УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №283/2381/14-ц Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.
Категорія 24 Доповідач Якухно О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Якухно О.М.
суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.
з участю секретаря судового засідання Трохимчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» про визнання дій протиправними, зобов'язання списати заборгованість, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» в особі Малинського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Житомиргаз» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» в особі Малинського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Житомиргаз» (надалі - ПАТ «Житомиргаз»), в якій просила визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати його списати нараховану суму боргу та відшкодувати моральну шкоду. З урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.48) просила визнати дії відповідача протиправними, списати незаконно нараховану їй заборгованість у сумі 235,15 грн., стягнути на її користь 1 000 грн. моральної шкоди та витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн..
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ПАТ «Житомиргаз» в особі Малинського управління експлуатації газового господарства щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання за період з 01.11.2013рку по 30.04.201 року в розмірі 235,15 грн. та зобов'язано списати дану заборгованість. Стягнуто з ПАТ «Житомиргаз» в особі Малинського управління експлуатації газового господарства на користь ОСОБА_1 500 грн. витрат на правову допомогу та 243,60 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Житомиргаз» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову за безпідставністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вважає, що відповідач оплачувала за спожитий газ не по показникам лічильника, а виходячи із норми спожитого газу, що підтверджується даними підприємства та відповідними розрахунками.
Представник апелянта підтримала апеляційну скаргу і пояснила, що контрольні показники представником господарства знімаються не щомісячно і не обов'язково в той самий день, що і у минулому місяці. За жовтень показник брався із програми, який був визначений по середньому споживанню газу у попередньому періоді. Працівник господарства не в змозі перевірити дані лічильників за один день, а тому їх зняття може проводитися і в середині місяця.
Представник позивача заперечив у задоволенні скарги.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач згідно договору №1881 від 15.09.2009 року (а.с.22-23) отримує послуги з газопостачання будинку АДРЕСА_1 в м.Малині.
Відповідно до повідомлення про надання субсидії ОСОБА_1 призначено субсидію (а.с.4) для відшкодування витрат на оплату послуг по газопостачанню з листопада 2013 року по квітень 2014 року включно, згідно якого обов'язкова щомісячна плата встановлена в розмірі 215,59 грн. при об'ємі спожитого газу до 614 куб.м..
Згідно наданих копій квитанцій та абонентської книжки позивач щомісячно сплачувала за спожитий газ у період з листопада 2013 року по квітень 2014 року в сумі 215 грн. (а.с.12-15).
23 липня 2014 року позивач повідомлена про наявність заборгованості за спожитий газ в сумі 515,01 грн. (а.с.6) Після проведеного перерахунку розмір заборгованості за період з 01.11.2013 року по 30.04.2014 року становить 235,15 грн. Не погоджуючись з наявною заборгованістю за спожитий газ позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.11.2013року - день призначення субсидії, заборгованість у позивача була відсутня, а в період з листопада 2013 року по квітень 2014 року позивач вчасно здійснювала оплату послуг з газопостачання у відповідності до показників лічильника та в межах наданої їй субсидії, а тому її вимоги є правомірними і заявленими у відповідності до вимог ст.16 ЦК України.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги).
Підпунктом 2 п.18 Правил надання населенню послуг з газопостачання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246 передбачено, що в разі отримання адресної субсидії споживач вносить плату за надані послуги з газопостачання в установленому порядку.
Згідно із п.15 постанови Кабінету Міністрів України № 848 від 21 жовтня 1995 року «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати свою обов'язкову частку витрат на оплату цих послуг. У разі коли вартість фактично використаної послуги менша ніж обов'язкова частка витрат на оплату цієї послуги, громадяни сплачують її фактичну вартість.
Суд вірно визначився із правовідносинами, що існують між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору між сторонами щодо належного виконання споживачем умов договору, однак не не врахував, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав, це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивач не погоджувалася із наявністю боргу за спожитий газ.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначені відносини сторін є зобов'язальними і за змістом ст.509 ЦК України саме виконавець має право вимагати виконання договору в частині оплати за надані послуги, в т.ч. шляхом пред'явлення позову про стягнення заборгованості.
Звернення до суду з позовом у зв'язку з незгодою із нарахуванням заборгованості за природний газ шляхом припинення незаконних дій відповідача щодо нарахування відповідної суми є різновидом претензії та не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав. Обставини, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві щодо нарахування боргу та дій працівників ПАТ ''Житомиргаз", можуть бути викладені в якості заперечення у разі пред'явлення позову про стягнення заборгованості, який на даний час не заявлено.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, не звернув уваги на те, що ЦК України не передбачений такий спосіб захисту порушеного права як списання нарахованої заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав невідповідності обраного нею способу захисту порушеного права вимогам ст. 16 ЦК України, тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Рішення суду в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» задовольнити.
Скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відшкодування судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» про визнання дій протиправними та списання заборгованості.
В решті рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: