"29" травня 2012 р. Справа № 2-а-93/12

Справа № 2- А-93/2012 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючої –судді Божок С.К.

при секретарі – Багінській Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради, третя особа : ОСОБА_1 ОСОБА_2 про скасування рішення

                                         встановив :

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в порядку адміністративного судочинства про визнання незаконним та скасування рішення щодо місця проживання дитини. Свої вимогу обґрунтовує наступним : з 24.11.2011 р. його дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за згодою матері , проживає з ним за місцем його проживання в м. Бровари. З 11.01.2012 р. донька відвідує ДНЗ «Червоні вітрила ». Враховуючи те, що дочка має бажання і надалі проживати разом з ним , він звернувся до органу опіки та піклування Броварської міської ради із заявою про надання висновку щодо місця проживання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним . Проте, йому стало відомо, що 22.12.2011 р. виконавчим комітетом Вишгородської міської ради було прийнято рішення про визначення місця проживання малолітньої дочки разом з матір»ю ОСОБА_1 ОСОБА_5 Його не повідомляли про час та місце засідання комісії , яка розглядала питання місця проживання дитини , не повідомили про прийняте рішення , не було з»ясовано у повному обсязі ставлення кожного з батьків до дитини та думка самої дитини. Орган опіки та піклування не ознайомився з умовами проживання дитини , яка проживає з ним, не склав відповідного акту. Вважає, що відповідач прийняв рішення без здійснення повного, всебічного та об»єктивного розгляду питання місця проживання дитини чим грубо порушив його права.

          У судовому засіданні позивач доводи позову підтримав та просив задовільнити.

          Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримала у повному обсязі та додала, що малолітня дитина має особисту прихильність до батька , свідомо висловлює свої думки щодо проживання разом з батьком . Батьком створені всі умови для всебічного духовного та фізичного розвитку дитини : дитина відвідує дитячий садок, різноманітні гуртки, приймає участь у конкурсах. При прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення , не були з»ясовані всі обставини, які мають істотне значення ; не з»ясовано ставлення батька до виконання батьківських обов»язків, однобічно з»ясовані особисті якості матері, її ставлення до виконання батьківських обов»язків. Просила задовільнити позовні вимоги.

          Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти заявлених позовних вимог. Стверджував, що рішення прийнято колегіально на підставі детального вивчення документів , наданих матір»ю дитини, акту обстеження житлово-побутових умов матері дитини та з урахуванням того, що була реальна загроза щодо вивезення малолітньої дитини за межі України її батьком, оскільки зі слів матері було відомо, що позивач погрожував вивезти дитини за межі України. Місце проживання позивача разом з малолітньої дитиною відомо не було , позивача повідомляли тільки в телефонному режимі про те, що у відповідача на розгляді є заява ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо місця проживання дитини, час та дату засідання комісії з розгляду даного питання . Проте, на засідання комісії позивач не з»явився. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог .

          Представник третьої особи : в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, стверджуючи, що рішення прийнято на підставі повного , об»єктивного розгляду заяви матері дитини . У зв»язку з тим, що позивач не повідомив свого місця перебування чи проживання , орган опіки та піклування не мав можливості повідомити останнього про розгляд заяви щодо місця проживання дитини шляхом направлення відповідних листів, а повідомив в телефонному режимі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові матеріали справи , прийшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач та третя особа : ОСОБА_1 ОСОБА_2 з 23 лютого 1999 р. перебувають у зареєстровано шлюбі . Від шлюбу народилася дитина : дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьками дитини є позивач та третя особа . Батько дитини : ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 є громадянином ОСОБА_6 , має право на постійне проживання на території України згідно тимчасової посвідки на постійне проживання ( серія КВ № 3738/34679 ) видане 17 квітня 2007 р., термін дії - безстроково. Відповідно до даної посвідки місце реєстрації ОСОБА_1 ОСОБА_7 є : АДРЕСА_1. В подальшому місце реєстрації було змінено : м. Бровари вул.. Київська, 234 згідно посвідки на постійне проживання ( серія КВ № 3738/34679 ) видане 13 квітня 2012 р.

Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження, свідоцтвом про народження , тимчасовою посвідкою на постійне проживання, посвідкою на постійне проживання, копії яких знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 6,7, 9 ).

24 листопада 2011 р. дружина ОСОБА_7 ОСОБА_1 ( третя особа ) дала свою згоду на тимчасове пересування на території України малолітньої дочки ОСОБА_1 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 25.11.2011 р. по 29.02.2012 р. у супроводі її батька ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_3 ( позивача ) шляхом надання письмової нотаріально завіреної заяви , копія якої знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 5 ) .

Судом встановлено, що з кінця листопада 2011 р. подружжя ОСОБА_1 ОСОБА_5 проживає окремо: з 25 листопада 2011 р. позивач залишив місце реєстрації : АДРЕСА_2 та почав проживати за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4, яку забрав з дозволу матері ОСОБА_1 ОСОБА_2

Відповідно до Договору оренди житлового приміщення ( будинку ) б/н від 30.10.2011 р. позивач орендував з метою проживання житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Бровари вул.. Київська, 234. та за вказаною адресою 29.02.2012 р. зареєстрував своє місце проживання . Зазначені обставини підтверджуються договором оренди житлового приміщення бн від 30.10. 2011 р., посвідкою на постійне проживання ( серія КВ № 3738/34679 ) видане 13 квітня 2012 р. , термін дії –безстроково, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що з грудня 2011 р. малолітня ОСОБА_8, 11.09.2006 р. відвідує дошкільний навчальний заклад «Червоні вітрила»Управління освіти Броварської міської ради Київської області , займається в театрі народної пісні «Слов»яночка «Броварського міського Будинку дитячої та юнацької творчості . Дані обставини підтверджуються довідками : за № 35 від 03.0-5.2012 р. , виданою ДНЗ «Червоні вітрила» та за № 35 від 07.03.2012 р., виданої директором Будинку дитячої та юнацької творчості.

Станом на день розгляду даного позову малолітня дитина ОСОБА_1 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_3 за адресою м. Бровари вул. Київська, 234.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частина 1 ст. 161 СК України зазначає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того , з ким із них буде роживати малолітня дитина, спір між ними може виіршуватися органом опіки та піклування або судом.

Судом встановлено, що 02 грудня 2012 р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 яка є матір»ю дитини, звернулася до Вишгородського міського голови ОСОБА_9 з письмовою заявою щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 ОСОБА_10»яни, 11.09.2006 р. з нею за адресою АДРЕСА_1. У своїй заяві ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11 без її дозволу забрав дитину та їй невідомі місце перебування , умови проживання дитини. ( а.с. 30 ).

Виконавчий комітет Вишгородської міської ради від 22.12.2011 р. за № 351 прийняв рішення « Про визначення місця проживання малолітньої », згідно якого визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_1 ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір»ю ОСОБА_1 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. ( а.с. 29 ) . Дане рішення відповідачем прийнято відповідно до заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2, протоколу № 11 від 16.12.2011 р. засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Вишгородської міської ради та , керуючись відповідними нормами СК України, ЦК України ст.. 9,10,14 Закону України «Про охорону дитинства», п.п.4 п. б ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

          Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866.

          Згідно п. 2 Порядку органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад , які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Відповідно до п. 72 Порядку для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт обстеження житлово-побутових умов за формою згідно з додатком 9.

Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.

Судом встановлено, що мати малолітньої дитини ОСОБА_1 ОСОБА_2 не зверталася до служби у справах дітей Вишгородської міської ради з заявою щодо визначення місця проживання дитини.

Суд дійшов висновку про те, що звернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 із заявою на ім.»я Вишгородського міського голови ОСОБА_9 щодо визначення місця проживання дитини ( а.с. 30 ) не повинно нести за собою правових наслідків, оскільки до компетенції міського голови не входить вирішення питання визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України представником відповідача суду не доведено ті обставини, що працівники служби у справах дітей Вишгородської міської ради проводили бесіди і з матір»ю, і з батьком дитини з питання вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, при наданні висновку, визначали особисті якості батьків, як вихователів , враховуючи характеристики батьків з місця роботи , з місця проживання , з»ясовували питання якою була поведінка батьків та їх ставлення до дитини до виникнення спору щодо місця проживання дитини.

Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення від 22.12.2011 р. за № 351 відповідачем порушено право дитини на те, щоб її вислухали при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Дане право закріплене в с. 171 СК України. Відповідно до психологічної характеристики малолітньої ОСОБА_1 ОСОБА_8, наданої психологом ДНЗ «Червоні вітрила «ОСОБА_13 , дитина може висловлювати свою думку. Приймаючи рішення щодо місця проживання дитини, відповідач мав виходити не з права на виховання , а передусім з інтересів дитини.

Крім того, суд вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення , відповідачем не було об»єктивно та достовірно з»ясовано питання самостійного доходу матері ОСОБА_1 ОСОБА_2, оскільки в матеріалах справи є докази щодо місця роботи , джерел доходу , які протирічять один одному : так в Акті обстеження матеріально-побутових умов від 08.12.2011 р. зазначено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 працює приватним підприємцем ( а.с. 36 ) , в довідці за № 736 від 08.12.2011 р. , яка видана поліклінічним відділенням Центральної районної лікарні Вишгородської районної державної адміністрації, зазначено , що ОСОБА_1 ОСОБА_2 є домогосподаркою ( а. 43 ), у довідці від 14.12.2011 р. , виданої Товариством з обмеженою відповідальністю « Роксана» зазначено , що ОСОБА_1 ОСОБА_2 працює з 9 грудня 2011 р. ( наказ № 2 від 09.12.2012 р. ) в ресторані «Беназір « та займає посаду адміністратора ( а.с. 40 ). Інформація, викладена на аркуші 42, про те, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 з 1 січня 2012 р. оформлюється як приватний підприємець не може бути взята до уваги , оскільки це є неналежним доказом : відсутні будь-які реквізити, підписи посадових осіб, печатки ( а.с. 42 ) . Жодної характеристики з місця роботи матері суду не надано.

Суд не може взяти до уваги Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.12.2011 р. , складений депутатом Вишгородської міської ради ОСОБА_14, оскільки відповідно до п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, працівник служби у справах дітей зобов»язаний відвідати батьків за місцем проживання, про що скласти акт обстеження житлово-побутових умов за формою згідно з додатком 9. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.12.2011 р. за формою та змістом не відповідає додатку 9 до Порядку. Обстеження матеріально-побутових умов проживання батька дитини взагалі не проводилося.

Разом з тим, на думку суду, сама по собі перевага у матеріально-побутовому становищі одного з батьків не є визначальною умовою для визначення місця проживання дитини з ним.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що батько дитини був повідомлений у телефонному режимі про день, час , місце засідання комісії з питання визначення місця проживання дитини є недоведеними в судовому засіданні , оскільки батько, який самостійно виявляє бажання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з ним, категорично заперечував зазначені обставини в судовому засіданні. Покази позивача про те, що йому не було відомо про те, що розглядалося питання визначення місця проживання дитини, про прийняте рішення суд вважає правдивими, оскільки вони є логічним та послідовними.

Поза увагою відповідача, при прийняття оспорюваного рішення, залишилася і та обставини, що мати ОСОБА_1 ОСОБА_2 у своїй заяві від 02.12.2011 р. на ім.»я Вишгородського міського голови ОСОБА_9 щодо визначення місця проживання дитини з нею вказує, що батько ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 без її дозволу забрав дитину ( а.с. 30 ) в той час , коли особисто нею 24 листопада 2011 р. наданий письмовий , нотаріально завірений дозвіл на тимчасове пересування малолітньої дочки ОСОБА_1 ОСОБА_8, 11.09.2006 р. в період з 25.11.2011 р. по 29.02.2012 р. у супроводі її батька ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_3 ( а.с. 37 ). .

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що оспорюване рішення прийнято передчасно , без повного, всебічного та об»єктивного розгляду, без урахування рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 158-163 КАС України , ст.. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні «, суд

                                        П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовільнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 351 від 22 грудня 2011 р. «Про визначення місця проживання дитини «.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя