Справа №576/2034/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г. В.

Номер провадження 11-кп/788/554/14 Суддя-доповідач - Шунько Г. О.

Категорія - Незаконне заволодіння транпортним засобом

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шунька Г. О.,

суддів - Борсая В. М., Матуса В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Матеки А.В.,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за № 12014200070000705 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Суходіл Глухівського району Сумської області, зареєстрований: АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) 03.12.2003 року Глухівським міським судом за ст. 185 ч. 3, ст. 69, ст. 289 ч. 2, ст. 69, ст. 70 ч. 1 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі;

2) 16.01.2004 року Глухівським міським судом за ст. 185 ч. 3, ст. 69, ст.70 ч. 4 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі; остаточно за ст. 70 ч. 4 КК України до відбування 2 років позбавлення волі;

3) 08.02.2006 року Глухівським міськрайонним судом за ст. 186 ч. 2, ст. 69 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;

4) 08.04.2008 року Глухівським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 3, ст. 309 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі;

5) 08.01.2011 року Глухівським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 3, ст. 69 КК України до 4 місяців арешту, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком остаточно 5 місяців арешту;

6) 25.06.2011 року Глухівським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 3, ст. 395, ст. 70 ч. 1, ст.70 ч. 4 КК України до остаточного покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнений 18.01.2014 року по відбуттю строку покарання,

визнаний винуватим та призначено покарання:

- за частиною 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 4 роки позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за частиною 3 ст. 15 частиною 3 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено 4 роки позбавлення волі, без конфіскації майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Слоут Глухівського району Сумської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

1) 12.10.1999 року Глухівським районним судом за ст. 81 ч. 2 КК України до 2 років виправних робіт; на підставі ЗУ «Про амністію» від 16.07.1999 року звільнений від покарання;

2) 22.05.2000 року позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік; на підставі ЗУ «Про амністію» від 16.07.1999 року звільнений від покарання;

3) 26.02.2001 року Глухівським міським судом за ст. 198 - 2 ч. 3, ст. 45 КК України до 2 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки;

4) 28.04.2006 року Глухівським міськрайонним судом за ст. 121 ч. 1, ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі;

5) 02.12.2008 року Кролевецьким районним судом за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27.12.2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць,

визнаний винуватим та призначено покарання

за частиною 3 ст. 15 частиною 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення авто - товарознавчої експертизи в сумі 294,84 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави в дольовому порядку в рівних частках процесуальні витрати за проведення товарознавчої та дактилоскопічної експертизи в загальній сумі 687,96 грн., тобто по 343,98 грн. з кожного обвинуваченого. Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні і за заявами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році».

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду першої інстанції, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнанні винуватими у вчиненні наступних кримінальних правопорушень.

24 липня 2014 року, близько 01- 00 години, перебуваючи біля під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3, обвинувачений ОСОБА_3, маючи не зняті і непогашені судимості за вчинення злочинів проти власності, тобто діючи повторно, умисно і незаконно заволодів мопедом «Дельта» моделі ЕХ50QТ-В, вартістю 1360 грн., всупереч волі його власника ОСОБА_5

Крім того, 25 липня 2014 року, приблизно о 01-00 годині, обвинувачені ОСОБА_3, і ОСОБА_4, маючи не зняті і непогашені судимості за вчинення злочинів проти власності, тобто діючи повторно, та за попередньою змовою, з метою крадіжки, прибули до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» АДРЕСА_4. Обвинувачений ОСОБА_3, через вікно незаконно проник до приміщення магазину, а потім до його підвалу, де поклав у мішок два амортизатори від мопеду «Дельта», чотири поршні для двигуна автомобіля ВАЗ-2109, пристрій для балону та продукти харчування, на загальну суму 510 грн., що належать потерпілій ОСОБА_7. Викрадені речі з приміщення магазину передав в руки обвинуваченому ОСОБА_4, який у цей час стояв на вулиці під магазином. Про те, обвинувачений ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не вчинили усіх дій , які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, так як були затримані працівниками Шосткинського МВ ДСО на місці крадіжки.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, просить вирок суду відносно нього скасувати, мотивуючи невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до його незаконного засудження, оскільки вважає, що крадіжку не вчиняв.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Апеляційного суду Сумської області з письмовими заявами про звільнення їх від відбування призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році".

Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржували і заперечення на апеляційну скаргу не подавали.

Заслухавши суддю про зміст оскарженого судового рішення, про доводи поданої апеляційної скарги та заяви про застосування амністії щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, думку прокурора про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок суду та заяви обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» є безпідставними і задоволенню не підлягають, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 на підтримку своєї апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підтримку їх письмових заяв про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги і заяв про застосування амністії, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 і письмові заяви обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_3, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 15 частиною 3 ст. 185 КК України за зазначених у вироку обставин, відповідають матеріалам кримінального провадження. Юридична кваліфікація діянь ОСОБА_4 за частиною 3 ст. 15 частиною 3 ст. 185 КК України КК України є правильною.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 і обвинувачений в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3, який вирок не оскаржує, в судовому засіданні, кожен зокрема, повністю визнали свою провину та дали вичерпні покази щодо вчинення ними кримінальних правопорушень і суд, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, судовий розгляд провів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4, про те, що він не вчиняв за попередньою змовою з обвинувачений ОСОБА_3, крадіжки з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» АДРЕСА_4, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з журналу судового засідання, при ухваленні рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюють ся, суд першої інстанції з'ясував, що обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_4, правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснив, що у такому випадку учасники судового провадження, будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, при цьому всі учасники судового провадження, не заперечували проти такого порядку дослідження доказів та не заявляли клопотання про дослідження цих доказів. Отже, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які встановлені судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Що стосується призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4, то воно обрано з урахуванням вимог ст. 65 КК України.

Зокрема, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 покарання за вчинене, суд першої інстанції, у відповідності зі ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу ОСОБА_4, який за місцем проживання характеризується задовільно, а такі обставини, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнав обставинами, що пом'якшують його покарання. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не встановив.

Викладений у мотивувальній частині вироку суду висновок про необхідність призначення ОСОБА_4, покарання у виді позбавлення волі є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_4, раніше був неодноразово судимий та відбував покарання у виді позбавлення волі, після звільнення з місць позбавлення волі, не став на шлях виправлення і знову вчинив умисний злочин і колегія суддів вважає правильним. Призначений судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_4, строк покарання за вчинення замаху на злочин, відповідає ст. 68 КК України.

Таким чином, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_4, як про це порушується питання в його апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Щодо письмових заяв обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про застосування щодо них Закону України «Про амністію у 2014 році.»

Як вбачається з вироку Глухівського міськрайонного суду Сумської області, від 05 вересня 2014 року, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальні правопорушення 24 липня та 25 липня 2014 року.

Закон України «Про амністію у 2014 році» діє з 19 квітня 2014 року.

Згідно ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Так як обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно з вироком суду, визнанні винуватими за вчинення кримінальних правопорушень, які були вчинені ними після 19 квітня 2014 року, тобто, після введення в дію Закону України «Про амністію у 2014 році», то колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо них названого закону. Таким чином письмові заяви обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо застосування до них Закону України « Про амністію у 2014 році» є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, ст. 12 Закону України «Про амністію у 214 році», колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня 2014 року, щодо ОСОБА_4, залишити без зміни, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Відмовити обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у задоволенні письмових заяв про застосування щодо них Закону України «Про амністію у 2014 році».

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 - х місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з часу отримання її копії.

СУДДІ:

Шунько Г. О. Борсай В. М. Матус В. В.