Справа №2-107/09                                                                                                      

                           

                                                             Р І Ш Е Н НЯ                                

                                                 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                      

12 лютого 2009 року                                                                                    м. П’ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді – Забродіної О.А.,  

при секретарі – Шульзі Т.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 .,  

представника третьої особи ОСОБА_3 ,      

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок ,-

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . про визнання дійсним договору купівлі – продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1  та визнання за ним права власності на вказане домоволодіння, посилаючись на наступне: 08 січня 1998 року він та ОСОБА_4  уклали договір купівлі – продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі продажу був зареєстрований Універсальною товарною біржею “Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом” м. Дніпропетровська під реєстровим НОМЕР_1  та П*ятихатському бюро технічної інвентаризації за реєстровим НОМЕР_2 . Договір купівлі – продажу продавцем та ним виконаний повністю.

        09 грудня 2008 року звернувся до Дніпропетровського обласного комунального закладу “П*ятихатське бюро технічної інвентаризації” з метою оформлення документів для продажу вказаного вище будинку, де повідомили, що даний договір купівлі – продажу, який зареєстрований Універсальною товарною біржею “Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом” м. Дніпропетровська, не підтверджує його право власності  на вказане майно.  

          ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_4 ., який продав  будинок, помер, а його єдиним спадкоємцем  є ОСОБА_2 , дружина, якій відомо про умови договору купівлі – продажу. Вважає, що є підстави для визнання договору купівлі – продажу дійсним і  визнання за ним права власності на житловий будинок,  згідно з вимогами ст. 220 ЦК України.

        У попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

        Відповідачка позов визнала та пояснила, що ОСОБА_4 ., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  є її чоловіком. Жилий будинок по АДРЕСА_1  в 1998 році продавався чоловіком за її згодою та договір купівлі – продажу посвідчувався Універсальною товарною біржею “Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом” м. Дніпропетровська.

      Представник третьої особи ОСОБА_3  позов визнав.    

      У судовому засіданні встановлено, що, дійсно між позивачем в даній справі та ОСОБА_4 . 08 січня 1998 року укладений договір купівлі – продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований 08 січня 1998 року Універсальною товарною біржею “Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом” м. Дніпропетровська під реєстровим НОМЕР_1  та в Дніпропетровському обласному комунальному закладі “П*ятихатське бюро технічної інвентаризації” під реєстровим НОМЕР_2 , який сторонами  виконаний повністю, але нотаріально не посвідчений, а продавець ОСОБА_4 . не може з’явитися до нотаріальної контори, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому договір може бути визнаний дійсним на підставі ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин за умовами договору.

        Відповідно до норм ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

         Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України  право власності  на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення  або з моменту набрання законної сили  рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

         За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 . та ОСОБА_1  домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі – продажу будинку, покупець сплатив його вартість, вселився в будинок, таким чином сторони виконали договір, що є обов’язковою умовою та юридично значимим фактом і доведено в судовому засіданні, право власності сторонами не оспорюється, що дає підстави для задоволення позову.

        На підставі викладеного, керуючись ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст.220 ч.2, 334 ч.3,  392 ЦК України, ст. ст. 10,60,61,174,208,209213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Договір купівлі – продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 січня 1998 року між ОСОБА_4  та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 січня 1998 року Універсальною товарною біржею “Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом” м. Дніпропетровська за НОМЕР_1  та в Дніпропетровському обласному комунальному закладі “П*ятихатське бюро технічної інвентаризації” під реєстровим НОМЕР_2  визнати дійсним.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через П’ятихатський районний суд, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: