Судове рішення #3993614
Справа № 22-1498/08

Справа № 22-1498/08           

Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук Т.С.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 року    м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

суддів:  Бабак A.M., Осоцького І.І.,

при секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання договору довічного утримання недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

В серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 19.07.2007 року вона та відповідач уклали договір довічного утримання на наступних умовах:

Одразу після посвідчення цього договору відповідач фактично відмовилася від виконання своїх обов'язків та стала знущатися над нею, принижувати її гідність, погрожувати та доводити до нервового зриву.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та в попередньому судовому засіданні ОСОБА_2 заявила клопотання про прийняття її позовної заяви до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності в порядку спадкування -з тих підстав, що вона є єдиним спадкоємцем померлої.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2007 року провадження в справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 закрито.

В позові ОСОБА_2 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, у власності якої знаходилася АДРЕСА_1. На підставі оспорюваного в судовому порядку ОСОБА_3 договору довічного утримання від 19.07.2007 року ця квартира мала перейти у власність до відповідача ОСОБА_1

За заповітом ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем померлої, але позбавлена можливості оформити право на спадкове майно у вигляді спірної квартири, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 не була розглянута справа про розірвання договору довічного утримання.

 

Посилаючись на те, що при укладенні договору не особисто ОСОБА_3, а діючою від її імені дочкою відповідача, було порушено права ОСОБА_3, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір довічного утримання від 19.07.2007 року, укладений ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_4, та ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Запорізької нотаріальної контори № 6, оскільки зазначений договір укладений ОСОБА_3 під впливом тяжких обставин, а саме хвороби ОСОБА_3, та всупереч вимогам ч. 2 ст. 238 ЦК України, оскільки від імені ОСОБА_3 договір підписала дочка відповідача ОСОБА_4 за довіреністю, а також просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на зазначену АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Договір довічного утримання, укладений ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 за довіреністю, посвідченою 13.07.2007 року нотаріусом Запорізької державної нотаріальної контори № 6 ОСОБА_5 за реєстровим № 1-1786 і ОСОБА_1, посвідчений 19.07.2007 року державним нотаріусом Запорізької державної нотаріальної контори № 6 ОСОБА_5 за реєстровим № 1-1786 визнано недійсними.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на АДРЕСА_1, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі договору міни нерухомості, зареєстрованого Універсальною біржею «Хортиця» м. Запоріжжя 17.01.1996 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 308 ЦК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору довічного утримання від 19.07.2007 року, укладеного ОСОБА_3 і ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжких для неї обставин (ч. 1 ст. 233 ЦК України), і при цьому вірно встановив, що ОСОБА_3 уклала цей договір під впливом тяжких обставин - тяжкої хвороби і необхідності отримання сторонньої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що ще за життя ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.

Статтею 748 ЦК України передбачено, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Оскільки за оспорюваним договором відчужувалося нерухоме майно (АДРЕСА_1), то застосуванню підлягає ч. 4 ст. 334 ЦК України, якою передбачено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Виходячи з того, що метою даного договору є відчуження права власності на майно, а у даному випадку - це нерухоме майно, тому цей договір є реальним, оскільки перехід права власності відбувається після державної реєстрації - відповідно до положень ч.3 ст. 640 ЦК України, якою передбачено, що в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації, договір є укладеним з моменту державної реєстрації.

 

Виходячи зі змісту вищевказаних норм матеріального права та з огляду на те, що ОСОБА_1 не надала суду доказів щодо реєстрації нею в установленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомого майна - АДРЕСА_1, судова колегія вважає, що оспорюваний договір довічного утримання фактично не набув чинності, оскільки право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано саме за позивачем ОСОБА_3

За таких обставин рішення суду першої інстанції по суті відповідає обставинам справи і набутим доказам, оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про залучення до участі в справі в якості спадкоємця ОСОБА_2 є неспроможними, оскільки статтею 34 ЦПК України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін: Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

Оскільки треті особи - назва в певній мірі умовна і вони є третіми лише тому, що на час їх появи у процесі вже є перші особи (позивачі) і другі -відповідачі, то поява третьої особи -ОСОБА_2 (права якої на спірне нерухоме майно з моменту смерті спадкодавця -ОСОБА_3 потребували захисту) - в якості позивача на стадії попереднього судового розгляду - не суперечить вимогам норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що є певні сумніви у добровільності звернення ОСОБА_3 до суду та здійсненні тиску на неї з боку ОСОБА_2, спростовуються належно дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме постановою Орджонікідзевського РВ УМВС України від 16.08.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а. с. 64) зі змісту якої видно, що особисто ОСОБА_3 бажає розірвати з гр. Канчер договір довічного утримання, оскільки остання не виконує умови договору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07 лютого 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація