Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В.,Буцяка З.І.

секретар судового засідання : Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання договору поруки недійсним.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання договору поруки недійсним відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише з моменту набрання рішенням Млинівського районного суду від 24.11.2011 року законної сили, тобто з 02.11.2012 року. Вважає, що ухваленні судові рішення стали тими документами, які свідчать про порушення його прав, адже договір поруки він не підписував і це було встановлено висновком експерта від 01.08.2014 року.

Просить рішення суду скасувати ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки про порушення свого права він дізнався 21.10.2009 року про що свідчить його заява в цивільній справі №2-67/2010 а.с.22 .

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 24.11.2011р., залишеного без зміни, в частині стягнення боргу, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 02.11.2012р., задоволено вимоги Банку «Фінанси та Кредит» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, заборгованість по кредиту у сумі 114162,00 грн. та судові витрати у сумі 963,20 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що саме з моменту набуття рішення суду першої інстанції законної сил 02.11.2012 року у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки саме з рішення суду позивач достеменно дізнався про порушення своїх прав.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст..267 ЦК України.

13 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що договір поруки від 13.09.2006 року він із Банком «Фінанси та Кредит» не укладав та не підписував, а його підписи підроблені.

Згідно зі ст.215 ЦК правочин, укладений з порушенням хоча б однієї з умов, передбачених ст.203 ЦК, визнається недійсним. Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі, є підставою для визнання його недійсним, коли це прямо передбачено законом...

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. А за правилами ч.2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що доводи позивача підтверджені висновком судової почеркознавчої експертизи № 496 від 01.08.2014р. згідно якого, підпис розміщений у графі «За поручителя ОСОБА_1» , у Договорі поруки № Ф1-06/47385-976 від 13.09.2006р., виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Виходячи зі змісту норм ст. ст. 57-59, 212 ЦПК України загальним правилом цивільного процесуального закону є те, що докази аналізуються судом як кожен окремо, так і в їх сукупності, і кожний доказ повинен бути прийнятий судом, якщо не будуть порушуватися правила належності та допустимості засобів доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок експерта ОСОБА_3 який має кваліфікацію судового експерта та внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів (свідоцтво НОМЕР_1 видане ЕКК МВС України 16.04.2006 року), складено у відповідності до вимог п.3 ст. 147 ЦПК України.

Інших доказів, які б спростовували висновок експерта, відповідачем не надано.

Виходячи з цього, сумнівів у достовірності та належності висновку експерта по вказаній справі, в колегії суддів не виникає, тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими.

Будь-яких домовленостей між сторонами, що були б спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків - не встановлено.

Враховуючи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 307, 309, 316, ЦПК України, ст.ст.203,208,215,251-267 ЦК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання договору поруки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № Ф1-06/47385-976п від 13 вересня 2006 року укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 365 грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: