22-ц/775/1690/2014(м)
265/2807/14-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Супрун М.Ю
суддів Осипчук О.В., Мироненко І.П.
при секретарі Брежнєві Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2014 року,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» ( далі: ПАТ "ММК ім. Ілліча") на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати за період з 13 липня 2007 року по 18 квітня 2014 року у розмірі 720 грн. 40 коп., з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. Розподілено судові витрати, стягнуто з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
З вказаним рішенням не погодилась позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 послалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просила рішення скасувати, ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема зазначила, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що між нею та підприємством відповідача існував спір щодо сум, які підлягали виплаті їй при звільненні, а тому у суду не було підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Представник позивачки в судовому засідання апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30 грудня 2003 року по 13 липня 2009 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча" (а.с. 5-7).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення трудових прав позивачки, а саме не виплатив належні їй при звільненні суми у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, а тому дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому розмір зазначеного середнього заробітку суд визначив з урахуванням спірної суми, на яку позивачка мала право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Встановивши, що ОСОБА_1 не були виплачені усі належні їй при звільненні суми, а саме індексації заробітної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка має право на отримання середнього заробітку за період затримки розрахунку.
При цьому суд першої інстанції, правильно обчисливши розмір середнього заробітку у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 і дійшовши висновку про наявність спору між сторонами про розмір сум, належних до виплати при звільненні, стягнув на користь позивачки середній заробіток в сумі 720,40 грн. з урахуванням спірної суми, на яку ОСОБА_1 мала право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, що відповідає вищезазначеним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду викладені в скарзі посилання на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що між сторонами існував спір щодо сум, які підлягали виплаті позивачці при звільненні, оскільки вони спростовуються наявною в матеріалах справи угодою про вирішення індивідуального трудового спору від 14 квітня 2014 року, згідно якої сторони домовились, що підприємство відповідача виплатить позивачці заборгованість з індексації заробітної плати в розмірі 421, 51 грн, а остання відмовиться він претензій до підприємства щодо інших грошових вимог (а.с. 52).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: