22-ц/775/1549/2014(м)
241/683/14-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2014 року м. Маріуполь
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Супрун М.Ю.
суддів : Мироненко І.П., Осипчук О.В,
при секретарі: Брежнєві Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 липня 2014 року,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 липня 2014 року відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1
Позивачка з вказаним рішенням суду не погодилась та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалась на те, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про те, що відсутність в оспорюваному договорі такої істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.
Представник відповідача Танача Ю.А., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивачка та її представник - адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, згідно заяв апеляційну скаргу підтримали, просили справу розглянути за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 5,43 га., що розташована на території Бердянської сільської ради Першотравневого району Донецької області.
15 січня 2007 року між дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди вищезазначеної землі, який був зареєстрований у Першотравневому районному відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» (а.с. 6-7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і позивачка успадкувала вищезазначену земельну ділянку (а.с. 8) та отримала на неї державний акт серії ЯЖ №902583 від 01.04.2009 року (а.с. 5, 8).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його безпідставності.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлені істотні умови, досягнення згоди з яких є обов'язковим для укладення договорів оренди землі.
Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання договорів недійсними (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі").
На момент укладення 15 січня 2007 року ОСОБА_4 та дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» договору оренди, частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" були встановлені такі істотні умови для договорів оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Така істотна умова, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, на момент укладення 15 січня 2007 року оспорюваного договору оренди землі в статті 15 Закону України "Про оренду землі" була відсутня. Зміни до статті 15 Закону України "Про оренду землі", якими передбачено необхідність зазначення в договорах оренди землі такої умови, внесено Законом України від 16 вересня 2008 року N 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, тобто після укладення спірного договору. Вказаний Закон України від 16 вересня 2008 року N 509-VI регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності і зворотної дії в часі немає.
Отже, укладаючи 15 січня 2007 року договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_4 та дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не було необхідності узгоджувати й зазначати в договорі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, оскільки на момент укладення договору такої умови статтею 15 Закону України "Про оренду землі" не передбачалося.
Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені судом касаційної інстанції в рішеннях та ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року (NN 6-26914св13, 6-22426св13, 6-22424св13), які надані ТОВ "Агрофірма "Весна" як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 15 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно розглянув заявлений позов і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді :