ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2014 року м. Львів № 876/11394/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Савицької Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів,-
В С Т А Н О В И В:
06.03.2013 року позивач Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів в сумі 2900 грн. 51 коп.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2013 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Коломия та Коломийьському районі та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно акту за № 1174 зустрічної перевірки документів про заробітну плату від 02.08.2012 р. пенсійний орган встановив, що перевірені документи не підтверджують факту нарахування заробітку що враховується при призначенні пенсії відповідачу з 06.01.1988 р. по 31.12.1991р. У зв'язку з цим надмірно сплачена пенсія останньому становить - 2900,51 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Виходячи зі змісту наведеної норми, сума пенсії, яка надміру виплачена, може бути повернута лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.
п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії (додаток 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Крім того, за змістом ст. 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
ч. 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Приписам наведених норм кореспондують положення ч. 2 ст. 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13, приписи якої, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для всіх судів України.
Як видно із змісту п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
В п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства оскільки, пенсійний орган звернувся до суду з позовом з приводу повернення надмірно сплачених відповідачу сум пенсії, а не приводу здійснення обчислення, перерахунку, виплат сум пенсій. При цьому, серед вичерпних підстав КАС України, на основі яких суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом до адміністративного суду, повернення безпідставно отриманих коштів немає.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 16.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснено, що частина перша Закону № 1058-IVвстановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 14 лютого 2014 року «Про внесення змін до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», вказаний пункт було виключено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку та провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанову слід скасувати та постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.203, ст.205, ст.206, ст.212, ст.254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И В:
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2013 року скасувати.
Провадження у справі № 346/1354/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів - закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Н.В. Савицька
Судді: Р.М. Шавель
М.В. Костів