Номер провадження: 22-ц/785/9184/14

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у володінні, користуванні земельними ділянками та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року,

встановила:

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив та просив витребувати із незаконного володіння та користування відповідачки частини земельних ділянок: площею 26 кв. м, що належить йому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0013); земельну ділянку площею 7 кв. м, що належить йому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0014) та земельну ділянку площею 63 кв. м, що належить йому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0353), зобов'язати відповідачку демонтувати огорожу, встановлену нею між земельними ділянками, що належать йому на праві власності, на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0013), серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0014) та серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0353) та земельними ділянками, що належать на праві власності відповідачці на підставі державних актів серії ОД № 092936 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер : 5123784200:02:002:0023) та серії ОД № 092935 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер : 5123784200:02:002:0024), відновити становище, яке існувало до порушення суміжної розмежувальної межі відповідно до правовстановлюючих документів, шляхом зміщення суміжної розмежувальної межі між земельними ділянками, що належать йому на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер : 5123784200:02:002:0013), серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер : 5123784200:02:002:0014) та серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. (кадастровий номер : 5123784200:02:002:0353) та земельними ділянками, що належать відповідачці на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ОД № 092936 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0023) та серії ОД № 092935 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0024) у бік земельних ділянок відповідачки згідно висновків судової земельно-технічної експертизи № 1322 від 28.02.2014 р. відповідно до опису, а саме : в поворотній крапці під умовним № 1 - на 0,13 метрів; в поворотній крапці під умовним № 2 - на 0,95 метрів; в поворотній крапці під умовним № 3 - на 0,71 метри, в поворотній крапці під умовним № 4 - на 0,59 метри; в поворотній крапці під умовним № 5 - на 0,67 метри; в поворотній крапці під умовним № 6 - на 0,71 метри; в поворотній крапці під умовним № 7 - на 1,62 метри; в поворотній крапці під умовним № 8 - на 0,85 метри, зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод у встановленні огорожі по суміжній розмежувальній межі між 3-ма земельними ділянками, що належать йому та 2-ма земельними ділянками, що належать відповідачці та стягнути з відповідачки всі судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 було задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння та користування ОСОБА_4 частини земельних ділянок : площею 26 кв. м, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0013); земельну ділянку площею 7 кв. м, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0014) та земельну ділянку площею 63 кв. м, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0353).

Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати огорожу, встановлену нею між земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0013), серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0014) та серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0353) та земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_4 на підставі державних актів серії ОД № 092936 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0023) та серії ОД № 092935 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0024).

Зобов'язано відновити становище, яке існувало до порушення суміжної розмежувальної межі відповідно до правовстановлюючих документів, шляхом зміщення суміжної розмежувальної межі між земельними ділянками, що належать ОСОБА_3 на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0013), серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0014) та серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0353) та земельними ділянками, що належать ОСОБА_4 на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ОД № 092936 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0023) та серії ОД № 092935 від 26.04.2004 р. (кадастровий номер: 5123784200:02:002:0024) - у бік земельних ділянок ОСОБА_4 згідно висновків судової земельно-технічної експертизи № 1322 від 28.02.2014 р. відповідно до опису, а саме : в поворотній крапці під умовним № 1 - на 0,13 метрів; в поворотній крапці під умовним № 2 - на 0,95 метрів; в поворотній крапці під умовним № 3 - на 0,71 метри, в поворотній крапці під умовним № 4 - на 0,59 метри; в поворотній крапці під умовним № 5 - на 0,67 метри; в поворотній крапці під умовним № 6 - на 0,71 метри; в поворотній крапці під умовним № 7 - на 1,62 метри; в поворотній крапці під умовним № 8 - на 0,85 метри.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір у розмірі - 524,30 грн., вартість проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі - 2003,80 грн., а всього - 2528,10 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі нотаріально-посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 22.08.2008 р. (реєстр. № 4747, № 4765) ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, були отримані державні акти на право власності на земельну ділянку: серії ЯЖ № 316770 від 22.09.2008 р. площею 0,150 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1; серії ЯЖ № 316771 від 22.09.2008 р. на земельну ділянку площею 0,036 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, а також, на підставі рішення Сухолиманської сільради Овідіопольського району Одеської області від 11.12.2009 р. № 309, серії ЯК № 418188 від 12.04.2010 р. на земельну ділянку площею 0,2400 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1. Вказані державні акти були зареєстровані у відділі Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, були складені відповідні акти прийомки-здачі виносу в натурі меж ділянок.(т. 1 а.с. 7-9, 13)

ОСОБА_4 на підставі рішення Х сесії ХХІV скликання Сухолиманської с/р від 23.12.2003 р. № 287, був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 092936 від 26.04.2004 р. площею 0,150 га для ведення особистого селянського господарства та на підставі рішення Х сесії ХХІV скликання Сухолиманської с/р від 23.12.2003 р. № 288, був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 092935 від 26.04.2004 р. площею 0,250 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). (т. 1 а.с. 72-78)

27.09.2011 року комісією в складі землевпорядника сільради, голови постійної депутатської комісії з питань земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища був складений акт, з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 відмовилася надати членам комісії правовстановлюючі документи на її суміжну з позивачем ділянку, у зв'язку з чим комісія вирішила пропонувати позивачу звернутися до суду для вирішення спірних земельних питань, так як встановити справжні межі суміжних ділянок не уявляється можливим, про що комісія повідомила позивача своїм листом № 500 від 27.09.2011 р. (т. 1 а.с. 14, 15)

Висновком судової земельно-технічної експертизи № 1322 від 28.02.2014 року встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться у власності позивача ОСОБА_3 в частині розмірів та конфігурації зовнішніх меж не відповідають правовстановлюючим документам, а саме : земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ № 316770 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» характеризується недоїмкою 26 кв. м. земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_4, земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ № 316771 з цільовим призначенням «для особистого сільського господарства» характеризується недоїмкою 7 кв. м. земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_4, земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ № 418188 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» характеризується недоїмкою 63 кв. м. земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_4

Сумарна недоїмка, яка утворилася в результаті невідповідності розмежувальної межі з ділянкою ОСОБА_4 складає - 96 кв.м.

Таким чином, у володінні та користуванні відповідачки ОСОБА_4 знаходиться частина земельної ділянки площею 96 кв. м, які належать позивачу ОСОБА_3 на праві власності, якім він позбавлений можливості володіти та користуватися.

Для можливості відновлення суміжної розмежувальної межі відповідно до правовстановлюючих документів, необхідно змістити її у бік земельних ділянок відповідачки ОСОБА_4, згідно наступного опису: в поворотній крапці під умовним № 1 - на 0,13 метрів; в поворотній крапці під умовним № 2 - на 0,95 метрів; в поворотній крапці під умовним № 3 - на 0,71 метри, в поворотній крапці під умовним № 4 - на 0,59 метри; в поворотній крапці під умовним № 5 - на 0,67 метри; в поворотній крапці під умовним № 6 - на 0,71 метри; в поворотній крапці під умовним № 7 - на 1,62 метри; в поворотній крапці під умовним № 8 - на 0,85 метри. Після відновлення, межа повинна стати більш прямолінійною за формою з шістьма поворотними крапками, замість існуючих восьми. (т. 2 а.с. 10-157)

Тому посилання апелянта на те, що при ухваленні рішення суд послався на зазначені висновки експертизи чим порушив принцип диспозитивності є безпідставними. Інших доказів які б спростовували встановлене апелянтом до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків).

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної земельної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ст. ст. 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до ст. 3 якого - державна реєстрація прав є обов'язковою.

Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) - вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Умовами статті 140 ЗК України передбачені підстави припинення права власності на земельну ділянку, а саме : добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця, відчуження земельної ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, не відчуження земельної ділянки іноземними особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають в власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно ст. ст. 317 та 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків, власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Пунктами 1.12,1.14,1.15,16,1.21 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за № 354/3647, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - передбачено, що складання державного акту на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів, проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт в трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акту, другий передається виконавцю робіт, третій видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Розробку технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів. Технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або направо постійного користування ділянкою зокрема включає: технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акту, журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності), кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки, збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, відомість обчислення площі земельної ділянки, відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Реєстрація землеволодінь та землекористування - це складова частина автоматизованої системи земельного кадастру, яка складається з комп'ютерної бази даних, що містять відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України.

Пунктами 2.3, 2.4 вказаної Інструкції передбачено - межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив`язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Ураховуючи встановлене, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 були грубо порушені межі її суміжних земельних ділянок з ділянками ОСОБА_3 загальними розмірами 96 кв.м, які належать останньому і якими він позбавлений можливості володіти та користуватися у зв'язку з захопленням їх відповідачкою, суд першої інстанції, всупереч доводів скарги, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3, з витребуванням вказаної частини ділянок з незаконного володіння та користування відповідачки, шляхом демонтажу огорожі, встановленої нею між її ділянками та ділянками позивача з відновлення становища, яке існувало до порушення суміжної розмежувальної межі відповідно до правовстановлюючих документів, шляхом зміщення суміжної розмежувальної межі між земельними ділянками позивача у бік земельних ділянок відповідачки.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева