П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 06.11.2008 р.                                                                                                     № 15/225 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за участю представників:

позивача - ОСОБА_2

відповідача -ОСОБА_3

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні                 6 листопада 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 10 листопада          2008 року,

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521730/3 від 11.08.2008 р. посилаючись на те, що оспорюваним рішенням неправомірно визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 36 376 грн  00 коп.,  у зв'язку з перевищенням у 2007 р. граничного  обсягу річної виручки від реалізації на суму  323 342 грн 50 коп., яке мало місце в 2 кварталі 2007 р., тоді коли  позивач був зареєстрований платником єдиного податку і за результатами господарської діяльності за звітний податковий період сплатив такий податок за ставкою і в порядку, визначеному Указом Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ). Також, позивач зазначає, що відповідно до вказаного Указу суб'єкт малого   підприємництва,   який  сплачує  єдиний податок,  не  є  платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -суб'єктів малого підприємництва),  тому згідно з ст. 5 цього ж Указу, до закінчення звітного періоду (кварталу), в якому виникло перевищення, позивач на підставі свідоцтва залишається платником єдиного податку та починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав.

          Відповідач у судовому засіданні та у відзиві проти позову заперечує, вказуючи на те, що податкове зобов'язання згідно оспорюваного рішення, визначено у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст. 1 Указу, а саме: перевищенням обсягу граничного розміру виручки  від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2007 рік на суму понад 500 тис. грн., тому  сума перевищення повинна оподатковуватись за загальними правилами, що узгоджується зі ст. 4 Указу, відповідно до якої спрощена  система  оподаткування,  обліку та звітності для суб'єктів  малого  підприємництва  може  застосовуватися  поряд  із діючою системою оподаткування,  обліку та звітності,  передбаченою законодавством та відповідає вимогам пп. 9.12.2    п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22 травня 2003 року  № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 17.11.2006 р. по 31.12.2007р., результати якої  оформлені  актом  від 14.02.2008 р. № 15/14-405/1760703873.

          На підставі вказаного акта Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000521730/3 від 11.08.2008 р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 36 376 грн 00 коп. яке мало місце у зв'язку з  перевищенням підприємцем  у 2 кварталі 2007 р.  обсягу встановленого ст. 1 Указу граничного розміру річної виручки  від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суму понад 500 тис. грн.               

          Перевіркою встановлено заниження валового доходу за 2 квартал 2007 р. на суму 323 342 грн 50 коп., що  призвело до заниження суми чистого оподаткованого доходу на суму 242 506 грн 90 коп. (фактичний обсяг виручки позивача за 1 півріччя 2007 р. перевіркою встановлено у сумі 823 342 грн 50 коп.) внаслідок чого за результатами перевірки позивачу на суму перевищення в розмірі 242 506 грн 90 коп. донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму -36 376 грн 00 коп.

          Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2007 р. по 30.06.2007 р. позивач здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку від 07.08.2007 р. № 100057532 зі сплатою єдиного податку за ставкою в розмірі 200 грн 00 коп. на місяць, вид діяльності:  45.0 будівництво, 45.11.2 виконання земляних робіт, 60.24 вантажні автомобільні перевезення, 71.2 здавання під найм інших транспортних засобів, 74 послуги наданні переважно юридичним особам. З липня 2007 р. позивач перейшов на загальну систему оподаткування.

          Відповідно до  статті  11  Закону України від 19.10.2000 року № 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва", застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку   та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України, такий порядок  визначає  Указ. 

          Відповідно до  ч. 1 ст. 1 Указу,  спрощена  система оподаткування,  обліку  та звітності запроваджується для фізичних осіб,  які  здійснюють підприємницьку діяльність без створення  юридичної  особи  і  у  трудових  відносинах  з  якими, включаючи членів  їх  сімей,  протягом  року  перебуває  не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації  продукції  (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

          Відповідно до  постанови  Кабінету  Міністрів   України   від 16.03.2000р.  № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "  у статті 1 зазначеного Указу під словом "рік" розуміється календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня.

          Таким чином, згідно  наведеної норми Указу,  критеріями малого підприємництва для запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності  є  встановлені цією нормою межі середньооблікової чисельності працюючих у суб'єкта підприємницької діяльності осіб та обсягу річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

          В силу положень Указу, для суб'єктів малого підприємництва -фізичних осіб, що відповідають зазначеним критеріям, оподаткування відбувається за спрощеною системою, тобто зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами, замість цілого ряду інших податків і зборів; сплачена  сума  єдиного  податку є остаточною і не включається до перерахунку  загальних  податкових  зобов'язань  платника  податку, а доходи, отримані  від  здійснення підприємницької діяльності, що  обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу  за  підсумками  звітного року такого  платника. (ст.ст.2, 6 Указу). Разом з тим, такі положення,  на думку суду, не можуть застосовуватись до осіб, що не відповідають встановленим ст. 1 Указу критеріям.

          Так відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" спрощена система оподаткування,  бухгалтерського  обліку  та звітності  може  застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності,  передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Аналогічні положення містяться в ст.4 Указу. 

          Відповідно до  Прикінцевих положень  Закону (п.22.10 ст.22 Закону), до набрання чинності  спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів  України "Про прибутковий податок з громадян", який застосовується з урахуванням  положень  пункту 9.12 статті 9  Закону.

          Відповідно до п.п.9.12.1. п.9.12. Закону, оподаткування доходів,  отриманих фізичною особою від продажу  нею товарів (надання послуг,  виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи,  а також фізичною  особою,  яка  сплачує  ринковий  збір,  здійснюється  за правилами,  встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

          Відтак, положення цього пункту, зокрема, п.п.9.12.2. Закону передбачають, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа,  яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи,  ніж визначені у підпункті 9.12.1  цього  пункту,  то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників  податку,  що  не  є  такими  суб'єктами підприємницької діяльності.

          Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж  доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування такий підприємець повинен  сплатити з цих  доходів (тобто із суми перевищення понад 500 тис. грн.) податок з доходів фізичних осіб -СПД.

          Такий висновок узгоджується з наведеними вище  ч.3 ст.11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" та ст.4 Указу,  відповідно до яких спрощена система  оподаткування,  бухгалтерського  обліку  та звітності  може  застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності,  передбаченою законодавством.

Відповідно до п.п.4.2.8. п.4.2. ст.4 Закону до складу  загального   місячного   оподатковуваного доходу, який входить до складу річного оподаткованого доходу платника податків, включаються: оподатковуваний  дохід  (прибуток),  не  включений  до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно  виявлений  у  звітному  періоді  платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

          Так як у спірному випадку, позивач протягом звітного року перевищив граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування,  податковим органом правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу.

          Згідно ст. 13 розділу IV зазначеного вище Декрету,  оподатковуваним доходом  вважається  сукупний  чистий  доход, тобто  різниця  між  валовим  доходом  (виручки  у  грошовій    та натуральній  формі)  і  документально  підтвердженими   витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До  складу  витрат,  безпосередньо  пов'язаних  з  одержанням доходів,  належать витрати,  які  включаються  до  складу  валових витрат  виробництва  (обігу)  або  підлягають амортизації згідно з Законом України   "Про   оподаткування    прибутку    підприємств".

          Враховуючи те, що під час перевірки валові витрати позивача документально не підтверджені податковими органами на підставі п.13 Інструкції, затвердженої Наказом Головної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. №12 "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" до складу витрат віднесено витрати за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції, тобто перевіркою встановлено, що позивачем за 2 квартал 2007 р. фактично за нормами у відсотках до валового доходу понесені витрати у розмірі 80 835 грн 60 коп. (323 342 грн. 50 коп. *25% = 80 835 грн. 60 коп.). Таким чином, висновок податкового органу про заниження чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за цей період у розмірі 242 506 грн 90 коп. (323 342 грн 50 коп. -80 835 грн 60 коп.) - обґрунтований, а визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 36 376 грн 00 коп. - правомірне.

За наведених обставин та керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 року № 2063-III, Указом  Президента України  від  03.07.98  №  727/98  "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

              Керуючись, статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521730/3 від 11.08.2008 р. відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          А.С. Мазур