов відновлені подружні стосунки, розпочато спільне мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_1, ведення спільного господарства, були наявні спільні витрати та придбання внаслідок наявності спільного бюджету. Позивач отримував кореспонденцію за вказаною адресою, що підтверджується картою «Книжкового клубу»на його ім’я. Проте в подальшому відносини між сторонами знов зіпсувались та внаслідок втрати порозуміння та взаємного почуття поваги, позивач 15.01.2010р. зібрав свої речі та пішов з квартири відповідачки за адресою: м.Стаханов по вул.Кутузова, 40/4. З цього часу сторони не підтримують шлюбні відносини, не мають спільного бюджету не ведуть спільного господарства. Позивач вважає що сім’я розпалась остаточно та зберегти її неможливо, тому просив шлюб розірвати. Спору про поділ майна у позові не порушено.

Відповідачкою надані письмові заперечення на позов, за текстом яких зазначено, що відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, проте не погоджується з обставинами, якими позивач обґрунтував свої вимоги. Зокрема припинили спільне проживання та ведення спільного господарства сторони з квітня 2006р. у зв’язку, з чим 11.07.2006р. позивач вже звертався до суду із позовом про розірвання шлюбу. В подальшому сторони вирішили поновити їх відносини та за заявою позивача його позов було залишено без розгляду. Проте, не зважаючи на численні спроби, поновити відносини сторонам так і не вдалось, та вже з вересня 2006р. вони припинили між собою будь-які стосунки. Причиною цього стала неправомірна поведінка позивача, який неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів.

В судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позову наполягали, посилаючись на доводи, викладені за текстом позову. Додатково позивач зазначив, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені з 15.01.2010р. та до цього часу сторони жили в квартирі відповідачки по вул.Кутузова, 40/4.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечували, проте не погоджувались з обставинами, якими позивач обґрунтував заявлені вимоги, щодо причин розпаду сім’ї та часу з якого фактичні шлюбні відносини між сторонами було припинено. Зокрема, відповідач, яка була допитана в судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.57, 180, 184 ЦПК України як свідок, пояснила, що після того як у 2005р. вона уклала шлюб з позивачем вони разом виїхали за межи України працювати до Іспанії в м.Барселону. Під час перебування в Барселоні відносини між сторонами зіпсувались, позивач не працював, вона підозрювала його у крадіжках, між ними виникали сварки. 30.10.2006р. сторони повернулись в Україну, де скандали між ними продовжувались, чоловік підіймав на неї руку. Все це відбувалось до квітня 2006р., коли вона після побоїв чоловіка потрапила до лікарні. Саме з цього часу їх спільне життя як чоловіка та дружини було припинено. Після лікарні батьки забрали її жити до себе та з ними вона мешкала до 2008р. За цей час позивач постійно телефонував та пропонував помиритись. У 2008р. відповідач повернулась жити до своєї квартири за адресою м.Стаханов, вул.Кутузова, 40/4. Точної дати та місяця коли вона стала жити за адресою: м.Стаханов, вул.Кутузова, 40/4, вона не пам’ятає т.я. має травму голови. Після її переїзду позивач став постійно приходити до її квартири на вул.Кутузова, пропонував примиритись, допомагав в огороді, тобто робив вигляд, що живе разом з нею. Проте відповідач на примирення не погоджувалась, наполягала на розірванні шлюбу через органи РАЦС, проте він умовляв її почекати ще, т.я. не погоджувався на розлучення. Також відповідач переконана, що вже з 2009р. позивач жив з іншою жінкою. Вважає, що їх сім’я розпалась остаточно та зберегти її неможливо тому на розірвання шлюбу вона згодна. Проте вважає дійсною причиною розірвання шлюбу факт того, що позивач ображав її та спричиняв побої. Також переконана, що фактичні шлюбні відносини між ними було остаточно припинено у квітні 2006р. При цьому доводи позивача щодо часу фактичного припинення їх шлюбних відносин з 15.01.2010р. не відповідають дійсності. Т.я. в цей час позивач зустрів її з роботи, та перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння знов підняв на неї руку. З цього приводу позивач зверталась до міліції. Чи казала вона у судовому засіданні при розгляді позову її матері до неї та її чоловіка про стягнення боргу, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено у січні 2010р. вона не пам’ятає т.я в неї проблеми з пам’яттю.

З урахуванням показань відповідачки позивач додатково пояснив, що 15.01.2010р. він вважає датою, коли були припинені їх шлюбні відносини т.я. дійсно 14.01.2010р. він зустрічав відповідачку з роботи на зупинці громадського транспорту, проте вона не бажала повертатись з ним додому, втікала від нього, після чого зателефонувала матері та вони викликали міліцію. Позивач не побажав зв’язуватись з ними та пішов. Проте до цього часу вони жили разом як чоловік та дружина. Були періоди коли вони сварились та він повертався на якийсь час жити до матері, після чого вони мирились та він повертався жити до дружини на вул.Кутузова. При розгляді справи за позовом матері відповідачки до нього та ОСОБА_2 про стягнення боргу вони самі вдвох казали, що шлюбні відносини між сторонами було припинено з січня 2010р.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що є вітчимом відповідачки, позивача знає як її чоловіка з яким вона побралась у травні 2005р. Після весілля вони поїхали до Іспанії звідки повернулись у жовтні 2005р. Відповідачка погано себе почувала та з’ясувалось, що чоловік її ображав та в грудні вони з матір’ю відповідачки забрали її жити до себе. Якийсь час після цього сторони жили у позивача, потім у відповідачки. На час коли він її побив вони жили разом в її квартирі на вул.Кутузова. Точної дати коли вони припинили фактичні шлюбні відносини він не пам’ятає. Вважає, що позивач знущався над його падчеркою та зустрічався з іншою жінкою, з якою свідок його сам бачив.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання пояснила, що мешкає за адресою: м.Стаханов, вул.Кутузова, 40/8, та сторони знає як сусідку та її чоловіка. З позивачкою вони знайомі з 2005р., коли вона ще жила з іншим чоловіком, вона зарекомендувала себе з позитивної сторони. Більш близько вони стали спілкуватись починаючи з 2007р., коли свідок більше часу стала проводити вдома. Про їх відносини свідку відомо зі слів відповідачки, зокрема те, що позивач до неї не дуже гарно ставився, ображав її, підіймав на неї руки, також вона казала, що вони разом не живуть. Точний період, коли вони припинили свої подружні стосунки свідку не відомий. Вона лише бачила, що позивач приходив до відповідачки, також бачила, що він витягав продукти з погребу. На питання свідка чому він приходить, та, чи не стали вони знов разом жити вона відповідала, що не стали, проте в нього немає роботи тому вона віддає йому консервацію.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є матір’ю відповідачки. В 2005р. після того як сторони одружились через якийсь час вони поїхали до Іспанії. Там у дочки стався викидень, та свідок їх була змушена забирала з Іспанії. Повернувшись вони якийсь час жили зі матір’ю позивача, після чого стали мешкати по вул.Кутузова. Вже з жовтня –листопада 2005р. між ними виникали сварки, позивач то уходив від неї то повертався, бив її. Точної дати коли сторони припинили шлюбні відносини свідок назвати не може. Після того, як позивач її побив та вона потрапила до лікарні, вони з чоловіком її забрали до себе додому, де вона жила до 2008р. Він приходив, пропонував помиритись, телефонував. По вул.Кутузова, у дочки є огород, та він на його прохання на ньому працював. Чи казала свідок у іншому процесі за її позовом про стягнення боргу, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено у січні 2010р. вона не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що займається підприємницькою діяльністю та позивача знає як свого колишнього працівника, який працював у нього з березня 2009р. по лютий 2010р. вантажником. Також свідок знає його дружину та її матір в якої є склад по вул.Б.Хмельницького, де мешкає свідок. В березні 2009р. саме матір відповідачки порекомендувала свого зятя свідку для роботи. Свідок одного разу був в них вдома, позивач показував йому диски, дружини його в цей час вдома не було. Також у 2009р. був випадок коли між ними стався конфлікт та дружина не пускала позивача додому, і свідок, намагаючись їх примирити, просив відповідачку пустити його додому, в той раз вони помирились. Кілька разів свідок після роботи підвозив позивача додому саме на вул.Кутузова. У 2009-2010р. також на прохання позивача свідок допомагав відвозити з вул.Кутузова його сумки з речами. За час їх спілкування з позивачем він з дружиною кілька разів сварились та позивач періодично мешкав у матері по вул.Олімпійська, та за цією адресою свідок його також кілька разів підвозив. Взимку 2010р., коли вони розстались, свідок допомагав позивачу перевозити його речі з вул.Кутузова до його матері на вул.Олімпійську.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є матір’ю позивача та відповідачка є її невісткою, з якою син перебуває у шлюбі з 2005р. У жовтні 2005р. сторони після повернення із-за кордону якийсь час жили у неї. При цьому, після повернення з Іспанії де у відповідачки стався викидень, вона стала себе неадекватно поводити, втікала з дому, позивач був змушений її розшукувати. Тому свідок запропонувала переїхати їм у квартиру відповідачки по вул.Кутузова, де вони і продовжували мешкати разом. Свідок бувала у них в гостях, відвідувала їх близько двох разів на місяць, приносила овочі з огорода. В тому числі була присутня на сімейних святах, останній раз 30.10.2009р. на дні народження відповідачки, яка накривала стіл, були родичі з її боку. Разом вони жили до січня 2010р. коли сина разом з його речами привіз до неї ОСОБА_6 на вул.Олімпійську. За час їх спільного життя кілька разів траплялось таке, що вони сварились та син повертався на вул.Олімпійську, де знаходився близько 7-10 днів, після чого вони знов мирились та він повертався до дружини. У сімейні відносини сина свідок не втручалась, невістка також їй ніколи не скаржилась в тому числі і на те, що він її бив, тому свідку про це нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що позивача знає по роботі на ВАТ «СВЗ», де вони разом працювали з 2007 по 2012р. за винятком періодів, коли завод не працював. На час, коли позивач жив з дружиною по вул.Кутузова вони зі свідком, мешкаючи в одному районі, разом їздили на роботу та з роботи. Свідок кілька разів приходив додому до позивача на вул.Кутузова, це було протягом 2007р. - 2009р. Також від позивача свідку відомо, що з 2010р. він вже не жив зі своєю дружиною та став жити з іншою жінкою.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивача знає як сина її подруги з шкільних років. Свідку відомо, що з 2005р. сторони перебували у шлюбі та жили разом до 2010р. Про те, що вони перестали жити разом свідок дізналась 19.01.2010р. коли вони разом з матір’ю позивача ходили святити воду на водохрещення та вона їй розповіла, що кілька днів тому син повернувся додому від дружини т.я. вони посварились, у подробиці вона не вдавалась т.я. є небагатослівною людиною. За час спільного життя сторін свідок часто бачила їх разом. Зокрема 25.07.2007р. коли ховали діда позивача він разом з дружиною та її батьками приїздили на поховання на бордовій дев’ятці, яка належить батькам відповідачки. Поминальний обід відбувався у кафе звідки вони всі разом і поїхали на тій самій машині. Наступного дня возили сніданок на могилу діда та позивач з дружиною та її батьками також разом приїздили на кладовище. У 2008р. на червону гірку позивач з дружиною знов разом приїздили на кладовище до діда куди за проханням його матері приходила і свідок. У 2008р. на яблуневий спас свідок з матір’ю позивача заходили до них на вул.Кутузова, де знаходились і батьки відповідачки. Також у 2008р. свідок з матір’ю позивача по дорозі з її роботи часто заходили до них додому, вона заносила їм овочі з огорода. Був випадок коли мати заносила овочі на кухню, а позивач показував свідку декоративних щурів, яких вони утримували вдома. У 2009р. також свідок проходили поряд з будинком сторін на вул.Кутузова та в цей час позивач поливав свій огород, та пригощав їх огірками і полуницею з цього огороду. В жовтня 2009р. свідок кликала мати позивача на похорони тітки її чоловіка, яка була самотньою людиною, проте та відмовилась сказавши, що вона запрошена в цей день на день народження до невістки та вже купила подарунок тому піти на похорони не зможе. Також свідок часто бачила сторони разом у місті і на ринку, коли вони робили спільні покупки. Також свідку відомо, що у 2008-2009р. на торгівельній точці на ринку батьків відповідачки їм допомагали торгувати і відповідачка і позивач.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

З 13.05.2005р. сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.4), дітей від шлюбу не мають.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З урахуванням позиції сторін, які переконані, що їх сім’я розпалась остаточно та зберегти її неможливо, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову та постановлення рішення про розірвання шлюбу, вважаючи, що подальше його збереження буде суперечити інтересам подружжя.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»в рішенні суду по справі про розірвання шлюбу має бути зазначено час та причини фактичного його припинення тощо.

Вирішуючи питання щодо часу фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами суд доходить висновку, що доводи відповідачки щодо припинення таких відносин з квітня 2006р. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Зокрема, жоден зі свідків з боку відповідачки не зміг назвати точного часу коли фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені. При цьому показання позивачки, щодо її мешкання разом з батьками з квітня 2006р. по 2008р. (періоду у 2008р. з якого вона стала мешкати окремо позивач також не змогла назвати), спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4, з яких випливає, що вже з 2007р. вона тісно спілкувалась з відповідачкою, яка мешкала саме по вул.Кутузова, та в цей час до неї приходив відповідач. Також з показань вказаного свідка випливає, що про обставини життя сторін їй відомо виключно зі слів відповідачки. З цих же підстав суд не може розцінювати як достовірний та достатній доказ на підтвердження доводів відповідачки акт від 16.01.2012р., затверджений ТОВ «Жилбудсервіс», про не проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, позивача з квітня 2006р. по час складання акту (а.с.88), т.я. цей акт також підписаний свідком ОСОБА_4, оцінка показань якої наведена вище.

В той же час показання відповідачки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які узгоджуються між собою та містять певні деталі та обставини життя сторін, безпосередніми свідками яких вони були, при цьому підстави вважати їх недостовірними в судовому засіданні не встановлені.

Окрім показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доводи позивача також підтверджено письмовими доказами по справі. Зокрема:

-          копією довідки ДП з ІІ «Книжковий клуб»(а.с.82-85) згідно з якою за період з 08.02.2007р. по 31.01.2012р. він придбав у Клубі товарів на загальну суму 2082,50грн. З 08.02.2007р. по 23.06.2010р. кореспонденція на ім’я позивача надсилалась за адресою: м.Стаханов, вул.Кутузова, 40/4, за заявою позивача адреса мешкання була змінена та з 23.06.2010р. кореспонденція надсилалась за адресою: м.Стаханов, вул.Макерова, 11/19;

-          довідкою Стахановського МВ УМВС України в Луганській області станом на 07.02.2012р. з якої випливає, що він звертався до правоохоронних органів 31.01.2008р., 26.10.2008р. зі скаргами на сусідів, та 08.04.2008р. з приводу крадіжки його мобільного телефону із зазначенням адреси: м.Стаханов, вул.Кутузова, 40/4. Також 11.12.2009р. зареєстроване його звернення до з приводу крадіжки невідомою особою його майна за адресою: м.Стаханов, вул.Кутузова, 40 (а.с.80-81).

А отже, суд доходить висновку що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо часу фактичного припинення шлюбу сторонами та таким часом слід вважати 15.01.2010р.

Разом з тим суд бере до уваги доводи відповідачки, що однією з причин розпаду сім’ї необхідно вважати факти заподіяння їй позивачем тілесних ушкоджень, т.я. вказані обставини підтверджені документально, зокрема: копією постанови від 19.06.2006р. про відмову у порушенні кримінальної справи щодо позивача за ст.296, 129, ч.2 ст.126 КК України (а.с.18); копією виписного епікризу з історії хвороби ОСОБА_10 згідно, з яким вона знаходилась на лікуванні в

неврологічному відділенні СМЛ №1 з 24.03.2006р. по 07.04.2006р. з діагнозом: закрита ЧМТ в побуті (23.03.2006р. побив чоловік) струс головного мозку (а.с.39-40).

З урахуванням викладеного, позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.10,11,60,130,174,213,214,215 ЦПК України, ст.110,112 Сімейного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити у повному обсязі.

          Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано 13.05.2005р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції, актовий запис №56.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги особами, які брали участь у справі у десятиденний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: