Справа № 346/4073/14-к

Провадження № 11-кп/779/340/2014

Категорія ч. 1 ст. 125 КК України

Головуючий у І інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С.,

Гандзюка В. П., Вилки С.С.

з участю секретарів с/з Перегінця О.Л., Шемрай Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014090180000509 щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця та жителя АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Коломийського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року, з участю прокурора Шутки І.І., обвинуваченого ОСОБА_6, -

в с т а н о в и л а :

Обвинувачений просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити.

За вказаним вироком суду ОСОБА_6 визнано винним за ч. 1 ст. 125 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Обвинувачений мотивує свою позицію тим, що по справі має місце фальсифікація доказів обвинувачення, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення - виправдувальний вирок.

Що 05 червня 2014 року приблизно о 12 год., на пішохідному переході, що по вул. Грушевського в м. Коломия його було збито автомобілем «Опель», за кермом якого був ОСОБА_7 Автомобіль, який його збив, різко загальмував і поїхав далі. Він у збудженому стані наздогнав порушника і на образливі висловлювання на свою адресу в нецензурній формі дав йому ляпасу по обличчі, після чого вони пішли в міський відділ міліції, де подали заяви і пояснення. Але по заяві ОСОБА_7 було порушено кримінальне провадження, а за його заявою 02 липня 2014 року надійшла поштою відписка про те, що винний в порушенні ПДР не знайдений.

Зазначив, що тілесне ушкодження у ОСОБА_7 стало наслідком не його ляпасу, а його удару під час гальмування до керма автомобіля. Його алібі з цього приводу підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_8

Він заявив клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_9, проведення судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_7 під час порушення ПДР, призначення судової психолого-психіатричної експертизи щодо його дій після наїзду на нього автомобіля, допиту свідків порушення ПДР. Але ні одне із заявлених ним клопотань виконано не було. Що вказані події пов'язані між собою, але були штучно роз'єднані слідчим. Його не було направлено на медичне освідчення, не допитані свідки порушення ПДР Довганюком В.М.

На його думку свідок ОСОБА_10 дав завідомо неправдиві покази, що підтвердив і ОСОБА_7

Вирок підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження з наступних підстав : неповнота судового розгляду. ( п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України ), оскільки судом безпідставно були відхилені його клопотання про проведення судової психолого- психіатричної експертизи його стану після ДТП, допит свідка ОСОБА_9, допит свідка ОСОБА_11, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження ( п. п. 1, 2 ст. 411 КПК України ), оскільки висновки суду про його винуватість не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

У відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України заявив клопотання суду апеляційної інстанції про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, хоча він заявляв клопотання про їх дослідження, а саме : допит свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, проведення судової психолого - психіатричної експертизи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 завдав умисне легке тілесне ушкодження. І, зокрема, що 05 червня 2014 року біля 11 год. 55 хв. в м. Коломия по вул. Грушевського між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який знаходився в автомобілі Опель Вектра, д. н. з. НОМЕР_1 виникла словесна суперечка, підчас якої обвинувачений наніс потерпілому удар кулаком правої руки в область обличчя. Цим самим спричинивши потерпілому, як це підтверджує висновок експерта тілесні ушкодження у вигляді загоєної забійної рани, на фоні синця ( крововиливу) та травматичного набряку м`яких тканин в ділянці верхньої губи ліворуч зі сторони слизової оболонки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_6 свої апеляційні вимоги підтримав.

Прокурор вважав вирок суду законним та вмотивованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, вирішивши заявлені обвинуваченим клопотання, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При розгляді кримінального провадження та складанні вироку суд першої інстанції, на думку колегії суддів, по суті дотримався вказаних вимог закону.

В ході апеляційного розгляду було задоволено клопотання обвинуваченого про виклик двох зазначених вище свідків, але в послідуючому апелянт відмовився від їх повторного виклику та допиту в суді апеляційної інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі заявив також і клопотання про проведення судової психолого-психіатричної експертизи.

Аналогічне по суті письмове клопотання обвинувачений заявляв і у суді першої інстанції в якому вказав, що слідством не досліджено неприязні відносини, що виникли раптово і які, за його версією перебігу подій, виникли в період коли ОСОБА_7 збив його на пішохідному переході автомашиною якою керував. Просив призначити психолого-психіатричну експертизу стану в якому він опинився внаслідок неправомірної дії ОСОБА_7 від якої він не стримав емоцій обурення і удар наніс під час сильного душевного хвилювання.

Суд першої інстанції у задоволенні цього клопотання відмовив. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_6 від підтримання вказаного клопотання відмовився.

В той же час текст написаного ним власноручно клопотання з цього приводу підтверджує, що він наніс потерпілому удар рукою в обличчя ( а. с. 30 ).

Колегія суддів, погоджуючись з вироком, як і суд першої інстанції, теж виходить з того, що незважаючи на показання обвинуваченого, його вина у вчиненому доведена повністю і підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який ствердив, що 05 червня 2014 року він, перебуваючи за кермом автомобіля Опель Вектра рухався по вул. Грушевського в м. Коломия. Нікого не збивав. Зупинився на перехресті вул. Грушевського та Шевченка на червоне світло світлофора. Раптом підійшов ОСОБА_6 та попросив опустити скло. Тоді почав кричати і вдарив його кулаком в обличчя, внаслідок чого в нього пішла кров. Він здійснив поворот, зупинився та викликав міліцію.

Показаннями свідків :

ОСОБА_10, який підтвердив, що влітку 2014 року, коли точно не пам'ятає, він з ОСОБА_7 їхав по вул. Грушевського в м. Коломия на автомобілі Опель Вектра. За кермом був ОСОБА_7, а він сидів на передньому місці пасажира. Коли вони зупинились на світлофорі, до автомобіля підійшов обвинувачений, попросив опустити вікно та вдарив потерпілого в лице, внаслідок чого в ОСОБА_7 пішла кров.

ОСОБА_12, заявленого самим обвинуваченим, котрий підтвердив, що ОСОБА_6 повідомив йому, що 05 червня 2014 року його збив автомобіль, він обурився діями водія, дав йому ляпасу та викликав міліцію.

Поясненнями експерта ОСОБА_8, що тілесне ушкодження наявне в потерпілого ОСОБА_7 утворилось від одноразової дії твердого тупого предмету. Це могло бути як удар рукою, так і ударом потерпілого до твердої поверхні тупого предмету.

Крім цього вина ОСОБА_6 підтверджується також матеріалами кримінального провадження : протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ( а. с. 5 ); висновком експерта № 124 від 13 червня 2014 року ( а. с. 29 ); висновком експерта № 165/124 д від 18 липня 2014 року ( а. с. 33 ).

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд першої інстанції вважав, з чим погоджується і колегія суддів, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним. Покази потерпілого та свідків узгоджуються між собою та з висновками експерта. Крім того, факт нанесення удару потерпілому визнав і сам обвинувачений.

Суд дійшов правильного висновку, що своїми умисними діями, які виразились в завданні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Покарання обвинуваченому суд призначив теж правильно, з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Таким чином в ході апеляційного розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що між обвинуваченим та потерпілим дійсно виникли неприязні відносини виходячи із зазначених ним та свідками обставин при яких обвинувачений наніс удар потерпілому, спричинивши при цьому легкі тілесні ушкодження, але той факт, що вони виникли з вказаних обвинуваченим обставин не може бути підставою для визнання його таким, що зазначеними діями не вчинив злочину оскільки такі обставини не виправдовують його дій і з них не вбачається, що такі дії були вчинені саме в стані сильного душевного хвилювання, а їх слід розцінювати як такі, що виникли з неприязних відносин.

Позиція обвинуваченого про те, що експерт підтвердив його позицію про те, що тілесне ушкодження спричинено потерпілому від удару до деталей салону автомобіля є невмотивованим оскільки експерт роз'яснив, що вказане тілесне ушкодження могло бути спричинено як від удару рукою так і від удару до того чи іншого предмету, а фактичні обставини дають підстави прийти до висновку про те, що тілесне ушкодження спричинено саме від удару рукою обвинуваченого.

Обвинувачений не навів і не надав суду доказів того, що свідок ОСОБА_10 дав завідомо неправдиві покази. Не надано суду і доказів того, що саме на образливі висловлювання на його адресу в нецензурній формі обвинувачений вдарив потерпілого по обличчі.

Колегія суддів не вбачає підстав давати оцінку обставинам на які посилається обвинувачений в частині того, що по його заяві не було порушено кримінальної справи, а тільки проти нього по заяві потерпілого, оскільки, якщо виходити з його пояснень, він отримав тільки невеликий синець при зіткнення з автомашиною, а відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України підставою для наявності складу такого злочину має бути спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року щодо нього за ч. 1 ст. 125 КК України - без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

_______________ __________________ ___________________

С. С. Попович В. П. Гандзюк С. С. Вилка

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович