ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"06" липня 2006 р. | Справа № 2/123/06 |
Суд в складі:
Судді Моргуленко Т.Є.,
при секретарі судового засідання Дубогрій М.О., розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 14;
до відповідача: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93;
про: скасування рішення Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 239 від 17.03.2006р. на загальну суму 3886,80 грн., у тому числі в частині неприйняття до заліку 2591,20 грн. виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та 1295,60 грн. нарахованих штрафних санкцій.
за участю представників:
Від позивача: Котяш Н.В., довіреність № 1091 від 27.04.2006р.;
Котельнікова Т.Н., довіреність № 1090 від 27.04.2006р.-головний юрист;
Від відповідача: Стоянова Н.І., довіреність № 415/07-10 від 13.03.2006р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає оспорюване рішення таким, що відповідає діючому законодавству, оскільки позивач порушив ст.2 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового соціального страхування”, п.2 статті 21 Закону України № 2240 “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, п.4,9 Порядку обчислення середньої заробітної плати(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним страхуванням, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 29.06.2991 року № 1266, а саме: в ході перевірки встановлено, що в 10 випадках при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, обчислена середньоденна заробітна плата в розрахунку на місяць перевищує граничну суму місячної заробітної плати, що привело до переплати допомоги на суму 2591,20 грн., яка обґрунтовано не прийнята до заліку та застосовані штрафні санкції на суму 1295,60 грн.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд –
в с т а н о в и в:
З 13 лютого 2006року по 15 лютого 2006 року відповідач здійснив планову перевірку дотримання позивачем за період з 01.10.2002 року по 31.12.2005 року порядку нарахування, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, про що склав акт перевірки від 15 лютого 2006 року.
На підставі вищевказаного акту відповідач 17 березня 2006 року прийняв оспорюване рішення, яким, в тому числі, не прийняв до заліку 2591,20 грн. виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та застосував 1295,60 грн. штрафних санкцій.
Суд вважає, що оспорюване рішення (в межах заявлених вимог) прийняте з порушенням чинного законодавства, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням»- право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги мають застраховані особи. Це право настає з настанням страхового випадку. Джерелами формування коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є страхові внески страхувальників –роботодавців і застрахованих осіб, сум, не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням., пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 ст. 21 Закону встановлено, що страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється КМУ та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) вагітності та пологах. Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням № 1266 від 26.06.2001 р. встановлено, що його порядок поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання та осіб, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 3, 4 цього Порядку встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця є період роботи за останнім основним місцем роботи –6 календарних місяців. Пунктом 7, 9 цього Порядку визначено, що до середньої заробітної плати включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати та оподаткованого доходу, з яких сплачуються страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування»(ст. 2) встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в перід втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Перші 5 днів тимчасової непрацездатності - оплачується власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства. Граничною сумою заробітної плати, встановленою КМУ з 01.03.2005 року, є 4100 грн. Ця сума є розрахунковою величиною при обчислені допомоги по тимчасовій непрацездатності. Із лікарняних листків (а.с.42-87) вбачається, що підприємство застосувало граничну суму заробітної плати при визначені середньоденної заробітної плати за відпрацьовані дні протягом попередніх 6-ти місяців, що відповідає «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»затв. Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 року п.20, додатком № 1 до п.20. Перелік порушень, встановлених в результаті перевірки при нарахуванні до сплати листків тимчасової непрацездатності не підтверджено належними розрахунками, які б свідчили про переплату поза межами максимальної величини (граничної суми) заробітної плати.
Одже, з 01.01.2005 року сума 2660 грн., а з 01.01.2005 року сума 4100 грн. є максимальною величиною, на яку можуть нараховуватись страхові внески, а також є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги при тимчасовій втраті непрацездатності.
Як свідчить акт перевірки від 17 березня 2006 року, пояснення представників сторін у судовому засіданні позивач при розрахунку суми допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності виходив саме з вимог вказаних вище нормативних актів і суму 2660 грн., а з 01.01.2005 року суму 4 100 грн. використовував як базову(розрахункову) величину.
У відповідності з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, тобто особу, яка прийняла оспорюване рішення.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення:
посилання його на пункт 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням” є необґрунтованим, оскільки він стосується порядку нарахування страхових внесків, а не допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності.
Необґрунтованим є посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.2005 року № 20-1031 (а. с. 7), (в якому зазначено, що середньоденна (середньогодинна) заробітна плата в розрахунку на місяць не може перевищувати граничну суму місячної заробітної плати –4100 грн.), оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року “Про обчислення середньої заробітної плати(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням” надала право Міністерству праці та соціальної політики України надавати роз’яснення щодо застосування вказаного вище Положення…, а не тлумачення Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Стаття 53 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, на яку посилається відповідач, містить посилання на статтю 21 цього ж Закону, а отже сума 4 100 грн. при обчисленні допомоги при тимчасовій втраті працездатності не є граничною, а є розрахунковою.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №239 від 17.03.2006р. про неприйняття до заліку 2591,20 грн. виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та 1295,60 грн. нарахованих штрафних санкцій.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Т.Є.Моргуленко |