УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 216/4658/14-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/774/2228/К/14 суддя Мазурчак В.М.
Категорія - 59 (I) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.
УХВАЛА
Іменем України
03 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді: Чорнобук В.І.
суддів: Митрофанової Л.В., Остапенко В.О.
при секретарі: Трофименко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат по квартирній платі та комунальним послугам.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3
відповідач ОСОБА_5
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування витрат по квартирній платі та комунальним послугам.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 02 лютого 1999 року він зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. З 05.10.2013 року позивач є одноосібним власником зазначеної квартири. За цією ж адресою зареєстрований його колишній тесть ОСОБА_5, який жодного дня не проживав у даній квартирі. Комунальні послуги по утриманню квартири сплачує позивач. В квартирі у період з 02.02.1999 року по теперішній час були зареєстровані 3 особи - ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Враховуючи, що сума сплачених коштів вказаний період складає 90 580 грн. 08 коп., то сума квартирної плати, яка мала бути сплачена відповідачем складає 30 193 грн. 36 коп.
Враховуючи викладене, просив стягнути на свою користь з ОСОБА_5 суму витрат по квартирній платі та комунальним послугам у розмірі 30 193 грн. 36 коп. і витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справ та порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_5 повністю відсторонився від оплати комунальних послуг. Комунальні служби, що надають послуги по утриманню квартири, у своїх розрахунках вказують кількість мешканців - 3 особи та нараховують по своїм тарифам платежі, за надані мешканцям квартири послуги, які ОСОБА_2, як власник квартири, має оплачувати. Судом не взято до уваги, що позивачем було пропущено процесуальний строк на звернення до суду з даною позовною заявою з поважної причини, оскільки тільки у травні 2014 року ОСОБА_2 зрозумів, що він є ошуканим, так як ОСОБА_5 перестав відповідати на телефонні дзвінки та давати обіцянки повернути борг. Суд безпідставно відхилив всі клопотання позивача про доручення до матеріалів справи письмових доказів та допит свідків, що свідчить про односторонність рішення і неповне з'ясування судом обставин справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 зазначає, що рішення суду є законним, справедливим та обґрунтованим, доводи позивача та його представника є безпідставними та висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, відповідача ОСОБА_7, який заперечував проти апеляційної скарги і просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 05 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. (том 1, а.с.15-18)
Відповідач ОСОБА_5 з 02.02.1999 року зареєстрований у зазначеній квартирі (том 1, а.с.13 - зворот, а.с.19).
З рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 року, вбачається, що відповідач зареєстрований у квартирі, як батько ОСОБА_8 - колишньої власниці квартири, і йому створюють перешкоди у користуванні даним житловим приміщення. Зазначеним рішенням суду було задоволено зустрічний позов ОСОБА_5, усунуто йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням і вселено його до спірної квартири. (том 1, а.с.170-171, 172-173)
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на оплату комунальних послуг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, нести всі витрати, пов'язані із утриманням майна.
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Обов'язок власника квартири у багатоквартирному будинку нести витрати по його утриманню, утримання прибудинкової території, сплачувати комунальні послуги передбачений Житловим Кодексом України та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572.
Відповідно до вимог ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послуги.
Згідно з ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, у період з 05 жовтня 2013 року по теперішній час, відповідач фактично не проживає у АДРЕСА_1, оскільки йому створюються перешкоди у користуванні квартирою, що підтверджується рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2013 року та поясненнями сторін по справі. ОСОБА_5 у зазначений період тільки був зареєстрований за даною адресою, фактично не користувався комунальними послугами у даній квартирі, тому правових підстав для визнання його споживачем комунальних послуг і покладення на нього обов'язку з відшкодування оплачених позивачем комунальних послуг за період з 05 жовтня 2013 року по теперішній час у колегії суддів немає.
Оскільки ОСОБА_2 став власником квартири лише з 05 жовтня 2013 року, то вимоги про відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг за період з 02.02.1999 року - дати реєстрації позивача та відповідача у квартирі по 05 жовтня 2013 року, не підлягають задоволенню, так як позивачем не доведено факту оплати особисто ним комунальних послуг у цей період. Як вбачається з матеріалів справи власником квартири в даний період була ОСОБА_8 (том 1 а.с.167) та саме вона сплачувала комунальні послуги відповідно до квитанцій, які містяться у справі. (том 1, а.с. 21-150) Крім того, з пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_5 у період з 02.02.1999 року по 05 жовтня 2013 року фактично не проживав у квартирі, отже комунальними послугами не користувався.
Відповідно до ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт реєстрації місця проживання у квартирі не створює обов'язків для ОСОБА_5 по оплаті комунальних послуг. Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу відшкодування витрат по квартирній платі та комунальним послугам, а для покладення обов'язку по відшкодуванню зазначених витрат потрібні правові підстави: договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 або відповідна норма закону, то суд дійшов правильного висновку безпідставність вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо нарахування комунальними службами платежів відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб та необхідності позивачу, як власнику квартири їх оплачувати, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст.322 ЦК України саме на власника покладено обов'язок з утримання належного йому майна. Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ОСОБА_2 має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи апеляційної скарги про неврахування судом того факту, що позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом з поважних причин, так як пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові тільки в разі доведеності позовних вимог, а суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності ОСОБА_2 своїх вимог та відсутності правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: