22-ц/775/1509/2014(м)

263/5397/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Супрун М.Ю

суддів Осипчук О.В., Мироненко І.П.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що спричинені дорожньо-транспортною пригодою

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

В червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 30 серпня 2013 року о 15:30 год. з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем АЗЛК-2140, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої, автомобіль ВАЗ 2109, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, що належить йому, отримав механічні пошкодження, а йому були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді множинних дрібних шкірних ран обличчя, волосистої частини голови та травми правого ока. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу АЗЛК-2140, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» (далі: ПрАТ «УОСК»), просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 23710 грн., пеню за невиконання умов договору у розмірі 568,09 грн., пеню за прострочення платежу у розмірі 1326,89 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2745,12 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 800 грн., а також пов'язані із знаходженням транспортного засобу на штрафному майданчику у розмірі 200 грн., кошти необхідні на відновлення зору у розмірі 40 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 вересня 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «УОСК» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 22 910,00 грн, витрати, пов'язані з проведенням оцінки транспортного засобу у розмірі 233,92 грн, судовий збір в сумі 233,89 грн, а всього 23 377,81 грн. В решті позов залишений без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ «УОСК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволення позову. При цьому відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував те, що страхувальник не виконав вимоги п. 33.1.4. Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, водій був зобов'язаний письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально. А у разі невиконання цього обов'язку страхувальник позбавляється права на відшкодування шкоди страховиком за його винні дії у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України З урахуванням наведеного, вважає, що шкода повинна бути відшкодована завдавачем шкоди.

Представник ПрАТ «УОСК» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача, ОСОБА_4, діюча за довіреністю, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 30 серпня 2013 року приблизно о 15:30 год., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, автомобілем АЗЛК 2140, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Готфейській в Жовтневому районі м. Маріуполя при виїзді на перехрестя з вул. Артема не надав перевагу у русі автомобілю ВАЗ 2109, державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив п.16.11.Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а водіїв травмовано.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. (а.с.15)

Згідно звіту № 308 від 25 грудня 2013 року, матеріальна шкода, яка спричинена володільцю автомобілю ВАЗ 2109, державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_3, на момент дорожньо-транспортної пригоди складає 23 210,00 грн.(а.с.16-25)

На час вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно полісу № АВ/3016477 від 17 березня 2012 року цивільна відповідальність власника транспортного засобу АЗЛК 2140, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «УОСК». Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, згідно вказаного поліса, складає 50000,00 грн, а за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю -100000,00 грн, франшиза - 1000 грн. (а.с.67)

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з настанням страхового випадку, стягненню зі страховика на користь потерпілої особи підлягає страхове відшкодування в межах ліміту, передбаченого договором страхування, а також, витрати, пов'язані з проведенням оцінки транспортного засобу.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань, витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та у зв'язку із знаходженням транспортного засобу на штрафному майданчику, коштів необхідних на відновлення зору та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих позовних вимог.

Зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне .

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі: Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі (стаття 4 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

В силу ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п.п. 33.1.4 п. 33.1 Закону в разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - Моторному (транспортному) страховому бюро України (далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

З роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», убачається, що відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, зазначені положення закону не врахував, не повно встановив фактичні обставини справи, не звернув уваги на те, що страхувальник ОСОБА_3 та винна особа в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 не повідомили страхову компанію про страховий випадок, відповідно до ст. 33 Закону (докази здійснення ними такого повідомлення у матеріалах справи відсутні), та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для покладення обов'язку з відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на страхову компанію.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 вересня 2014 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що спричинені дорожньо-транспортною пригодою.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: